Лукашенко - новий/старий президент концтабору "Білорусь"
26 січня в Білорусі відбувається так званий “основний день голосування” на виборах президента. Єдиний кандидат - Александр Лукашенко, який займає пост президента вже 30 років, переобирається на сьомий термін поспіль. В останній раз це йому вдається особливо тяжко, бо для перемоги він був вимушений всіх опонентів або ув’язнити, або змусити втекти з країни та шукати прихистку за кордоном. Громадяни країни - заручники режиму Лукашенко, можуть і не брати участь у цьому фарсі, бо апріорі вони вже давно позбавлені голосу, і думка більшості білорусів ані диктатора, ані його кремлівського куратора вже не турбує.
Технічні вибори - імітація волевиявлення без реальної альтернативи
Чергові президентські вибори в Білорусі, які мали відбутися не пізніше 20 липня 2025 року, були раптово перенесені на 26 січня. Чому? Через проблеми російсько-фашистських загарбників на українському фронті. Лукашенко розуміє, що без особистої участи Путіна він не “переможе”.
Фарсу ситуації додає той факт, що у “виборах” окрім Лукашенка, у виборах беруть участь ще 4 технічні кандидати, яких незалежні ЗМІ називають “сексотами”, адже жоден із них не має ані політичної історії, ані реальної підтримки, ані шансів на перемогу.
Виборчі дільниці відкриті лише всередині країни, тоді як закордонні дільниці були скасовані. Що особливо цинічно якщо пригадати критику Лукашенко в бік Молдови, де, на його думку, відкрили недостатньо закордонних дільниць на нещодавніх виборах.
“Хтось обрав тюрму, хтось вигнання” — відповідь Лукашенка на критику
На пресконференції журналіст BBC Стів Розенберг запитав Лукашенка, як вибори можуть бути демократичними, якщо головні опоненти режиму перебувають за ґратами або в еміграції.
Лукашенко відповів:
“Стив, кто в тюрьме, кто в изгнании, а ты вот здесь. Это право выбора. Это демократично. Кто-то выбрал тюрьму, кто-то изгнание, как ты говоришь. Мы ж никого не выгоняли из страны. И более того, мы открыли страну”.
Ця заява вкотре ілюструє цинізм режиму, який перетворив країну на концтабір, де поняття “право вибору” викривлене до абсурду.
30 років тиску і репресій
За даними незалежного видання “Дзеркало”, за 30 років президентства Лукашенка 15 із 20 його опонентів після виборів зазнали тиску, а 13 із них стали фігурантами кримінальних справ. Після сфальсифікованих виборів 2020 року країна вибухнула масовими протестами, які були жорстоко придушені. США і 37 країн ОБСЄ вже заявили про невизнання виборів у Білорусі, назвавши їх «фікцією».
Акції протесту та міжнародна критика
Тим часом на польсько-білоруському кордоні активіст Сергій Стальмаков провів акцію, встановивши символічну «урну для голосування» з унітазною кришкою.
“Голоса беларусов тупо смываются в унитаз. Их никто не считает, и пишут цифры, которые было бы приятно видеть узурпатору”, — зазначив він.
Перед голосуванням режим Лукашенка обмежив доступ до інтернету, щоб унеможливити поширення незалежної інформації.
Білорусь під керівництвом Лукашенка — це країна-вязниця, де заручники режиму позбавлені будь-якої можливості змінити своє майбутнє. Про який вибір може йти мова у “концтаборі Білорусь”, де влада вирішує все, а долі людей — лише статистика для зручних звітів? Міжнародна спільнота та незалежні ЗМІ продовжують засуджувати цей театр абсурду, але самі білоруси залишаються у безвиході під тиском диктатури.
