Гроші без армії і армія без грошей: що насправді показав список гостей у Києві
Заберіть із цієї картинки підписи. Приберіть імена, посади, титули, залиште самі прапори - і ви побачите зовсім не те, що бачите зараз. Ви побачите не "Захід", не НАТО і не "коаліцію охочих". Ви побачите Данію, Норвегію, Фінляндію, Естонію, Латвію, Литву, а трохи нижче по списку Німеччину та Ірландію. Це майже точний контур ганзейського басейну з приростом скандинавської периферії, тобто тієї мережі, яка існувала задовго до всіх великих контейнерів накопичення капіталу і яка щоразу оживає, коли черговий такий контейнер починає тріщати по швах.
Джованні Аррігі описував історію капіталізму як послідовність дедалі більших оболонок: спершу місто-держава, потім Голландія, потім Британська імперія, потім континентальні Сполучені Штати. Кожна наступна більша за попередню, кожна живе довше і закінчується однаково - фінансовою експансією, коли гроші перестають перетворюватися на заводи і починають перетворюватися лише на інші гроші. Але про що Аррігі писав значно менше, так це про проміжок. Про той момент, коли стара оболонка вже не тримає, а нової ще немає. І саме цей момент ми зараз спостерігаємо в найчистішому вигляді: великі гарантії розсипаються на дрібні регіональні самоорганізації, і держави починають збиратися за тією логікою, за якою вони збиралися до появи гегемона. Балтійський простір збирається сам, без дозволу, без центру і без запрошення. Не тому, що хтось це спроєктував, а тому, що коли зникає велика парасолька, люди інстинктивно біжать під ту, яка була до неї.
Тепер про центр. Сполучені Штати на цьому святі представлені колишнім віцепрезидентом. Не президентом, не держсекретарем, не спікером Палати представників, а приватною особою, у підписі якої стоїть слово "колишній". Це найсильніший символічний факт усієї картинки, і, що важливо, він не потребує жодної конспірології, щоб бути прочитаним. Аррігі розрізняв дві речі, які в побутовій мові зливаються в одну: лідерство і домінування. Гегемон, який ще веде за собою, приїжджає особисто, бо його фізична присутність і є той ресурс, який він роздає. Гегемон, який уже тільки домінує, свою присутність продає або делегує іншим. А тут ми бачимо третю стадію, якої в Аррігі майже немає, бо в його час вона ще не встигла проявитися: американська символічна присутність перейшла у роздрібний формат. Прапор Сполучених Штатів на святі є. Держави Сполучених Штатів на святі немає. І це зовсім не образа для Майка Пенса, який приїхав тоді, коли не приїхали ті, кому належало. Це діагноз оболонці, а не людині.
Але найцікавіше починається тоді, коли ви ставите не питання "хто приїхав", а питання "чим ці країни є в системі накопичення". Уявіть, що вас цікавлять не політичні наміри гостей, а їхня економічна анатомія. Норвегія - це держава, чия сутність сьогодні вимірюється не флотом і не армією, а суверенним фондом, найбільшим у світі накопиченням фінансового надлишку, який фізично не має куди інвестуватися продуктивно і тому інвестується в акції всього світу потроху. Ірландія - це податкова гавань американського корпоративного прибутку, юридичне місце, де осідають гроші, зароблені деінде і не вироблені там, де осіли. Данія, Фінляндія, Естонія - високодохідні малі економіки з чудовою якістю життя і без жодної здатності виробляти насильство у промисловому масштабі. Тобто в Києві зібралися не просто друзі України, і навіть не просто сусіди Росії. Зібралася осінь американського циклу накопичення у своїй інституційній формі: гроші, які вже не вміють ставати заводами, поруч із державами, які вже не вміють ставати арміями.
І ось тут аррігівська оптика дає найнеприємнішу, зате найточнішу відповідь. Те, що ми бачимо, є класичною генуезько-іберійською діархією. Аррігі детально розбирав, як тримався перший цикл накопичення: капітал сидів в одному тілі, а меч у зовсім іншому. Генуя фінансувала, Іберія воювала і вмирала. Гроші й насильство були розведені по різних суверенітетах, і саме тому ця конструкція виявилася такою ефективною і такою недовговічною одночасно. А тепер подивіться на склад гостей ще раз. Північна Європа тут - це Генуя. Україна тут - це Іберія. Ми зараз єдиний у Європі виробник дефіцитного товару, якого немає в жодного з приїжджих: організованого насильства, перевіреного полем, разом із технологіями, які без поля просто не з'являються, бо їх нема на чому випробувати. Тобто периферія в цій конструкції постачає ядру не сировину, не дешеву робочу силу і не ринок збуту, а захист. Це перевертає догори дном будь-яку звичну схему залежності, бо формально слабший бік тримає в руках річ, яку неможливо ані виробити швидко, ані купити в іншого продавця, ані замінити грошима.
Проблема в тому, що діархія такого типу історично закінчується рівно двома способами, і обидва нам добре відомі. Перший: носій меча виснажується, його місце займає наступний, а гроші спокійно переїжджають далі. Саме це сталося з Іспанією, через яку американське срібло протекло, не затримавшись: воно осіло в Генуї, потім в Амстердамі, а сама Іспанія за одне століття кілька разів оголошувала державне банкрутство, продовжуючи при цьому тягнути на собі імперію і воювати за всіх. Другий спосіб коротший: носій меча одного разу приходить по гроші, і тоді закінчується вже не він, а сама схема. Третього варіанту в Аррігі немає. І саме це, а не список делегацій, є справжнім питанням, яке варто ставити сьогодні, поки товар, який ми виробляємо, залишається дефіцитним. Бо дефіцит - річ тимчасова за визначенням. Меч, який усі хочуть купити сьогодні, завтра стає мечем, який усім заважає.
Хоча тверезості заради треба сказати ось що. Списки гостей на державні свята пишуться не світ-системою, а протоколом, виборчими календарями і наявністю вільного літака. Відсутність у цьому кадрі Польщі, Франції чи Британії може означати цілий пласт абсолютно приземлених речей, від внутрішньої політики до банального графіка, і будувати на цій відсутності конструкцію було б натяжкою. Тому межу тут варто провести чітко: конспірологія починається рівно там, де ми починаємо пояснювати, чому когось немає. А от там, де ми дивимося на тих, хто є, і бачимо гроші без армії поруч із армією без грошей, ніякої конспірології вже не потрібно. Достатньо арифметики.
