Міф про передові "російські" технології

Я і справді не знаю, що є такого у "російських" споконвічного крім крадіжки, привласнення та "видання" за своє. 

Розумію, що у це повірити складно, особливо перебуваючи всередині “міфу”, але щойно ти починаєш читати трохи зарубіжної літератури, то раптом всі ці “паралельні” винаходи Росії виявляються “запозиченими”, а самі великі “російські” вчені - німцями, євреями, білорусами та українцями. Тобто ким завгодно, але не горезвісними великоросами!

Багато в чому якщо не в усьому технологічні переходи та перемоги Московії Росії були пов'язані з технологіями – військовими технологіями.

Технологічна революція та застосування ультрасучасної на той час західної артилерії дозволила московському самозванцю Івану Грозному завоювати уламки Орди та проголосити себе їхнім царем.

Петро Першим аналогічно модернізуючи на західний манер свою армію досяг не менш значних висот і вивів країну на новий рівень.

Сталін виволік Росію нового рівня запровадивши американські технології “подвійного” призначення.

Післясталінська Росія буквально всі свої досягнення отримала виключно за рахунок "трофейних", а, по суті, полонених німецьких учених.

Революційний прорив у високі інформаційні технології теж аж ніяк не пов'язаний з розвитком наукової думки в СРСР-Росії.

Про це дуже виразно і цікаво написано у книзі Джона Баррона “КДБ сьогодні”, виданої далекого 1983 року. 

Виявляється та технологічна прірва в якій Росія виявилася сьогодні пов'язана з тим, що в СРСР не винаходили мікрочіпи, технологію їхнього виробництва практично вкрали в США:

“У 70-х роках Ради зіткнулися з серйозними труднощами при налагодженні виробництва інтегральних схем та мікрокомп'ютерів. Використовуючи напівпровідникові прилади та іншу технологію, куплену чи викрадену в США, вони примудрилися скопіювати дві сучасні моделі комп'ютерів фірми IBM. Але для створення технічної бази, що дозволяє виробляти перспективні види озброєння, начинені мікроелектронікою, СРСР мав налагодити масове виготовлення власних напівпровідникових пристроїв, надійних та ефективних. Перед КДБ було поставлено грандіозне завдання: отримати всі види новітнього американського обладнання та технології, необхідні для створення на радянській території сучасного заводу з виробництва інтегральних схем та мікрокомп'ютерів – копії відповідного передового американського підприємства.

20 червня 1977 року США отримали першу застереження щодо такої операції, започаткованої Радами. Це був анонімний лист німецькою мовою, адресований американському консульству в Дюссельдорфі. Автор листа стверджував, що ряд американських компаній, що утворюють групу під умовною комерційною назвою "Каліфорнійська технологічна корпорація", фальсифікує експортну документацію і нелегально відправляє промислове обладнання (що підпадає під дію офіційного ембарго), до країн, куди постачання цього обладнання категорично заборонено. У листі йшлося, що в такий спосіб вже вдалося незаконно переправити за кордон підводний локатор (сонар) та запчастини до нього. Проте, наголошував автор листа, головна мета полягає у нелегальному постачанні радянського блоку «повним комплектом обладнання для виробництва напівпровідників, інтегральних мікросхем та ін., тобто. таким комплектом, який можна отримати лише у США”.

6 американських і європейських фірм були задіяні в схемі, яка дозволила в обхід санкції переправити значну частину стратегічно важливого обладнання в СРСР.

Що ще важливо.

Успішною запорукою цієї операції послужила не стратегічне мислення і далекоглядність основних умов КДБ.

Успіх спецоперації повністю належить агентам, які діяли в рамках спецоперації спецслужби НДР ШТАЗІ і проводилася через етнічних німців.

За свідченням професора Лари Бейкер з Лос-Аламоської національної лабораторії, СРСР вдалося отримати все, що їм потрібно для розгортання свого виробництва сучасних напівпровідникових систем. Їм удалося завезти до себе навіть обладнання для герметичного пакування готових мікросхем. 

Цікаво, що завдяки тому, що спецоперацією керували німці СРСР, придбали не одним комплект обладнання, а чотири. Це дозволило деякий час не турбуватися про запчастини і на момент їх зносу підготувати аналоги.

Як бачите сьогодні на Росії німці до планування та стратегування не залучаються. Це призвело до того, що російський військовий зупиняється і на останньому подиху ніяк не дозволяє втрати на українському фронті. Приміром, кількість танків, які військпром все ще може дати країні за місяць, українці знищують за 3 дні.

І це не єдиний приклад того, що можна вкрасти технології, але мізки… Мозки вкрасти не вдасться.