Канонічний аналіз заяв патріарха Кирила про заповідь "Не вбий": порушення церковного права та делегітимізація РПЦ

Виступ патріарха Московського Кирила на XXVII Всесвітньому русському народному соборі 18-19 листопада 2025 року містить радикальне переосмислення шостої заповіді Декалогу, яке суперечить фундаментальним принципам церковного права, святоотецького богослов'я та канонічної традиції Православної Церкви. Його твердження, що учасники війни проти України "не порушують заповідь 'Не вбий'", а навпаки - "саме той і виконує заповідь", представляє собою не лише богословську єресь, але й системне порушення канонічного права, що делегітимізує його церковну владу.

Порушення Божого Закону: Декалог та його тлумачення

Шоста заповідь у біблійному контексті

Заповідь "Не вбивай" (євр. לֹא תִּרְצָח, lo tirtzach; грец. Οὐ φονεύσεις) з Вих. 20:13 є безумовною нормою, що забороняє свавільне позбавлення життя людини, створеної за образом і подобою Божою (Буття 1:27). Використаний у тексті єврейський термін רָצַח (ratzach) означає саме незаконне, зловмисне вбивство.

Церковна традиція ніколи не тлумачила цю заповідь як таку, що дозволяє свавільне вбивство у будь-яких обставинах. Христос у Нагірній проповіді посилює цю заповідь: "Ви чули, що сказано давнім: 'Не вбивай, а хто вб'є, підлягає суду'. А Я кажу вам, що кожен, хто гнівається на брата свого, підлягає суду" (Мф. 5:21-22).

Позиція патріарха Кирила як перекручення Писання

Твердження Кирила, що воїни у війні проти України "виконують заповідь 'Не вбий'", є прямим викривленням біблійного тексту та його традиційного церковного тлумачення. Це:

• Підміна понять: Перетворення заборони на дозвіл
• Релятивізація моральної норми: Заповідь втрачає свій абсолютний характер
• Єретичне богослов'я: Приписування Богу схвалення вбивства

Канонічне православне вчення про війну та вбивство

13-те правило святого Василія Великого

Фундаментальною нормою православного канонічного права щодо вбивства на війні є 13-те правило святителя Василія Великого (IV ст.), яке чітко встановлює:

"Предки наші не вважали вбивства, скоєні на війні, за вбивства, даруючи, як здається мені, знисниця, які борються за цнотливість і благочестя. Але, можливо, добре порадити, щоб вони, як мають нечисті руки, стримувалися від причастя тільки протягом трьох років."

Це правило є ключовим для розуміння православної позиції:

1. Визнання гріховності: Вбивство на війні визнається "нечистотою рук"
2. Необхідність епітимії: Навіть воїни, що захищають Вітчизну, повинні утримуватися від причастя три роки
3. Потреба у покаянні: Війна не звільняє від моральної відповідальності

Інші канонічні джерела

Правило 55 Святителя Василія Великого встановлює, що навіть ненавмисне вбивство вимагає епітимії. Якщо ненавмисне вбивство є гріхом, то навмисне вбивство, навіть на війні, тим більше потребує покаяння.

Правило 5 Григорія Ніського також встановлює епітимії для воїнів, підкреслюючи, що пролиття крові, навіть у справедливій війні, потребує очищення.

Апостольські постанови (кн. VIII, 32) встановлюють: "Воїн, вбивши когось на війні, хай буде відлучений від Таїнств до каяття та сльоз."

Святоотецька традиція

Святитель Афанасій Великий писав: "Убивати ворогів на війні законно і гідно похвали, проте славні борці отримують великі нагороди і зводяться статуї. Однак той же самий акт у мирний час вважається злочином."

Важливо: навіть визнаючи правомірність захисту від агресії, Афанасій підкреслює відмінність між "законним" (дозволеним за обставин) та "моральним" (абсолютно благим). Вбивство залишається гріхом, що потребує очищення.

Агресивна війна як особливий злочин проти канонічного права

Росія агресор

Критично важливим контекстом є те, що:

1. Росія напала на Україну, а не навпаки
2. Україна не є "Вітчизною" росіян - це окрема суверенна держава
3. Росія веде агресивну, загарбницьку війну, а не оборонну
4. Російські війська систематично вчиняють воєнні злочини: вбивства цивільних, катування, ґвалтування жінок і дітей, депортації

Агресивна війна у церковному праві

Православна традиція розрізняє:

• Bellum iustum (справедлива війна) - оборона від агресора
• Bellum iniustum (несправедлива війна) - агресія, загарбання

Основи соціальної концепції Російської Православної Церкви (2000 р., розділ VIII.2) самі встановлюють: "Визнаючи війну злом, Церква все ж не забороняє своїм чадам брати участь у бойових діях, якщо йдеться про захист ближніх та відновлення порушеної справедливості."

