Трансформація ДП "Дія" в акціонерне товариство: кому це потрібно і навіщо?
Міністерство цифрової трансформації України ініціювало ліквідацію державного підприємства "Дія" з подальшою трансформацією в акціонерне товариство. Офіційне пояснення обмежується загальними фразами про збереження державної власності та незмінність роботи сервісів. Відсутність публічного обґрунтування економічної доцільності такої реорганізації, особливо в умовах воєнного стану, вимагає детального юридичного аналізу наслідків та ризиків.
Юридична суть трансформації
Державне підприємство функціонує на підставі Господарського кодексу України та Закону "Про управління об'єктами державної власності". Майно ДП належить державі на праві власності. Підприємство діє як виконавець державних функцій з обмеженою комерційною самостійністю. Будь-яке відчуження майна, реорганізація чи ліквідація потребує окремого рішення органу управління - Кабінету Міністрів України або Верховної Ради залежно від статусу об'єкта.
Акціонерне товариство керується Законом "Про акціонерні товариства" та Цивільним кодексом. Майно не належить державі безпосередньо - воно є власністю юридичної особи, а держава володіє акціями. Це принципова різниця у правовому режимі активів. Управління здійснюється через корпоративні механізми: загальні збори акціонерів та наглядову раду. Рішення про розпорядження майном, залучення капіталу, створення дочірніх структур приймаються органами управління товариства без обов'язкового узгодження з урядом.
Трансформація організаційно-правової форми не є технічною процедурою. Змінюється весь комплекс правових відносин щодо майна, контролю та відповідальності. Державне підприємство існує для виконання державних функцій. Акціонерне товариство створюється для отримання прибутку, навіть якщо всі акції належать державі.
Зміна механізмів контролю та розпорядження активами
У статусі державного підприємства "Дія" контролюється безпосередньо через Міністерство цифрової трансформації. Призначення керівництва, затвердження бюджету, укладення великих угод потребує погодження з міністерством. Реорганізація чи приватизація можлива лише за рішенням уряду або парламенту з дотриманням процедур, передбачених профільними законами.
Акціонерне товариство керується наглядовою радою. Саме цей орган призначає виконавчого директора, затверджує стратегію, приймає рішення про додаткову емісію акцій, створення дочірніх підприємств, залучення інвестицій. Формально наглядову раду призначають загальні збори акціонерів, де держава як єдиний акціонер має стовідсотковий контроль. Практично склад наглядової ради визначається політичними домовленостями, а не інтересами держави як власника.
Закон "Про акціонерні товариства" дозволяє товариству приймати рішення про додаткову емісію акцій. При цьому держава не зобов'язана викуповувати нові акції пропорційно своїй частці. Якщо держава відмовляється або не має коштів для участі в додатковій емісії, її частка автоматично зменшується. Це механізм розмивання державної власності, який не потребує формальної приватизації. Прецеденти такого розмивання існують у практиці корпоратизації Укртелекому, де держава втратила контрольний пакет через серію додаткових емісій на користь "стратегічних інвесторів".
Акціонерне товариство може створювати дочірні підприємства та передавати їм активи. База даних "Дія", програмне забезпечення, права інтелектуальної власності можуть бути виведені в окремі юридичні особи. Далі частки у цих дочірніх структурах продаються приватним інвесторам. Материнська компанія залишається державною, але реальні активи переходять у приватні руки через багаторівневу корпоративну структуру. Ця схема відпрацьована на Укрзалізниці, де найприбутковіші активи виведені в дочірні компанії з непрозорою структурою власності.
Критичні ризики для державної власності та національної безпеки
Головний актив "Дія" - це не програмне забезпечення чи IT-інфраструктура. Це база персональних даних громадян України. Станом на початок 2025 року додатком користуються понад 18 мільйонів осіб. База містить біометричні дані, відомості про місце проживання, сімейний стан, майно, транспортні засоби, медичні дані, історію переміщень. Це найповніша цифрова модель населення країни, створена за державний кошт.
Ринкова вартість бази даних такого обсягу та якості вимірюється мільярдами доларів. Провідні технологічні корпорації будують свої бізнес-моделі саме на монетизації персональних даних користувачів. Facebook оцінюється у сотні мільярдів доларів не через програмне забезпечення, а через базу даних поведінки трьох мільярдів людей. База даних "Дія" містить набагато повнішу інформацію про українців, ніж будь-яка приватна компанія може зібрати законним шляхом.
Трансформація у акціонерне товариство створює юридичну можливість передачі цього активу приватним структурам. Наглядова рада може прийняти рішення про створення дочірнього підприємства для управління базами даних. Це підприємство отримає ліцензію на використання інформації. Далі частка у дочірньому підприємстві продається "стратегічному партнеру" - наприклад, міжнародній IT-корпорації чи інвестиційному фонду. Формально держава зберігає власність на акції материнської компанії. Фактично персональні дані громадян стають комерційним активом у руках приватного капіталу.
Закон України "Про захист персональних даних" забороняє передачу баз персональних даних третім особам без згоди суб'єктів. Але ця норма стосується прямої передачі. Корпоративна реструктуризація, коли база даних переходить від одного підприємства до іншого в межах однієї групи компаній, формально не є передачею третім особам. Після створення дочірньої структури її можна продати без порушення закону про персональні дані - база залишається у тієї ж юридичної особи, просто змінюється власник акцій цієї особи.
