Нові шерифи старого міста: як і чому антикорупціонери стали головними корупціонерами України

Уявіть собі місто, де головний шериф щоранку оголошує про нових бандитів, яких треба негайно заарештувати. Мешканці аплодують, федеральний центр надсилає гроші на боротьбу зі злочинністю, а шериф купує новий будинок. От тільки цікаво: чому кількість злочинів не зменшується, а навпаки – росте? І чому старі бандити зникають, а на їхньому місці з'являються нові, які чомусь дуже схожі на друзів шерифа?

Ласкаво просимо до України зразка 2025 року, де антикорупційна індустрія стала найуспішнішим бізнес-проєктом останніх 11 років.

Золота лихоманка по-українськи

Було колись таке поняття – "золота лихоманка". Тисячі людей кинулися шукати золото в річках Каліфорнії. А знаєте, хто насправді розбагатів? Ті, хто продавав лопати та миски золотошукачам.

В Україні відбувається схожа історія, тільки замість золота – корупція, а замість лопат – гранти від міжнародних донорів. Професійні "борці з корупцією" зрозуміли просту істину: найвигідніше не знищувати корупцію, а боротися з нею. Вічно і безуспішно.

Подивіться на цифри. За останні десять років на "боротьбу з корупцією" в Україні витратили сотні мільйонів євро та доларів. Створили десятки інституцій, провели безліч реформ, запустили незчисленну кількість "програм очищення". А тепер чесно скажіть: корупції в Україні стало менше?

Якщо ваша відповідь "ні", то ви починаєте розуміти суть проблеми.

Бізнес-модель ідеального злочину

Уявіть, що ви створюєте ідеальну схему заробітку. Ваші критерії:

• Стабільне фінансування з-за кордону
• Моральна недоторканність (хто ж буде критикувати "борців за справедливість"?)
• Доступ до влади та інсайдерської інформації
• Можливість усувати конкурентів під благородними гаслами

Ідеальне рішення: створити громадську організацію з боротьби з корупцією.

Алгоритм простий:

Крок 1. Знайдіть "корупціонера" (не обов'язково справжнього – головне, щоб він вам заважав).

Крок 2. Підняти галас у медіа: "Дивіться! Ось він – ворог народу!"

Крок 3. Зверніться до іноземних донорів: "Дайте грошей на боротьбу з цим злом!"

Крок 4. Імітуйте бурхливу діяльність: конференції, круглі столи, аналітичні звіти.

Крок 5. Через рік: "На жаль, проблема не вирішена. Потрібно більше грошей і нові реформи!"

Крок 6. Повторюйте нескінченно.

Головний секрет успіху: ніколи не вирішуйте проблему остаточно. Мертвий дракон не приносить прибутку.

Антикорупція в сфері правосуддя: зразкова історія успіху

Візьмемо більш конкретний приклад. ГО - флагман української антикорупційної індустрії. За роки існування вони:

• Отримали мільйони євро та доларів від західних донорів
• Стали "головними експертами" з судової реформи
• Мають прямий доступ до топ-посадовців
• Диктують державну політику у сфері правосуддя

А тепер головне питання: судова система України стала менш корумпованою завдяки їхній діяльності?

Ні!

Парадокс полягає в тому, що вони самі це визнають! Щороку в їхніх звітах – та сама картина: "Ситуація критична, корупція процвітає, потрібні нові реформи". І щороку – нові гранти на "боротьбу з корупцією".

Якби вони були лікарями, їх давно б позбавили ліцензії за нездатність вилікувати жодного пацієнта. Але в антикорупційній індустрії діють інші правила: чим гірше результати, тим більше грошей.

Ефект заміщення: із вогню та у полум'я

Найцікавіше в цій історії – результати. Старі корупціонери дійсно зникають. Але замість них приходять нові – тільки лояльні антикорупціонерам та краще ними прикриті.

