Сліпа варта за мільйони: навіщо Соболєв знову збирає наглядові ради?

Голова Мінекономіки Олексій Соболєв під час засідання парламентської ТСК з питань корупції в енергетиці заявив: "100% у лютому буде сформовано всі наглядові ради по цих енергетичних компаніях". Мова про підприємства, чиї наглядові ради розпустили після операції НАБУ "Мідас".

Це класно. Але залишається головне питання: нащо вони потрібні?

У листопаді 2025 року НАБУ викрило злочинну організацію в Енергоатомі. Відкати 10-15% від контрактів. Через офіс у центрі Києва "відмили" близько 100 мільйонів доларів. Де була наглядова рада? Вона збиралася, розглядала звіти, отримувала мільйони гривень винагороди. Нічого підозрілого не помічала.

За роки існування наглядових рад в Україні жодна з них не запобігла жодному великому корупційному скандалу. Зарплати членів рад залишаються захмарними попри нульову ефективність. Замість контролю — фактичне сприяння корупційним схемам.

Сьогодні ці органи не виконують своїх функцій. Це не просто даремна трата бюджетних коштів. Це зручна ширма для функціонування старих схем.

Карусель незалежних директорів

Тимофій Мілованов до листопада 2025 року був головою наглядової ради Укроборонпрому і членом наглядової ради Енергоатому. Коли НАБУ розпочало операцію "Мідас", Мілованов пішов у відставку, не дочекавшись розпуску ради. У Енергоатомі систематично вимагали хабарі від контрагентів. Мілованов не помітив.

Сергій Лещенко — заступник голови наглядової ради Укрзалізниці. У листопаді 2025 року він повідомив парламенту: чистий збиток компанії за дев'ять місяців становив 7,2 мільярда гривень. За 2024 рік збитки від пасажирських перевезень перевищили 18 мільярдів. Наглядова рада погоджувала стратегію. Збитки зростали.

Олександр Камишин працював у наглядовій раді Укрзалізниці до грудня 2025 року. Давид Ломджарія одночасно був членом наглядових рад Укроборонпрому та Укрзалізниці. Костянтин Мар'євич — член наглядових рад Нафтогазу, Укрзалізниці та Магістральних газопроводів.

Це клуб. Вони переходять з однієї ради в іншу. Вони знають одне одного. Вони не контролюють менеджмент — вони легітимізують його рішення.

Скільки коштує не помітити корупцію

Наглядова рада Нафтогазу у 2024 році отримала 33 мільйони гривень. Це винагороди для семи членів — близько 4-5 мільйонів гривень на людину на рік. Середня зарплата чиновника міністерства у той самий час — 38 600 гривень на місяць, 463 тисячі на рік.

Незалежні члени ради Нафтогазу Тор Мартін Анфіннсен, Річард Хуквей, Людо ван дер Хейден отримували по кілька мільйонів. Представники держави Ростислав Шурма, Костянтин Мар'євич та Ентоні Маріно відмовилися від винагороди. Але їхню присутність в раді це не зробило більш ефективною.

У 2023-2024 роках окремі члени наглядової ради Нафтогазу заробили близько 8 мільйонів гривень кожен. Компанія у 2024 році отримала 38 мільярдів прибутку. Члени ради погоджували рішення менеджменту. За що саме вони отримували мільйони — незрозуміло.

Операція "Мідас": наглядова рада не помітила

У Енергоатомі працювала злочинна організація. Радник колишнього міністра енергетики Ігор Миронюк ("Рокет") та виконавчий директор з безпеки Дмитро Басов ("Тенор") контролювали закупівлі. Контрагенти платили 10-15% від контрактів. Гроші відмивали через офіс у центрі Києва. Через цей офіс за 15 місяців пройшло близько 100 мільйонів доларів.

Енергоатом приносить державі близько 200 мільярдів гривень доходу на рік. У компанії була наглядова рада. Вона збиралася. Розглядала звіти. Призначала аудиторів. Погоджувала великі контракти.

Члени ради не помітили, що контрагентів шантажують "шлагбаумом" — їм погрожували, що без "відкатів" роботу не оплатять. Не помітили, що радник міністра та директор безпеки фактично керують закупівлями. Не помітили офіс у центрі Києва, де відмивали десятки мільйонів доларів.

Наглядову раду Енергоатому терміново розпустили після викриття НАБУ. Тимофій Мілованов подав у відставку до розпуску. Жодного члена ради не притягли до відповідальності. Вони не знали. Вони не помітили. Вони не відповідають.