Ризик для національної безпеки полягає не лише у комерційній експлуатації даних. Володіння повною базою персональних даних громадян дає можливість соціальної інженерії, маніпулювання громадською думкою, таргетованої дезінформації. Якщо ця база потрапить під контроль структур, пов'язаних з іноземними державами чи приватними політичними інтересами, це створює загрозу суверенітету. У період виборчих кампаній доступ до такої бази дозволяє точково впливати на настрої виборців у ключових регіонах та округах.
Додатковий ризик створює можливість використання акцій як застави. Акціонерне товариство може випускати облігації або брати банківські кредити під заставу своїх активів, включаючи акції дочірніх підприємств. Якщо АТ "Дія" не виконує зобов'язання перед кредитором, заставлені активи переходять до кредитора. Це ще один механізм виведення державної власності без формальної приватизації - через банкрутство та задоволення вимог кредиторів.
Відсутність економічного обґрунтування та процедурних гарантій
Міністерство цифрової трансформації не оприлюднило жодного документа, який би пояснював економічну доцільність трансформації. Не проведено публічних консультацій. Відсутня незалежна оцінка майна підприємства. Не визначено, які саме проблеми у роботі державного підприємства мають вирішити через зміну організаційно-правової форми.
Якби йшлося про залучення інвестицій для розвитку - це потребує конкретних цифр: скільки коштів необхідно, на які цілі, чому державний бюджет не може фінансувати ці потреби. Якби причиною була неефективність управління - це вимагає аналізу поточних показників та пояснення, як корпоратизація підвищить ефективність. Якби метою був вихід на міжнародні ринки - необхідна стратегія експансії та бізнес-план.
Замість цього громадськість отримує загальні формулювання про "сучасні форми управління" та запевнення, що "нічого не зміниться". Відсутність конкретики свідчить, що реальні цілі трансформації не можуть бути озвучені публічно. Коли органи влади здійснюють масштабні зміни у статусі стратегічних активів без публічного обґрунтування, це індикатор непрозорих інтересів.
За звичайних умов реорганізація державного підприємства такого масштабу потребує експертизи Фонду державного майна, висновку Антимонопольного комітету щодо впливу на конкуренцію, оцінки Національної комісії з цінних паперів у разі створення акціонерного товариства. Військовий стан дозволяє спростити процедури, але не скасовує необхідність обґрунтування рішень, які зачіпають стратегічні активи держави.
Рахункова палата України як орган парламентського контролю має право перевіряти ефективність використання державного майна. Проте повноваження Рахункової палати щодо акціонерних товариств навіть зі стовідсотковою державною участю обмежені порівняно з контролем над державними підприємствами. АТ може посилатися на комерційну таємницю для відмови у наданні інформації. Це звужує можливості парламентського нагляду за використанням майна, створеного за бюджетні кошти.
Темпоральний аспект: зв'язок з кадровими змінами
Трансформація ініціюється одразу після призначення Михайла Федорова на посаду міністра міністерства оборони та його відходу з посади міністра цифрової трансформації. Державне підприємство "Дія" створювалося як флагманський проект Федорова, його особистий політичний бренд. За п'ять років роботи міністром Федоров побудував навколо "Дія" цілу екосистему державних сервісів, яка стала символом успішної цифровізації.
Зміна організаційно-правової форми головного проєкту одразу після відходу його ініціатора з міністерства не виглядає випадковою.
Можливі різні інтерпретації цього збігу.
Але всі версії передбачають, що трансформація не пов'язана з економічною ефективністю, а мова йде про збереження контролю над активом.
Саме тому громадськість та парламент мають вимагати від Міністерства цифрової трансформації публічного обґрунтування трансформації з конкретними економічними показниками.
Які проблеми існують у роботі державного підприємства?
Чому ці проблеми не можна вирішити без зміни організаційно-правової форми?
Які конкретні результати має принести корпоратизація?
Хто проводив аналіз ефективності поточної моделі управління?
Які альтернативні варіанти розглядалися?
Народні депутати мають ініціювати парламентське розслідування обставин прийняття рішення про трансформацію.
Хто саме ініціював це рішення?
Які експертні висновки були підставою?
Чи проводилися консультації з Радою національної безпеки і оборони щодо ризиків для інформаційної безпеки держави?
Чи отримувало міністерство рекомендації від міжнародних фінансових організацій щодо корпоратизації державних IT-активів?
Медіа мають звернути увагу на непрозорість процедури та відсутність публічної дискусії. Трансформація активу вартістю у мільярди доларів не може відбуватися без суспільного обговорення. Мовчання влади щодо реальних мотивів корпоратизації має стати предметом журналістських розслідувань. Хто конкретно отримає вигоду від зміни правового статусу підприємства. Чи існують попередні домовленості з потенційними інвесторами. Які міжнародні структури зацікавлені у доступі до бази персональних даних українців.
Кожен громадянин має розуміти: зміна організаційно-правової форми "Дія" - це не технічна деталь, а потенційна загроза втрати державного контролю над персональними даними усіх користувачів системи. Якщо у майбутньому з'являться повідомлення про "залучення стратегічного партнера" чи "створення спільного підприємства" у сфері "Дія", це означатиме реалізацію сценарію приватизації, юридична база для якого закладається зараз.