Судді, які не пройшли "оцінювання доброчесності", часто мають одну спільну рису: вони виносили рішення, що не відповідали сподіванням спонсорів активістів. Натомість ті, хто "пройшов перевірку", демонструють дивну закономірність: їхні рішення дивним чином збігаються з очікуваннями "громадських експертів" та їх незалежних спонсорів.

Збіг? Навряд чи.

Активісти ствердили систему, де корупція не зникає – вона просто стає більш контрольованою. І контролюють її тепер вони.

Золоті хлопчики антикорупційної індустрії

Давайте поговоримо про гроші. Справжні гроші.

Середній топ-менеджер антикорупційної НГО в Україні заробляє більше за міністра. Офіційно – це "гранти на проєкти". Неофіційно – це найприбутковіший бізнес у країні.

Консультації урядам, участь у міжнародних конференціях, експертна діяльність, лобіювання інтересів бізнесу під виглядом "громадської позиції" – сфер застосування безліч.

А головне – цей бізнес практично не оподатковується та не регулюється. Спробуйте критикувати "борця з корупцією" – одразу отримаєте ярлик "захисника корупціонерів".

Міжнародний контекст: експорт проблем

Западні донори щиросердно вірять, що фінансують боротьбу з корупцією. Насправді вони фінансують її інституціоналізацію.

Кожен звіт антикорупційних організацій демонструє донорам одне: "Ситуація жахлива, але ми працюємо. Дайте ще грошей!" І гроші надходять. Рік за роком, мільйон за мільйоном.

Западні чиновники отримують звіти про "активну роботу" та ставлять галочки в планах допомоги Україні. Українські активісти отримують фінансування та статус. Усі задоволені.

Окрім українського суспільства, яке продовжує жити в корумпованій системі. Тільки тепер ця система має нових хазяїв.

Технології маніпуляції: як зробити чорне білим

Антикорупційна індустрія досягла майстерності у маніпуляції громадською думкою. Їхній арсенал:

• Дихотомія: Весь світ ділиться на "борців з корупцією" (тобто нас) та "корупціонерів" (тобто всіх інших).
• Монополія на істину: Тільки ми знаємо, що таке справедливість та чесність.
• Демонізація опонентів: Будь-яка критика нашої діяльності автоматично означає захист корупції.
• Емоційна мобілізація: Замість фактів та аргументів – емоції та заклики.

Результат? Суспільство втратило здатність до критичного мислення в питаннях корупції. "Експерти" кажуть – суспільство слухає. "Експерти" вказують – суспільство дивиться.

Що робити: рецепт виходу з капкана

Першим кроком до вирішення проблеми є її визнання. Україна потрапила в капкан псевдо-антикорупційної діяльності, де боротьба з корупцією стала формою корупції.

Потрібно:

Прозорість фінансування всіх організацій, що впливають на державну політику. Кожна копійка від іноземних донорів має бути публічною.

Законодавче регулювання лобістської діяльності. "Громадські експерти" мають нести відповідальність за свої рекомендації.

Аудит ефективності міжнародної допомоги. Скільки мільйонів витратили на "боротьбу з корупцією"? Який результат?

Демонополізація права на "громадську думку". Альтернативні погляди мають право на існування.

Головне: розуміння того, що справжня боротьба з корупцією починається з критичного ставлення до тих, хто цією боротьбою займається професійно.

Епілог: повернення до витоків

Колись в Америці часів золотої лихоманки люди зрозуміли просту істину: багатіють не ті, хто шукає золото, а ті, хто продає лопати.

Час і Україні зрозуміти: багатіють не ті, хто бореться з корупцією, а ті, хто продає цю боротьбу як товар.

Справжня боротьба з корупцією починається з простого запитання: а хто борці? І завершується ще простішим: а cui bono – кому це вигідно?

Поки ми не поставимо ці питання, нічого не зміниться. Шерифи міняються, бандити залишаються. А іноді вони взагалі одні й ті ж люди.