Станіслав Броневицький вказує, що розмір застави у ВАКС залежить від гучності справи

Чим довше вдивляєшся в практику Вищого антикорупційного суду щодо застав, тим важче зрозуміти, за якою логікою формується їх розмір, пише Станіслав Броневицький.

На папері все виглядає впорядкованим. Частина 4 статті 182 Кримінального процесуального кодексу вимагає від суду враховувати обставини кримінального правопорушення, майновий та сімейний стан особи, інші дані про неї та встановлені ризики. Конституційний Суд пішов ще далі і наголосив: суд зобов'язаний ретельно мотивувати розмір застави, посилатися на документи про фінансовий стан, оцінювати соціальні та закордонні зв'язки і пояснювати, чому саме ця конкретна сума здатна забезпечити належну процесуальну поведінку. Тобто не просто назвати цифру, а показати, звідки вона взялася.

А тепер погляньмо, як цей стрункий припис виглядає в реальних ухвалах.

У справі "Мідас" Герману Галущенку спочатку визначають 200 мільйонів гривень, згодом зменшують до 150. Ігорю Миронюку - 126 мільйонів. Ігорю Фурсенку - 95. Олексію Чернишову - 51,6. Дмитру Басову - 40. Лесі Устименко - 25. Людмилі Зоріній - 12 мільйонів гривень. Вісім фігурантів, розкид у понад дванадцять разів.

У справі "Династія" Андрію Єрмаку визначають 140 мільйонів, Сергію Сіранчуку - 20, Марині Медведєвій - 15, Геннадію Опальчуку - 10,6, Лілії Лисенко - 9,9 мільйона.

І окремо - "Форест Гамп". Максим Микитась отримує 30 мільйонів гривень, Валентин Єлізаров - 20, Віктор Дубовик - 7.

Саме в цій справі Ірині Мудрій визначено 20 мільйонів гривень застави. Мова про колишню заступницю керівника Офісу президента і заступницю міністра юстиції, якій слідство відводить роль у механізмі легалізації на суму 150 мільйонів гривень. Її задекларований майновий стан включає значні валютні заощадження, облігації внутрішньої державної позики, цінні папери, нерухомість та коштовності. Тобто людина з реальним ресурсом і реальними можливостями.

Водночас рівно стільки ж, 20 мільйонів гривень, визначено Сергію Сіранчуку - директору кооперативу, якого слідство пов'язує з окремим епізодом легалізації. Директор кооперативу і колишня заступниця керівника ОП. Один рівень доступу, один рівень статків, одна ціна свободи? Виходить, що так.

Ще показовіша історія з Максимом Микитасем. Це особа з багаторічною історією кримінальних проваджень НАБУ і САП, з попередніми триманнями під вартою та попередніми заставами, якій у новому провадженні інкримінують далеко не другорядну роль. І така людина отримує альтернативу ізолятору всього лише у 30 мільйонів гривень.

А в тому ж "Мідасі" нікому не відома Леся Устименко, майновий стан якої дуже далекий від майнового стану того ж Микитася, отримує цілих 25 мільйонів. Уявіть цю картину: Микитась із купою процесуальних ризиків і статками з одного боку, Устименко з іншого. Величини абсолютно неспівмірні, роль, відведена слідством у вчинених правопорушеннях, теж неспівмірна. А суми майже однакові.

Далі цифри починають жити власним життям. Застава Ольги Стефанішиної - 6 мільйонів гривень. Микола Тищенко - 10 мільйонів. Ігор Князєв вийшов під заставу в розмірі 18,8 мільйона. У Павла Кириленка станом на цей час розмір застави - 20 мільйонів, а у Фурсенка в "Мідасі" - 95. При цьому Олег Гладковський, обличчя одного з найгучніших оборонних скандалів країни, обійшовся 10,6 мільйона.

Спустімося ще на поверх нижче, туди, де немає ані ефірів, ані назв операцій. У справі Головка, колишнього голови облради, якому інкримінують хабар, застава становить 805,2 тисячі гривень. У справі Мелеша про розкрадання на харчуванні для Міністерства оборони - 1,2 мільйона. У справі Мишанського про закупівлі дронів та засобів радіоелектронної боротьби - 2 мільйони. У справі Сидельникової по тих самих закупівлях - теж 2 мільйони. У справі Соколюка про зловживання в Державній міграційній службі - 3 мільйони. У справі Шульмейстера про збитки від портових зборів - 4 мільйони. У справі Дешпекта, знову про харчування Міноборони, - 5 мільйонів. У справі Юрченка про дрони і РЕБ - 6 мільйонів. У справі Кузнєцова по тій самій темі - 8 мільйонів. У справі Пивоварського про портові збори - близько 10 мільйонів. У справі Гайдая про дрони і РЕБ - 10 мільйонів. У справі Марченка по тих самих закупівлях - 15 мільйонів гривень.

А в зовсім немедійній справі "ДЗВІН", де йдеться про розтрату 246 мільйонів гривень, окремим обвинуваченим визначали застави лише по 2 мільйони. У справі щодо контрабанди за участю посадовців Державної прикордонної служби - також від 2 мільйонів.

Отже, картина складається така. У немедійній справі співучасник особливо тяжкого корупційного злочину може отримати 2-3 мільйони гривень. А в справі, яка тижнями не сходить із перших шпальт, особа зі співмірною процесуальною роллю, а подекуди зі значно гіршим матеріальним становищем, отримує 20-30 мільйонів. У "Мідасі" ж цифра за тими самими критеріями легко перетворюється на 50, 100 чи 150 мільйонів.

Пояснень цьому, на думку Броневицького, може бути лише два.

Або розмір застави в окремих провадженнях починає виконувати функцію, якої Кримінальний процесуальний кодекс йому ніколи не надавав, і фактично визначається залежно від бажаності чи небажаності швидкого виходу конкретної особи із слідчого ізолятора. Тобто перетворюється з процесуального інструменту на інструмент утримання.

Або судова практика настільки розійшлася у підходах, що їх пора систематизувати хоча б на рівні самої практики ВАКС.

Можливо, справді настав час не просто дискутувати про походження заставних коштів, а нарешті унормувати й самі підходи до визначення розміру застави. Бо наразі ціна свободи людини залежить від того, наскільки гучну назву отримала операція НАБУ.