Путін не Гітлер. Путін = Микола I
Коли йдеться про історичні паралелі до путінської авантюри в Україні, найчастіше згадують Гітлера та Другу світову. Але це поверхнева аналогія, яка швидше затуманює розуміння, ніж проясняє його. Набагато точніша паралель — Микола I та Кримська війна 1853-1856 років. І не лише за назвою конфлікту.
П'ять фатальних паралелей
1. Імперський реваншизм проти Туреччини vs реваншизм проти України ("колективного Заходу")
Микола I поліз у війну з Oсманською імперією, вважаючи її "хворою людиною Європи", яку легко розчленувати. Путін почав війну проти України, вважаючи її "штучною державою" яку він вже почав рвати на шматки. В обох випадках — фундаментальна помилка в оцінці ситуації.
Росія 1850-х вважала себе жандармом Європи після придушення революцій 1848 року. Росія 2020-х вважала себе відродженою наддержавою після Сирії та Криму. Обидва режими плутали тимчасову толерантність Заходу з його слабкістю.
2. Логістика та ресурси як вирок
Кримська війна показала повну неспроможність російської логістики. Армія не могла забезпечити боєприпасами та провіантом навіть свою територію — Крим. При цьому союзники переправляли все необхідне морем через тисячі кілометрів.
Україна-2022 повторила цей урок. "Друга армія світу" не змогла забезпечити 200-кілометрову логістику до Києва. Склади боєприпасів горять від ударів на відстані 500+ км від фронту. Росія перетворилася на пральню пральних машин заради мікросхем.
Технологічне відставання 1850-х (гладкоствольна зброя проти нарізної) = технологічне відставання 2020-х (радянські чипи проти китайської електроніки).
3. Міжнародна ізоляція
Після Кримської війни Росія виявилася в повній ізоляції. Паризький конгрес 1856 року — це приниження, яке Росія не могла переварити до 1871 року. Чорноморський флот — обмежено, Дунайські князівства — втрачено, статус гегемона Європи — зруйновано.
Після 24 лютого 2022 року Росія отримала найжорсткіші санкції в історії. Вихід з більшості міжнародних організацій, заморожені активи, технологічне ембарго. Путін, як і Микола, не розрахував, що Європа об'єднається проти агресора.
4. Ідеологія як зброя масового обдурювання
Микола I: Уварівська тріада "Православіє, Самодержав'я, Народність". Новий імперський прапор. Культ "російської духовності" та месіанська роль Росії.
Путін: "Русскій мір", "духовні скрепи", символіка Z/V/O, культ Побєдобєсія. Месіанська роль як "спасителя світу від загниваючого Заходу".
Обидві ідеології — сурогат для прикриття економічної відсталості та політичного деспотизму. Обидві зазнали краху при зіткненні з реальністю.
5. Британія тоді, НАТО тепер
Микола вважав, що Британія не втрутиться. Помилився. Коаліція Британії, Франції, Османської імперії та Сардинії розбила міф про непереможність російської армії.
Путін вважав, що НАТО роз'єднане і не відповість. Помилився. Коаліція на чолі зі США та Британією надає Україні зброю, яка методично знищує російські армію та економіку.
Різниця — ядерна зброя, яка робить пряме втручання неможливим. Але це лише відкладає, не скасовує результат.
США: тоді і тепер
1853-1856: США — спостерігач
Америка середини XIX століття ще не була глобальним гравцем. Країна була зайнята власною експансією на захід та наростаючим конфліктом Північ-Південь, що призведе до Громадянської війни 1861-1865. Кримська війна була "європейською справою", в яку американці не втручалися.
США тоді дивилися на Європу як на джерело емігрантів та капіталу, але не як на арену для власної геополітики. Доктрина Монро працювала в зворотньому напрямку — тримайте Європу подалі від Америки.
2022-2025: США — архітектор опору
Зараз США — це стрижень всієї коаліції підтримки України. Без американської розвідки, американських HIMARS, американських Patriot, американського тиску на союзників війна мала б зовсім інший вигляд.
Але є нюанс. Адміністрація Байдена надавала допомогу за принципом "достатньо, щоб Україна не програла, але недостатньо, щоб швидко виграла". Ескалаційне домінування — боязнь, що Путін застосує ядерну зброю — паралізувала рішучість.
Адміністрація Трампа привнесла інші ризики. "Deal-making" замість принципової підтримки. Спроба "заморозити" конфлікт замість забезпечення перемоги України. Повернення до ізоляціонізму під гаслами "America First".
Іронія історії: в 1850-х Америка могла дозволити собі не втручатися. Зараз — не може. Якщо Росія переможе в Україні, наступними будуть Литва, Латвія, Естонія, Польща, Молдова. А там — прямий конфлікт НАТО, в якому США доведеться брати участь за набагато вищою ціною.
Чим це закінчиться?
Кримська війна закінчилася повною поразкою Росії. Микола I помер у 1855 році, не дочекавшись миру. Його син Олександр II змушений був підписати ганебний Паризький договір 1856 року.
Результати:
- Втрата статусу наддержави
- 15 років економічної стагнації
- Змушене проведення реформ (скасування кріпацтва 1861)
- Визнання технологічної відсталості
- Покоління відсталості від Європи
Путінська війна йде тим самим шляхом:
- Втрата залишків впливу на пострадянському просторі
- Економічна деградація під санкціями (ВВП на рівні 2010-х років)
- Технологічна катастрофа (залежність від Китаю та Індії)
- Демографічна криза (втрати, еміграція, народжуваність)
- Розвал "русского міра" як ідеї
Різниця в тому, що в 1856 році Росія була аграрною країною з потенціалом розвитку. Зараз — це нафтогазова АЗС з ядерною зброєю, яка вичерпала свій модернізаційний потенціал. Після поразки в Україні Росію чекає не реформація, а розпад.
Питання не в тому, чи програє Путін. Питання — скільки життів буде втрачено до цього моменту, і чи встигне він померти, як Микола I, не дочекавшись капітуляції.
Висновок
Путін — не Гітлер з блискавичною війною та тотальною мобілізацією економіки. Путін — це Микола I з імперськими амбіціями, технологічною відсталістю та фатальним нерозумінням міжнародної ситуації.
Історія не повторюється — вона римується. І римами Кримської війни 1853-1856 є українська війна 2022-2025. З тим самим фіналом — крахом імперії, що вважала себе непереможною.
