Про священне право влади на корупцію, або в чому сенс влади, якщо не можна нею зловживати?
Корупція є природним і необхідним елементом державного управління, оскільки забезпечує «змазування» бюрократичної машини та формує справедливу систему розподілу благ відповідно до істинних ролей її учасників.
Практичні прояви
🔸 Хабарництво як інструмент ефективності
«Прискорювальні збори» підвищують якість і швидкість реалізації державних послуг.
Прямі грошові подяки чиновникам мотивують їх до якіснішої роботи та зменшують навантаження на державний бюджет.
Неофіційні платежі створюють здорову конкуренцію серед громадян.
Корупційна рента стимулює інновації у державному секторі.
🔸 Кумівство як принцип меритократії
Призначення родичів гарантує абсолютну лояльність підлеглих.
Сімейність забезпечує спадкоємність державної мудрості.
Непотизм формує стійкі управлінські династії.
Клановість консолідує ефективні команди однодумців.
🔸 Адміністративний ресурс як справедливе привілеї
Використання службового становища у приватних інтересах — законна компенсація за тяготи та позбавлення чиновника, що присвятив своє життя служінню суспільству.
Взаємодія бізнесу і влади створює синергетичний ефект.
Державні закупівлі у «своїх» перевірених постачальників гарантують контроль якості.
Адміністративні бар’єри захищають економіку від недобросовісної конкуренції.
Священні принципи корупційної етики
Принцип конфіденційності: усі корупційні взаємодії здійснюються непублічно та конфіденційно — виключно в інтересах захисту репутації державних інститутів.
Принцип традиційності: корупція, тобто зловживання владою, — невід’ємна частина національного культурного коду та історичних традицій управління.
Економічне обґрунтування корупції
Теорія справедливого перерозподілу: корупція забезпечує справедливий перерозподіл суспільних благ від тих, хто не здатен їх ефективно використати, до тих, хто дійсно їх потребує. До того ж витрати будь-якого корупціонера значно перевищують витрати пересічних громадян.
Концепція прихованого оподаткування: хабар є добровільним і гнучким податком, розмір якого громадяни визначають самостійно залежно від нагальності своїх потреб.
Доктрина стимулюючих виплат: неформальні доплати державним службовцям компенсують недофінансування бюджетної сфери та підвищують якість державних послуг.
Соціальна користь корупційних практик
Створення робочих місць: корупційні схеми генерують додаткову зайнятість у сфері посередництва та консалтингу.
Розвиток підприємництва: стимулюють креативність бізнесу у пошуку обхідних шляхів та альтернативних рішень.
Укріплення соціальних зв’язків: формують міцні ділові та особисті відносини між учасниками процесу.
Підвищення мобільності: дозволяють найбільш мотивованим громадянам швидше досягати поставлених цілей.
Міжнародний досвід легітимізації
Провідні світові держави давно усвідомили необхідність інституціоналізації корупції через:
лобістську діяльність (цивілізована форма купівлі рішень),
фонди та гранти (вишукана форма подяки за лояльність),
консалтингові послуги (інтелектуальна форма хабарництва),
благодійність (податково оптимізована форма відкатів).
Висновок
Корупція не є злом — вона становить собою еволюційно сформовану адаптацію державної системи до реальних потреб суспільства. Будь-які спроби її викорінення суперечать природному ходу речей і призводять лише до її перетікання у ще витонченіші форми.
