Ми живемо в дивовижний час. Час коли говорити правду стало непристойно...

Ми живемо в дивовижний час, коли ми:

• називаємо владних пройдисвітів, мудрецями ...
• віримо в щирість слів розпусників про цнотливість ...
• слухаємо словами жадібних скнар про милосердя й щедрість ...
• віримо брехунам і звинувачуємо праведників ...
• хитрість називаємо діловитістю ...
• підлість - практичністю ...
• обман - природною винахідливістю ...
• перелюбство - завидною завзятістю ...
• чесність і порядність - дурістю і легковажністю ...

Ми заздримо багатству закоренілих злочинців і почитаємо славою корупціонерів, злодіїв і вбивць ...

Ми дорікали світу за недосконалість, але самі не здатні забезпечити себе шматком хліба.

Ми віримо брехливим обіцянкам, і заперечуємо неможливість їх втілення.

Ми вибираємо пустобрехів, що пообіцяли нам золоті гори, і заперечуємо аргументи тих хто стверджує, що без нашого особистої участі нічого не зміниться.

Ми готові довірити право визначати наше майбутнє тим, хто не бере при цьому на себе ніякої відповідальності!

Ми гідні цього світу, а він гідний нас ...

"Настане, бо час, коли здорової науки не будуть триматись, але за своїми пожадливостями виберуть собі вчителів, які лестили б слуху, і від істини відвернуть слух і звернуться до байок". (2 Тим. III, 4)