Трамп відмовляється від Європи: момент істини
Трамп відмовляється від Європи: момент істини
Сьогодні опублікована Національна стратегія безпеки США за підписом Трампа. Документ цікавий тим, що вперше за десятиліття Вашингтон відкрито заявляє: трансатлантичне партнерство більше не є безумовним пріоритетом.
Більше того — адміністрація Трампа прямо визнає те, що давно було очевидним: США не є надійним союзником для Європи. І версія freemium НАТО офіційно закінчилась.
Повернення до доктрини Монро
Перш ніж говорити про Європу, варто зрозуміти глобальний контекст. Стратегія фіксує радикальну зміну географічних пріоритетів США.
Перше місце: Західна півкуля. Документ прямо посилається на доктрину Монро — концепцію ХІХ століття про розмежування сфер впливу та домінування США у власному регіоні.
Друге місце: Індо-Тихоокеанський регіон. Примітно, що за Байдена Китай був головним викликом і стояв на першому місці. За першого Трампа (2017) Індо-Пацифіка теж була пріоритетом номер один. Тепер — ні.
Ще цікавіше те, що в розділі про Азію економіці присвячено 15 абзаців, а безпеці — лише 6. Причому розділ про безпеку починається з фрази: "У довгостроковій перспективі збереження американської економічної та технологічної переваги є найнадійнішим способом стримування великомасштабного військового конфлікту".
Щодо Тайваню формулювання взагалі красномовне: "Стримування тайванського конфлікту, в ідеалі, шляхом збереження військової переваги, є пріоритетом". Слово "в ідеалі" (ideally) — це дипломатичний спосіб сказати "якщо вийде".
І головне: зі стратегії зникли всі багатосторонні блоки — AUKUS, QUAD тощо. Замість цього — двостороння робота з союзниками, яких "фактично зобов'язано нарощувати військові витрати та розділяти тягар зі США".
Логіка проста: США йдуть додому. Латинська Америка, Карибський басейн, контроль над міграцією — от де справжні інтереси.
Десять ключових положень для Європи
1. Європа на межі перед "цивілізаційним зникненням"
Стратегія стверджує, що Європа опинилася на межі "цивілізаційної эрозії" через масову міграцію, низьку народжуваність, втрату національної ідентичності, регуляції, придушення свободи слова та політичної конкуренції.
Суть: США бачать ослаблену, розділену Європу — і вважають це проблемою не тому, що переймаються долею європейців, а тому що слабкий союзник їм не потрібен. Хоча саме вони і працювали на його послаблення останні роки.
2. Заклик "вирощувати опір" всередині європейських суспільств
Вашингтон прямо закликає підтримувати внутрішні рухи опору проти курсу ЄС та європейських еліт, вважаючи їх джерелом демократичного, культурного та цивілізаційного занепаду.
Суть: Це перший випадок, коли США в офіційному документі закликають до дестабілізації політичних систем союзників. Не Ірану, не Венесуели — союзників.
3. Підтримка "націоналістичних/патріотичних" партій у Європі
Документ фактично підтримує зростання впливу європейських національно-патріотичних партій, бачачи в них шанс "відновлення" європейської цивілізації.
Суть: Тут важливо розрізняти. Справжні національні рухи, які захищають інтереси своїх країн — це нормально і необхідно. Саме українські націоналісти зупинили російське вторгнення 2014 року, коли "європейські партнери" пропонували здатися. Проблема не в націоналізмі як такому, а в тому, що частина цих так званих "патріотичних" партій фінансується Москвою і працює на розвал ЄС зсередини. США це знають, але їх влаштовує — бо сильний, консолідований ЄС є їхнім конкурентом.
4. Критика наднаціональних інституцій
Стратегія критикує суверенітет наднаціональних структур на кшталт ЄС, стверджуючи, що вони "підривають політичні свободи та суверенітет" держав.
Суть: ЄС — це проблема для США, а не для Європи. Об'єднана Європа з єдиним ринком, спільною валютою і скоординованою політикою — це економічний і потенційно геополітичний конкурент Вашингтону. Саме тому американці завжди підтримували Brexit і підтримують будь-які центрифужні сили в ЄС.
5. Сумнів у надійності Європи як союзника
Документ ставить під сумнів, чи може сучасна Європа бути стабільним партнером США.
Суть: Іронія в тому, що це США визнають себе ненадійним союзником. І це чесно. Трамп прямо каже: версія freemium НАТО закінчилася. Хочете "американську парасольку" — платіть повну ціну.
6. Переорієнтація на Західну півкулю
Пріоритет США — власна безпека, контроль над міграцією, інтереси в Західній півкулі, а не підтримка глобального світопорядку чи втручання в європейські справи.
Суть: Америка first — буквально. Решта світу має розраховувати на себе.
7. Перемога України "нереалістична"
Стратегія називає очікування Європи щодо перемоги України "нереалістичними", посилаючись на "нестабільні уряди меншості" в європейських країнах.
Суть: Це найжахливіша частина документа. Фактичне визнання проросійської позиції: Україна має здатися, бо Європа не здатна її підтримати. Хоча насправді це означає: США не будуть давати достатньо зброї для перемоги, а європейців вони вже переконали, що перемога неможлива.
8. Пріоритет — "стабілізація", а не перемога
США зацікавлені в припиненні бойових дій заради стабілізації європейської економіки та уникнення ескалації — можливо, через компроміси.