Агресивна війна Росії не відповідає цим критеріям:

• Це не захист ближніх, а напад на них
• Це не відновлення справедливості, а її порушення

Канонічні наслідки участі в агресії

Якщо навіть захисники у справедливій війні потребують епітимії (13-те правило Василія Великого), то агресори знаходяться у значно гіршому становищі:

1. Подвійний гріх: Вбивство + несправедлива агресія
2. Порушення не лише шостої заповіді, а й восьмої ("Не кради") та дев'ятої ("Не свідчи неправдиво")
3. Особливо тяжкі гріхи: Військові злочини проти цивільних

Делегітимізація церковної влади патріарха Кирила

Порушення апостольської та соборної традиції

Апостольське правило 28 встановлює: "Якщо хто, єпископ, пресвітер або диякон, правильним судом позбавлений сану за явні провини, і зважиться торкнутися до служіння, колись йому доручене, такий нехай буде відсічений від Церкви."

Патріарх Кирил:

1. Викривлює Святе Письмо - це єресь
2. Скасовує канонічні правила Отців Церкви
3. Суперечить соборному вченню Церкви
4. Перетворює заповідь Божу на її протилежність

Єретичні висловлювання як підстава для позбавлення сану

7-й Вселенський Собор (787 р.) встановив: "Якщо хто не сповідує, що Господь наш Ісус Христос... є істинний Бог... такого анафема."

Хоча це правило стосується христологічної єресі, принцип застосовний: публічне викладення вчення, що суперечить Євангелію та святоотецькій традиції, є підставою для позбавлення церковної влади.

Моральна дискваліфікація

1-ше правило Апостольське встановлює: "Єпископ, або пресвітер, або диякон... якщо вони виявляються такими, то нехай будуть позбавлені сану."

Виправдання воєнних злочинів, благословення вбивств цивільних, підтримка агресії - це моральна дискваліфікація церковного ієрарха.

Практична делегітимізація

Патріарх Кирил втратив моральне право:

1. Навчати віруючих - його вчення суперечить Євангелію
2. Здійснювати суд - він сам порушує канони
3. Репрезентувати Православ'я - він викривляє його суть
4. Бути духовним авторитетом - він виправдовує злочини

Юридичні висновки

Порушені канонічні норми

Патріарх Кирил своїми заявами порушив:

1. 13-те правило святого Василія Великого - заперечує необхідність покаяння за вбивство на війні
2. Апостольські постанови - заперечує необхідність епітимії для воїнів
3. Вселенський соборний консенсус про гріховність війни
4. Основи соціальної концепції РПЦ (2000) - суперечить власному документу про війну

Характер правопорушень

1. Викривлення Святого Письма - єресь
2. Скасування канонічних правил - узурпація соборної влади
3. Виправдання воєнних злочинів - співучасть у злочинах
4. Введення вірних в оману - лжевчительство

Канонічні санкції

За такі порушення канонічне право передбачає:

• Відлучення від Церкви (анафема)
• Позбавлення сану (депозиція)
• Визнання недійсними його рішень після моменту відступу від істини

Делегітимізація

Так, можна стверджувати, що патріарх Кирил делегітимізував власну церковну владу, оскільки:

1. Він публічно відступив від апостольської традиції
2. Він викривив Божественне Одкровення
3. Він скасував канонічні норми Вселенської Церкви
4. Він морально дискваліфікував себе виправданням злочинів

Висновок

Заяви патріарха Московського Кирила про те, що учасники агресивної війни проти України "не порушують заповідь 'Не вбий'", а навпаки - "виконують" її, є:

1. Богословською єрессю - викривлення Декалогу та Євангельського вчення
2. Порушенням канонічного права - заперечення правил Отців Церкви
3. Моральним злочином - виправдання агресії та воєнних злочинів
4. Підставою для делегітимізації - втрата церковної влади de facto

Канонічне право Православної Церкви не залишає місця для виправдання агресивної війни та вбивства невинних. Навіть оборонна війна вимагає покаяння та епітимії. Агресивна війна Росії проти України, супроводжувана систематичними воєнними злочинами, не може бути виправдана жодним церковним авторитетом.

Благословення та виправдання таких дій патріархом позбавляє його морального та канонічного права виступати від імені Церкви Христової.

Канонічна основа: 13-те правило св. Василія Великого; 55-те правило св. Василія Великого; 5-те правило св. Григорія Ніського; Апостольські постанови (кн. VIII); Апостольські правила 28, 1; Основи соціальної концепції РПЦ (2000), розділ VIII.

Біблійна основа: Вих. 20:13; Мф. 5:21-22; Буття 1:27; Рим. 13:9-10.