СБУ, Telegram і Bihus: юридичний висновок і питання, яке ніхто не ставить
Офіційна відповідь Служби безпеки України на запит народного депутата Ярослава Железняка — документ короткий, підписаний, із печаткою. Він підтверджує: Андрій Сахаров, Олег Арутюнянц і Богдан Тимощук — ймовірні власники Telegram-каналів INSIDER UA, Україна Online і Times of Ukraine з сукупною аудиторією понад п'ять мільйонів підписників — перебувають у запасі СБУ. Знятих з обліку ЗСУ, поставлених на облік спецслужби за спільним наказом СБУ і Міноборони № 434/378 від 10.12.2021 (опубліковано тут).
Документ не містить жодних пояснень. Але саме його відсутність і є поясненням.
Юридичний висновок: що це означає за законом
Перше. Статус «запасника СБУ» — не адміністративна формальність. Закон «Про оперативно-розшукову діяльність» (ст. 11) прямо дозволяє СБУ залучати осіб до конфіденційного співробітництва без трудового договору і без публічного сліду. Спільний наказ № 434/378 закріплює механізм переведення таких осіб до запасу служби — з одночасним зняттям з обліку ЗСУ. Тобто бронь від мобілізації є юридичним наслідком залучення до виконання завдань спецслужби. Це не пільга — це винагорода.
Друге. Закон «Про СБУ» не передбачає серед повноважень служби управління анонімними медіаресурсами з метою впливу на внутрішньополітичний порядок денний. Якщо факт координації підтвердиться, це перевищення службових повноважень за ст. 365 КК України — до восьми років позбавлення волі.
Третє. Стаття 1172 Цивільного кодексу встановлює відповідальність юридичної особи за шкоду, заподіяну особами, що виконували роботу за її дорученням. Якщо ці канали публікували матеріали, що порочать честь і гідність конкретних осіб — а вони публікували, — офіційний лист СБУ є першим документальним підґрунтям для позову проти відомства як юридичної особи за ст. 277 і ст. 297 ЦКУ. Це не простий шлях. Але він існує — і раніше не існував.
Четверте. Закон «Про запобігання корупції» (ст. 1, 3) визначає корупцію як надання неправомірної вигоди з використанням службових повноважень. Бронь від мобілізації в обмін на пропагандистські послуги — це саме та конструкція. НАБУ і САП мають юрисдикцію. Те, що ці канали системно атакували саме НАБУ і САП, у цьому контексті вже не виглядає як збіг.
Bihus.Info: той самий простір, інша модель
У червні 2025 року засновник Bihus.Info Денис Бігус публічно підтвердив: він є гласним позаштатним працівником Департаменту військової контррозвідки СБУ (ДВКР). Він чітко розмежував своє становище: грошей не отримує, броні не має, до резервних списків не внесений.
Цей факт важливий — і не тому, що дискредитує Bihus.Info. А тому, що він структурує картину точніше, ніж будь-яка конспірологія.
У межах однієї спецслужби співіснують принаймні дві принципово різні моделі залучення медіаакторів. Перша — відкрита, без броні, антиросійський напрямок, ДВКР. Друга — анонімна, з бронею, внутрішньополітичний напрямок, за даними джерел Железняка — Департамент захисту нацдержавності (ДЗНД). Той самий ДЗНД, який прослуховував редакцію Bihus.Info і керував атаками на детективів НАБУ.
Тобто одна частина СБУ стежила за журналістом, який співпрацює з іншою частиною тієї самої СБУ. Це не суперечність у логіці — це опис реальної інституційної фрагментації всередині відомства.
Головне питання: навіщо це оприлюднили
СБУ мала повне право відповісти на запит Железняка стандартним формулюванням: «інформація є конфіденційною відповідно до законодавства». Цим би все закінчилося. Натомість служба письмово підтвердила статус трьох осіб, фактично деанонімізувавши власну агентурну мережу.
Запит Железняка існував — але рішення відповісти саме так, із такою деталізацією — це чиєсь свідоме рішення всередині служби. У роботі спецслужб випадкової відвертості не буває. Або помилка, або намір. Перше означає некомпетентність на рівні, який сам по собі є скандалом. Друге — що хтось всередині відомства свідомо деанонімізував власну агентурну мережу з конкретною метою, яка нам невідома.
Обидва варіанти є важливішою новиною, ніж сам факт існування цих каналів. Журналісти отримали скандал. Громадськість — ілюзію відповідей. А справжнє питання — хто підписав дозвіл на цю відповідь і навіщо — так і залишилося непоставленим.
Це і є реальна новина. Все інше — лише її видима частина.