Суть: "Стабілізація" означає заморожування конфлікту на російських умовах. Путін зберігає захоплені території, Україну змушують до "нейтралітету", а Європа платить за відбудову. Класична схема: агресор отримує винагороду, жертва — нічого.
9. Європа має сама нести оборонне навантаження
Стратегія підштовхує Європу самостійно взяти на себе оборонну відповідальність, бо американські пріоритети змістилися.
Суть: І це, як не дивно, може бути найкраще, що сталося з Європою за останні десятиліття.
10. Європейська модель як "токсична"
Документ розглядає європейську "ліберальну", мультикультурну, екологічну, регуляторну модель як негативну і закликає вирощувати сили, які відкидають цей курс.
Суть: США хочуть бачити Європу без екологічних стандартів, трудових прав і соціального захисту — бо це заважає американським корпораціям максимізувати прибутки. Регуляції EU — це одна з небагатьох речей, що захищають європейців від повної комерціалізації всіх сфер життя.
Найстрашніше: США і Росія йдуть одним шляхом
А тепер головне, що легко пропустити за всією цією риторикою про "перерозподіл пріоритетів" та "оборонні витрати".
Трамп фактично віддає Європу на поталу Росії.
Подивіться уважно на логіку документа:
- США закликають до розвалу ЄС — підтримують євроскептиків, критикують наднаціональні інституції, вимагають двосторонніх угод замість колективних
- Це ТОЧНО ТА САМА стратегія, яку Росія провадила останні 15 років: фінансування Лепен, Орбана, Alternative für Deutschland, Brexit, підтримка всіх сепаратистських рухів
Трамп документально підтримує ту політику розчленування ЄС, яку Кремль впроваджував весь цей час. США і Росія тепер працюють на один результат.
Але це ще не все.
Трамп каже, що ЄС не є надійним союзником. Але насправді він каже зовсім інше: США не хочуть допомагати Європі, коли на неї нападе Росія.
Згадайте недавні слова Путіна про готовність напасти на Європу, але не на НАТО. Тоді це здавалося химерним — як можна відокремити одне від іншого?
Трамп дає відповідь: НАТО — це США. А Європа — це не НАТО.
Документ фактично декларує: якщо Росія піде на країни ЄС, які формально в НАТО, але не мають двосторонніх угод зі США на американських умовах — п'ята стаття може й не спрацювати. Або спрацює дуже вибірково.
Трамп каже ЄС: розділіться на маленькі країни. Тоді Росія прийде і з'їсть вас по черзі.
І це не баг — це фіча. США ХОЧУТЬ цього результату. Бо:
- Слабка, фрагментована Європа не є економічним конкурентом
- Окремі країни торгуються з Вашингтоном на гірших умовах, ніж єдиний блок
- Російська загроза змушує європейців купувати американську зброю — але без гарантій захисту
- А якщо Росія щось і захопить — США можуть пред'явити це як доказ "неефективності європейської моделі"
Це не відмова від союзників. Це активна співпраця з їхнім ворогом.
США і Росія відтепер йдуть одним шляхом щодо Європи: обидві хочуть розвалу ЄС, обидві хочуть слабких, роз'єднаних європейських держав, обидві проти європейської стратегічної автономії.
Різниця лише в методах: Росія це робить через танки і "зелених чоловічків", США — через економічний тиск і підтримку "демократичних" євроскептиків.
Результат один: Європа як геополітичний суб'єкт має зникнути. Або стати набором васальних територій, що торгуються окремо то з Москвою, то з Вашингтоном, то з Пекіном.
Момент істини: чи зможе Європа подорослішати?
Цей документ — не трагедія. Це тест на самостійність.
Погана новина: США офіційно кажуть, що їм начхати на європейську безпеку, якщо європейці не платитимуть американські ціни за американську зброю. Підтримка України буде згорнута або зведена до мінімуму. Путіну дозволять зберегти награбоване.
Хороша новина: Європа нарешті змушена дорослішати. Сімдесят років вона жила під американською парасолькою і делегувала Вашінгтону всі серйозні рішення про безпеку. Тепер парасольки немає — і треба нарешті взяти відповідальність.
І є прецедент: Україна. Саме українські націоналісти — ті, кого "цивілізована Європа" вважала маргіналами — зупинили російське вторгнення у 2014-му. Не європейські дипломати з їхніми "Мінськими угодами". Не американські гарантії. А люди, готові захищати свою землю.
Україна сьогодні — частина Європи. І сьогодні вона її захисник, а не навпаки.
Якщо ЄС знайде волю стати справді автономним — побудувати власну систему оборони, власну оборонну промисловість, власну стратегічну незалежність — це буде величезним кроком вперед. Європа без американської парасольки, але з власним хребтом — це набагато краща Європа.
Якщо ні — почнеться фрагментація. Німеччина домовиться з Вашингтоном окремо. Польща окремо. Франція спробує зберегти обличчя. Кожен торгуватиметься сам за себе, втрачаючи силу колективу.
І тоді всі, хто розраховував на колективні гарантії безпеки — від Балтії до Балкан — залишаться наодинці зі своїми сусідами. А найбільший сусід — Росія — чудово вміє грати з розділеними противниками.
Стратегія Трампа — це не зрада. Це визнання реальності: Америка ніколи не була надійним союзником для Європи. Вона була гегемоном, який дозволяв існувати під своєю парасолькою за лояльність.
Тепер гегемон йде додому. І питання не в тому, чи це справедливо. Питання в тому, чи Європа здатна впоратися без нього.
