Пророки алгоритмів і Frankenstein 2.0: Чи зможе Ілон Маск розірвати з MAGA?

Історія Ілона Маска в американській політиці — це не просто метафора впливу технократів на демократію. Це нагадування, що кожен пророк цифрової доби — рано чи пізно — породжує чудовисько, якого вже не може контролювати.

У 2024 році Twitter, перейменований у «X», став тією самою кузнею броні для кандидата Трампа, якої не вистачило йому у 2020-му. Саме через цей цифровий рупор мільйони юних, розчарованих, інтернет-радикалізованих чоловіків отримали меседж: «Revenge of the Memelords is nigh». І проголосували. Не за політика. А проти жінок, мігрантів, ЛГБТ, університетів, журналістів і самої реальності.

І це не поодинокий випадок. Це — системна еволюція протестної молоді: від Occupy Wall Street до /pol/, від WikiLeaks до QAnon, від розчарування в демократії — до поклоніння ультраавторитарній естетиці.

Ілон Маск став «месією» цієї нової техно-реакції, хоч би й не хотів. Його придбання Twitter — спершу як жест свободи слова — поступово перетворилося на бойову платформу для інфосаботажу, виборчого тролінгу, антиглобалізму і симулякрів сили. X став храмом нової культури змови: мем замінив аргумент, емоція — факт, бот — виборця.

Але що тепер?

Невже Маск, який публічно свариться з Трампом, спробує повернути контроль над хаосом? Чи знову довіриться своєму числу підписників і алгоритмам, що з кожним днем усе більше підживлюють антираціональну істерію?

Це головне питання перед виборами 2026 року. Якщо в 2024 Маск допоміг Трампу, то чи буде він у змозі не допустити повторення тієї ж помилки? І чи не виявиться, що Frankenstein уже не просто втік із лабораторії — а заснував власну партію, телеканал і кілька цифрових культів?

Залишається головне правило: у цифровому столітті кожен мільярдер, який грає в революцію, повинен бути готовим, що його дітище обернеться проти нього. Бо богам алгоритмів більше не потрібні месії — вони самі собі інфлюенсери.