«Русский мир» = війна: формула Дугіна розкрила суть неоімперії

«Ті, хто не хоче “русского мира”, отримують “русскую войну”» — ця фраза Олександра Дугіна є по суті гранично стиснутою формулою імперської філософії Кремля, де будь-яке інакодумство, будь-яке небажання бути «частиною русского» обертається агресією, війною, вторгненням, терором і окупацією. Ця формула — суть «русского мира» та ідеологічне виправдання геноциду.

Вибір без вибору

Дугін — один з рупорів так званої «російської ідеократії». Його фраза маніпулятивна, адже базується на фальшивій дихотомії: або ти нібито добровільно — хоча насправді під примусом — приймаєш «русский мир», або він приходить до тебе зі зброєю, і ти «по добрій волі» стаєш на коліна. Вибору немає.

Так само, як і в самому «русском мире» не існує поняття добровільності, самостійності, вільної волі. Усе в ньому ґрунтується на примусі — через насильство, війну, погрози, ультиматуми й біль.

Заява Дугіна — це не просто загроза, це онтологічне виправдання необхідності кремлівської агресії. У ній немає місця свободі, праву, повазі. Є лише ультиматум: прийми — або помри.

Можливо, саме тому під «русским миром» давно вже не мають на увазі ані культуру, ані мову. «Русский мир» — це мілітаризований концтабір, що перетворює ув’язнених на експортерів насильства, нескінченно лояльних Кремлю. «Русскій» — це не про ідентичність, а про підпорядкування. «Русский мир» — це влада, збудована на примусі, а не на симпатії, взаємній повазі, вигоді, дружбі чи обміні. У цій логіці Україна, Молдова, Литва, Польща, Казахстан, Фінляндія — усі, хто обрали не бути частиною «русского», автоматично стають головними ворогами «русского мира».

Де «русскій мір» — там війна

Насправді «русскій мір» — це не те, що приходить замість війни. Це те, що приходить через війну. Він не ґрунтується на діалозі — його нав’язують снарядами, катівнями й пропагандою. Щойно якийсь народ відмовляється від ролі «молодшого брата» чи «історичної провінції» — починається операція: «захисту російськомовних», «єдиновірців» чи «пригноблених». Парадокс у тому, що захист завжди закінчується тим самим пригніченням, від якого Кремль начебто обіцяв їх урятувати.

Таким чином, війна стає не відхиленням від норми, а невід’ємною частиною, моделлю масштабування «російської місії». Це фундаментальний розрив з ідеєю миру як компромісу. «Русский мир» апріорі не передбачає мирного співіснування ні з ким. Він — синонім вічної війни.

Логіка виправдання злочинів

Формула Дугіна також ідеально вписується в логіку виправдання агресії Москви: це не ми напали — це ви самі спровокували, бо відмовились підкоритися!

Той, хто не згоден «добровільно» стати колонією, автоматично стає «нацистом», «фашистом», «русофобом», «ворогом віри, духовності та традиційних цінностей». Таким чином, будь-який опір інтерпретується як агресія — а отже, виправдовує знищення, винищення й геноцид.

Це буквально дзеркально відображає логіку націонал-соціалістичної Німеччини, де відмова від Третього рейху тлумачилась як ворожість, що має бути знищена. Жодних нейтральних країн — або ви з нами, або вас не буде. Сьогодні Москва мислить точно так само.

Фашизм у чистому вигляді

Суть фашизму — у придушенні індивідуальної волі заради диктату тотальної ідеології. У цій системі держава (імперія) стоїть вище прав людини, а її фальшива історія — вище істини сьогодення. Фраза Дугіна — це фашизм не за формою, а за суттю. Вона не про культуру — вона про насильство. Не про єдність — а про усунення іншості та інакшості.

«Русскій мір» не терпить і не приймає жодного «іншого», а отже, неможливий без насильства й експансії. Він не може існувати без ворога, бо його внутрішня порожнеча потребує війни. Це не випадковість — це системна потреба.

На завершення

Коли Дугін каже: «Не хочеш “русского мира” — отримаєш “русскую войну”», він по суті навіть не погрожує — він констатує факт, описує механізм агресії. І цей механізм уже працює: в Бучі, Маріуполі, Грозному, Алеппо. Його не зупинити словами про братерство, про вигоду торгівлі, про мирне співіснування чи перемовини. Бо для агресора «мир» завжди означає поразку жертви.

Звідси спротив «русскому миру» — це не політична позиція. Це нормальна реакція, інстинкт виживання. А так звана «русофобія», яку так засуджує Кремль — це насправді звичайнісінький антифашизм.