Після заяв Трампа Кремль оперативно скоригував риторику та пріоритети зовнішньої політики
Новинна повістка Кремля після низки скандальних і провокаційних заяв Трампа зазнала дивовижної трансформації, немов старий телевізор раптом перемкнувся на комедійний канал.
У Москві не розуміють, що саме робить Трамп. Він ставить їх у глухий кут своєю імперською риторикою. Трамп жорстко висміює Путіна з його неоімперськими амбіціями, що вводить Кремль у стан повної розгубленості. Там не можуть зрозуміти, чи він сміється з них, чи говорить серйозно.
У зв’язку з цим із кремлівських новин зникли такі наративи, як:
1. Боротьба з імперіалізмом США
У Росії завжди було приємно звинувачувати Вашингтон та євреїв у всіх смертних гріхах. Але після того, як Трамп заявив про свої права на землі Данії, Канади й, хто знає, можливо, навіть Місяць, Кремль мовчить. Адже своїми заявами Трамп фактично виправдовує війну, розв’язану Москвою проти України. То чому б не закрити очі на "імперіалізм"? Незручно ж звинувачувати улюбленого ворога та водночас союзника в зайвій нахабності.
2. Деколонізація
Кремль більше не згадує про своє раптово виникле і тут же згасле бажання "деколонізувати Африку". А навіщо? Якщо ми чітко бачимо, що після захоплення африканських країн вони якимось дивним чином одразу починають "співпрацювати" з Китаєм. Складається чітке враження, що Росія виконує роль підневільного помічника, який за щедрі обіцянки робить всю брудну роботу, аби потім віддати результати праці Пекіну. Це нагадує спільний "похід" нацистів і інтернаціоналістів на Польщу у 1939 році, коли Німеччина зробила основну роботу, а СРСР із важливим виглядом привласнив свій "шматочок". Щоправда, зараз ролі змінилися: Москва дедалі більше нагадує виконавця, що діє за вказівкою амбітного стратегічного "партнера".
3. Африка
Після гучних заяв про розвиток зв’язків із континентом Кремль воліє просто замовчувати результати цієї роботи. Африканські країни, очевидно, теж не вражені, а от китайський вплив зростає прямо пропорційно зниженню російських зусиль.
Появилися:
1. Визнання злочинності дій режиму Асада
Щоправда, злочинність, звісно, розуміється з неабиякою гнучкістю. Щось на кшталт "він злочинець, але наш злочинець". Та й узагалі, яке діло росіянам до сирійців? Тим більше, що новий уряд не перешкоджає розміщенню там військових баз.
2. Терористи стали на шлях виправлення
Неочікувана милість до терористів викликає питання: а раптом "виправлення" передбачає лояльність до Москви? Якщо терористи чемно виконують волю Кремля, то які ж вони терористи? Вони – союзники!
Новинна повістка тепер більше нагадує добре поставлену виставу, де ролі змінюються в процесі дії, а глядачі в залі вже давно перестали розуміти, чи це трагедія, чи фарс.
