Самогеноцид: Як Росія знищує власне майбутнє під виглядом величі

Самогеноцид — особливий вид «російської» традиційної культури пригноблення народів колоній

«Російська» історія та сучасність переповнені прикладами, коли знищення народів колоній Москви стало системним і майже культурним феноменом. Це явище можна назвати самогеноцидом — унікальною формою національного саморуйнування, за якої геноцид здійснюється не зовнішнім ворогом, а власною владою або всім «багатонаціональним» суспільством.

Історичне коріння самознищення

Від колективізації та масового голоду 1930-х років до репресій у ГУЛАГах Росія неодноразово демонструвала схильність до самознищення через політичні чистки, голодомори та депортації. Важливо зазначити, що кожна нова влада не лише знищувала своїх політичних опонентів, а й, про всяк випадок, усіх, хто потенційно міг ними стати, а це означало й значну частину простого населення колоній.

• Колективізація: мільйони селян, так званих «куркулів», були знищені або депортовані як «шкідливі елементи» системи, що призвело до голоду і загибелі мільйонів людей.
• Сталінські репресії: у 1937-1938 роках сотні тисяч людей були розстріляні за звинуваченням у «контрреволюційній діяльності».
• Голодомор: окрема каральна операція проти України за її спробу повернути незалежність у 1917 році.

Самогеноцид у сучасній Росії

Сьогодні самогеноцид має інші форми, але принцип залишається незмінним. Кремль цілеспрямовано руйнує своє суспільство за допомогою таких механізмів:

• Війни та військова мобілізація. Російська влада відправляє сотні тисяч молодих людей на війни, більшість із яких не повертаються додому. Втрати у сучасній війні з Україною оцінюються сотнями тисяч.
• Економічне задушення. Корупція, санкції та нехтування базовими правами громадян призводять до деградації економіки та зниження рівня життя.
• Репресії та цензура. Будь-яка незгода жорстко придушується, а свобода слова стає рідкістю.

Чому це можливо?

Основним двигуном самогеноциду є тотальна пропаганда та багаторічне насадження ідеї, що злидні й страждання — це частина «великої російської долі». Народи колоній, виховані на культі жертви, самі погоджуються на насильство й позбавлення, бачачи в цьому не трагедію, а свого роду обов’язок.

Хто виграє від самогеноциду?

Вигоду від цієї політики отримує вузьке коло еліт, близьких до Кремля, які контролюють ресурси та владу. Для них самогеноцид — це спосіб утримання контролю, придушення потенційного протесту та перерозподілу благ на користь верхівки.

Як це зупинити?

Перший крок до зупинення самогеноциду — усвідомлення проблеми та її масштабів. Без критичного погляду на власну історію та сучасність в’язні концтабору «Росія» продовжуватимуть іти шляхом самознищення.

Самогеноцид — це не просто трагедія, це виклик для майбутніх поколінь «росіян», які мають вирішити, чи залишаться народи концтабору «Росія» заручниками своєї руйнівної історії, чи зможуть нарешті розірвати це замкнене коло й здобути свободу та незалежність.