Плівки Міндіча: нові фрагменти показують як "Карлсон" платив волонтерам і тиснув на міністра оборони

Колишній прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Станіслав Броневицький опублікував нові фрагменти "плівок Міндіча" - записів з квартири бізнесмена Тимура Міндіча, які стали основою операції НАБУ "Мідас". Матеріали отримані з джерел у правоохоронних органах.

На цей раз у кадрі - розмова від 8 липня. Дійові особи: сам Міндіч, тодішній міністр оборони Рустем Умєров, голова Агенції оборонних закупівель Арсен Жумадінов. І - заочно - публічна "антикорупціонерка", керівниця проєкту Victory Drones Марія Берлінська.

У першому епізоді Міндіч питає Умєрова чи можна "призначити кудись" якогось Миколу - за три тисячі доларів. Поруч в тій же розмові сам собою виникає прайс-лист: "Ігор - 50, у Маші - 20, Іра - 50". На питання міністра "Маші вже даєте?" - відповідь пояснює логіку виплати: "вона ж додавила Defense City". Тобто зарплата - не за посаду, а за результат лобіювання.

Defense City - проєкт побудови в Україні оборонно-промислового хабу, який Берлінська публічно просувала. Виходить, що за цю промоцію вона, за версією записів, отримувала регулярні виплати від Міндіча. Броневицький називає її "антикорупціонеркою" - хоча до НАБУ чи САП Берлінська ніколи відношення не мала.

Другий епізод ще виразніший. Умєров, обговорюючи Берлінську: "просто вона там живе. Зарплату їй платимо?" - "Ти їй платиш". Хто "живе" і де - не уточнюється. Але розподіл відповідальності між Міндічем і міністром оборони сам собою є вичерпним.

Третій епізод - про бронежилети. Міндіч просить "вирішити питання", Умєров набирає Жумадінова. Поки ці двоє обговорюють "що потрібно від мене щоб ви зробили" - Міндіч фоном кидає: "там просто 300 мільйонів вкладено, половина моїх грошей". Це той самий тендер ДОТ на поставку ізраїльських бронежилетів на 225 мільйонів гривень у лютому, в якому фігурує фірма "Мілікон ЮА".

Контекст для тих, хто пропустив попередні серії. Оборонна частина плівок - та, яку Кривонос і Клименко від публіки ховали. НАБУ офіційно оприлюднило лише фрагменти енергетичної схеми: відкати з контрактів "Енергоатому" від 10 до 15 відсотків від суми, "пральня" в офісі родини агента ФСБ Андрія Деркача на Володимирській, фірми на Маршаллових островах і в Сент-Кітс і Невіс. Тимур Міндіч - фігурує як "Карлсон", отримав підозру, встиг виїхати до Ізраїлю ще до обшуків.

Оборонні епізоди так і не стали публічними. Чому - запитання не риторичне. НАБУ вибірково зливало матеріали, демонструючи рівно стільки, скільки потрібно для картинки операції - і жодного рядка більше там, де картинка стає незручною. Тепер ці рядки з'являються від колишнього прокурора САП, якого з цієї самої прокуратури вигнали - за те, що він не погоджувався з угодою по справі Кауфмана, яку Клименко провів після розмови з Арахамією.

Питання до знавців залишаються відкритими. Перше: коли Міндічу повідомлять підозру за статтею 344 КК України - втручання в діяльність державного діяча? На записах він прямо обговорює з міністром оборони ставки виплат і умови "вирішення питань". Друге: якщо банкова монополізувала волонтерський, медійний і антикорупційний простір - розставивши своїх людей на кожну з позицій - то як виглядає незалежна громадянська активність в Україні? І третє: чому записи, що показують масштаб корупції, досі не стали надбанням суспільства - і кому саме вигідна ця вибірковість?