«Росіянин і китаєць – брати навіки?» Риторика дружби як прикриття стратегічного суперництва

Ідеологема «російсько-китайського братерства» переживає очевидну трансформацію. Якщо у 2000-х роках стратегічне партнерство між Москвою і Пекіном розглядалося як формула геополітичної синергії в опозиції до західної гегемонії, то нині все частіше фіксується: Китай демонструє обережне дистанціювання, прагнучи зберегти власну свободу маневру в багатополярному світі. Сигнали, які надсилає Пекін — як відкриті, так і завуальовані — свідчать не стільки про кінець партнерства, скільки про зростання китайського прагматизму й ревізію реалістичних очікувань від Росії як союзника.

❗ «Дружба народів» як тимчасовий інструмент

Хрестоматійна теза про «братерство» між КНР і РФ дедалі більше виглядає елементом риторичної дипломатії, ніж реального альянсу. Китайські експертні й культурні кола все частіше натякають: історія 20 століття має властивість повторюватися. Занадто демонстративна активізація Росії на американському напрямку, паралельно з розширенням китайського впливу в Європі, означає, що стратегічні вектори двох країн дедалі більше розходяться.

Показовим є й символічний демарш: на нещодавньому форумі високого рівня «Розвиток Китаю», де були представлені глобальні еліти — від ООН до бізнесу й академії, — представників Росії просто не запросили. Це — не помилка, а маркер.

🌍 Китай між Заходом і Сходом

Пекін активізував діалог з Францією щодо врегулювання українського конфлікту — не з Росією. Таким чином КНР:

• позиціонує себе як альтернативний до США арбітр в євразійських конфліктах;
• уникає надмірної асоціації з Москвою, що є токсичною для європейських ринків;
• і головне — прагне доступу до європейських технологій, які критично важливі в умовах напівізоляції від США.

Тобто, у «миротворчій» активності Пекіна менше ідеології, ніж раціонального обрахунку: як уникнути техноізоляції, зберігаючи вплив у Євразії.

⚖️ Агресія Москви проти України як вікно можливостей

Китай прагне не лише уникнути розриву з ЄС, а й зіграти самостійну партію у післявоєнному врегулюванні. Україна важлива Пекіну — і як партнер, і як майданчик інфраструктурного впливу в межах «Один пояс — один шлях».

Водночас зростає напруга в російсько-китайських відносинах через регіональне суперництво:

• КНР не схвалює спроби Росії активізуватися в Азійсько-Тихоокеанському регіоні.
• На пострадянському просторі Китай методично витісняє РФ з економічних позицій, зокрема в Центральній Азії.
• У світлі цього очевидно: Китай не розглядає Росію як рівного партнера, а як тимчасово корисного союзника й геополітичного «розмінного пішака».

🧊 Стратегічна холодність під виглядом тактичного партнерства

Поки що Пекін не демонструє відкритої конфронтації з Москвою — з міркувань безпеки й тактичної доцільності. Проте його політика — це повзуча експансія, а не стратегічна солідарність. Китай поступово:

• зміцнює економічну залежність Росії від себе,
• займає вільні ніші у пострадянських економіках,
• а в дипломатичному полі — дедалі частіше обходиться без Москви.

☯️ Росія: між місіонерством і самозаспокоєнням

Деякі російські аналітики ідеалізують китайську модель, проектуючи на неї міфологеми про «цивілізаційний союз» проти «матеріалістичного» Заходу. У хід іде псевдодуховна риторика: мовляв, лише Росія як «країна-цивілізація» може реалізувати історичну місію побудови гуманного суспільства, на основі колективізму та милосердя, на противагу егоїзму Заходу й жорсткому меркантилізму Китаю.

Проте ці ідеї, радше, психологічна компенсація стратегічної слабкості. Без економічної суб’єктності, нової індустріалізації, суверенної фінансової системи — жодна «духовність» не замінить реального суверенітету.

✅ Висновок

Китай — не союзник, а ввічливий суперник, який:

• тимчасово толерує Москву через конфлікт із США;
• використовує її ізолювання для просування власних інтересів;
• і водночас — методично займає місце Росії на глобальній арені.

Ідеологічні гасла про «братні народи» лишаються лише ширмою. Реальна політика — це прагматизм і гра на ослаблення партнера. А тому слід визнати: російсько-китайське братерство має чіткий строк придатності — і він добігає кінця.