Олег Чеславський: війну з Польщею розпалює кремль

Конфлікт із Польщею спалахнув рівно тоді, коли він найпотрібніший москві: коли на фронті в росії кепсько, коли економіка тріщить, коли залишається один надійний хід - зіштовхнути лобами тих, хто разом становить силу. Олег Чеславський в ефірі розкладає цю нехитру комбінацію по деталях і ставить незручне питання: а що, власне, змінюється від назви?

Провокація, зшита зі старих московських ниток

Ніякого ноу-хау в цій історії немає. Наративи про Волинську трагедію, про "бандерівців", про історичну провину - усе це найретельніше розроблялося в москві й роками поширювалося одночасно в Україні та Польщі. Настав зручний момент - і кнопку натиснули. Чеславський чесно каже: українське суспільство цього разу виявилося дорослішим. В Україні немає жодного руху, який вимагав би від поляків відповіді за пацифікацію, за роки Хмельниччини, за утиски. Бо будь-яку історичну рану можна роздмухати до рівня конфлікту, якщо дуже хотіти. Питання лише в тому, чи потрібен нам конфлікт. Не потрібен. Потрібен мир.

А от Навроцький пропонує інше. Відмовтеся, каже, від назви. Добре, припустимо, відмовилися. Профіт у чому? Де подивитися на графік, як зміна назви вплинула на щось реальне? Україна перейменувала підрозділ - у Польщі стало краще? гірше? Чеславський формулює це як економіст, якому підсунули порожнє рівняння: витягнули найтупіший варіант, який завжди спрацьовує, - "ми всі проти УПА" - і давай розмахувати цим скелетом як національною трагедією.

Три УПА і фейки, які клепало НКВД

Якщо вже говорити відверто, то УПА була не одна, а щонайменше три. І саме на цьому полі блискуче працювало НКВД, ліплячи фейкові підрозділи, які робили багато галасу і в Польщі, і в Україні. Тому історія тут - це не привід для гордості й не привід для сорому. Історія - це перелік помилок, які треба пам'ятати, щоб не повторювати. Щойно ми перетворюємо її на зброю або на політичну конструкцію, ми потрапляємо в пастку. Чеславський не береться виправдовувати половину постатей минулого, бо не хоче жити в тому моменті. Він хоче зрозуміти, як людина вчинила в тих умовах, винести урок і йти далі.

Чий насправді чорно-червоний прапор

А тепер про символи, довкола яких стільки крику. "Слава Україні! Героям слава!" сьогодні - вітання Збройних сил. Гімн УПА став гімном ЗСУ. Чорно-червоний прапор - знак того, у що перетворюється жовто-блакитний, коли обливається кров'ю. Усі впевнено кажуть: це прапор УПА. А якого кольору головний університет країни, імені Шевченка? Чорно-червоного. Чому? Бо це кольори князя Володимира, того, хто хрестив Київ: червоне - любов, чорне - журба. У росії навіть є орден князя Володимира з червоно-чорною стрічкою, і чомусь ніхто не кричить, що це прапор УПА. Русь стояла на цьому самому місці з тими самими кольорами. То чи маємо ми право на власний прапор, чи мусимо питати дозволу?

Внутрішня бійка, за яку платимо ми

Уся ця історична навала має цілком нинішню причину. У Польщі йде боротьба двох потужних таборів: президентська лінія проти прем'єрської, Туск і Сікорський проти Качинського й Навроцького. Мета - перевибори у 2027 році. І будь-яку проблему в економіці чи суспільстві найпростіше перекласти на плечі України. Це не наслідок аналізу і не наслідок діалогу. Це популізм. А поруч - зовсім незручні факти, які польська влада воліє не помічати: люди, які роками їздили на петербурзькі форуми правих сил, які фактично проходили там усі свята націонал-соціалізму, досі не притягнуті до відповідальності, і сьогодні вони - у керівництві цих партій. Хто оплачував наліпки, якими праві активісти обклеювали "Бєдронку" за румунські огірки? СБУ і польські служби вже заарештували 11 поляків, які робили провокацію на замовлення росії. А польська контррозвідка над цим, схоже, не працює взагалі.

І це не лише про Україну. Правий фланг воює вже й з Румунією через огірки, і з Німеччиною через могили. Асоціація підприємців Польщі змушена просити політиків об'єднатися, бо ця істерія б'є по бізнесу. Конфедерація, Браун, німецька АфД, які їздять до путіна по кеш, легенда польського лібертаріанства Януш Корвін-Мікке, який побував і в Криму, і на поклоні в путіна з Лукашенком, - усі вони чіпляють до себе справедливі гасла про зелений лад, про Меркосур, про енергетику й перетворюють їх на таран проти України та Європи. Німеччина свого часу віддала Польщі логістичний ринок, дала пільги й кредити, а потім не захищала свій, коли поляки її витіснили. Тепер, коли українська логістика виявилася сильнішою, Тшасковський просто перекрив кордони й пішов у політику під тими самими символами заради власного зиску.

Провина Банкової теж є

Було б нечесно скидати все на чужу підступність. Певна провина української влади теж є: не прорахували, що реакція буде такою потужною, і фактично подарували росіянам їхній улюблений наратив, який ті розкрутили до катастрофи. Сергій Гайдай уже вийшов із постами про те, що зараз не час був чіпати ці назви й ордени. Усе це можна було вирішити пізніше, спокійніше, без подарунка москві.

Історія, зроблена по-дорослому

Як виглядає зріла робота з минулим, легко показати. У Мюнхені на центральній площі стоять два пам'ятники героям Баварської республіки, і місцева легенда чесно каже: цей був боягуз, а цей зрадник, але вони наші й вони наш пантеон. Ось що таке історія - коли кажуть правду, а не виносять вирок. Польський режисер зняв фільм про те, як поляки вбивали євреїв уже після війни, - і це був скандал, але це було справжнє сумління. Такої документалістики й таких книжок треба багато, щоб була правда.

А коли доходить до цифр, з'ясовується, що соромитися є кому. На боці Німеччини в Другу світову воювало від 350 до 500 тисяч поляків, а 150 тисяч польських військових залишилися в Британії, не захотівши повертатися в розбомблену Польщу. Концтабори стояли саме на польській території з логістичних міркувань, і філія Аушвіцу під Краковом працювала приблизно до 1948 року, звозячи туди українців. Орден Білого орла Російська імперія друкувала на тлі двоголового орла й вручала своїм людям - його отримав навіть Суворов, кат і білорусів, і поляків. Зате про українців, які на річці Віслі у 1920-му зупинили будьонівців і врятували Європу від більшовиків, як і про козаків, що рятували Відень у 1683-му, у Європі майже ніхто не згадає. Кілька постатей навмисне зробили яблуком розбрату, щоб ми гризлися до кінця часів, забуваючи про вигоду, сучасне й майбутнє.

Висновок Чеславського простий, як таблиця множення, і саме тому нестерпний для популістів. Польща - імперія, і в частини поляків працює імперська логіка, така сама, як у росіян: сусіди для них не зовсім держави. Але Австрійська імперія колись вирішила проблему з Угорщиною, ставши Австро-Угорщиною. То що заважає стати Польщею-Україною, потужною, як колись Річ Посполита, поки її не зруйнували й москва не піднялася? Будь-який економіст скаже те саме: торгувати завжди краще, ніж воювати. Тільки шляху торгувати ніхто не шукає. Знаходять привід воювати - і на нас знову сиплються всі скелети з шафи.