Укрзалізниця: збитки ростуть, рада спостерігає

Укрзалізниця у 2024 році отримала дохід 102,9 мільярда гривень. Збиток — 4,2 мільярда. За дев'ять місяців 2025 року збиток досяг 7,2 мільярда гривень. Пасажирські перевезення у 2024 році принесли 18 мільярдів збитків. У 2025 році — вже понад 20 мільярдів.

Наглядова рада Укрзалізниці погоджує стратегію. Призначає правління. Контролює виконання фінансового плану. Компанія втрачає мільярди. Рада збирається, розглядає звіти, голосує.

У листопаді 2025 року заступник голови наглядової ради Сергій Лещенко повідомив парламенту: внутрішні резерви Укрзалізниці вичерпані. Потрібна державна допомога. Компанія просить 16 мільярдів гривень з бюджету на 2026 рік.

Наглядова рада працювала весь час. Вона бачила, як зростають збитки. Вона погоджувала тарифи, які не покривають витрати. Вона не запобігла кризі. Вона лише констатувала факти, коли ситуація стала критичною.

Чому їх не саджають

П'ятьох фігурантів справи "Мідас" затримали. Їм призначили арешт з можливістю застави. Жодного члена наглядової ради Енергоатому навіть не допитали як свідка.

Кримінальна відповідальність в Україні персональна. Прокурор має довести: ця конкретна людина знала про злочин, свідомо ігнорувала його і отримала вигоду. Довести це майже неможливо.

Члени наглядових рад захищені "правилом бізнес-судження". Якщо вони діяли на основі висновків юристів і аудиторів компанії, їх не можна притягнути за помилку. Навіть якщо ця помилка коштувала державі мільярди.

Наглядова рада збирається 10-15 разів на рік. Вона розглядає документи, підготовлені менеджментом. Менеджмент контролює інформацію. Рада голосує на основі того, що їй показали. Якщо їй не показали корупційну схему — вона її не побачила.

Внутрішній аудит підпорядкований менеджменту. Зовнішній аудит перевіряє фінансову звітність, а не кожен контракт. Наглядова рада отримує висновки аудиторів: все в порядку. Рада погоджує звіт. Корупційна схема працює далі.

Що змінюється

У 2025-2026 роках набувають чинності зміни до Цивільного кодексу. Стаття 99-1 запроваджує персональну відповідальність. Член наглядової ради відповідає власним майном, якщо він перевищив повноваження, бездіяв коли мав діяти, або подав недостовірну інформацію.

Якщо збиткове рішення прийняли колегіально — всі, хто голосував "за", відповідають солідарно. Своїми грошима.

Це революція. Теоретично. Практично — потрібна судова практика. Потрібен перший вирок. Потрібен перший член наглядової ради, який компенсує збитки з власної кишені. Поки такого прецеденту немає, зміни в законі залишаються декларацією.

Система, яка не працює

Наглядові ради існують в Україні з 2015 року. За десять років вони не запобігли жодному великому корупційному скандалу. Енергоатом, Укроборонпром, Укрзалізниця — скрізь однакова історія. Ради збираються, погоджують рішення, отримують мільйони. Корупція процвітає. Збитки ростуть.

Мілованов, Лещенко, Камишин, Ломджарія — це люди з відмінною освітою, міжнародним досвідом, бездоганною репутацією на папері. Саме тому їх призначають до наглядових рад. Саме тому їм платять мільйони.

І що вони роблять за ці мільйони? Мілованов не помітив корупцію в Енергоатомі, де через офіс у центрі Києва відмивали десятки мільйонів доларів. Лещенко не запобіг зростанню збитків Укрзалізниці до 7,2 мільярда за дев'ять місяців. Ломджарія одночасно сидить у двох радах — і в обох компаніях проблеми.

Вони отримують інформацію від менеджменту і голосують на її основі. Вони не бачать деталей закупівель. Вони не контролюють кожен контракт. Добре. Тоді питання: за що їм платять мільйони?

Якщо наглядова рада не може контролювати — навіщо вона потрібна? Якщо члени ради не несуть відповідальності за те, що відбувається в компанії — чому вони отримують винагороду в десятки разів вищу за зарплату чиновників?

Відповідь проста: тому що система влаштовує всіх. Менеджмент отримує легітимізацію своїх рішень. Члени рад отримують мільйони за кілька засідань на рік. Держава отримує звіти про "реформу корпоративного управління". Всі задоволені.

Крім одного: держава втрачає мільярди. Корупція процвітає. Компанії йдуть у збитки. Але за це ніхто не відповідає.

Наглядова рада — це не інструмент контролю. Це дорога ширма для продовження старих схем. Люди, які в ній працюють, це знають. Але продовжують отримувати мільйони і переходити з однієї ради в іншу.