Титановий дерибан: чотири фази знищення ОГХК
Падіння рентабельності Об'єднаної гірничо-хімічної компанії - не випадковість і не наслідок якогось одного політичного рішення. Це системна тенденція, яка тривала майже десятиліття і зрештою завершилася продажем активу за ціну, нижчу за його річну виручку доброго року. На думку автора, ця тенденція напряму корелює з прізвищами посадовців, що в різні роки очолювали Фонд держмайна, уряд і саме підприємство.
Розглянемо її уважно.
| Рік | Президент / Прем'єр | Голова ФДМУ | Керівник ОГХК | Виручка (млрд грн) | Прибуток (млн грн) | Рентабельність |
|---|---|---|---|---|---|---|
| 2015 | Порошенко / Яценюк | Ігор Білоус | Олександр Лієв (в.о.) | 1,17 | 773 | 66% |
| 2016 | Порошенко / Гройсман | Білоус → Смелянський (в.о.) | Руслан Журило | 2,64 | 303 | 11% |
| 2017 | Порошенко / Гройсман | Віталій Трубаров (в.о.) | Олександр Горбик | 2,77 | 444 | 16% |
| 2018 | Порошенко / Гройсман | Віталій Трубаров | Олександр Горбик | 3,39 | 337 | 10% |
| 2019 | Зеленський / Гончарук | Дмитро Сенниченко | Горбик → Імас | 3,5 | 0 | 0% |
| 2020 | Зеленський / Шмигаль | Сенниченко | Імас → Головачов | 3,93 | 11 | 0,28% |
| 2021 | Зеленський / Шмигаль | Сенниченко → Сініченко | Головачов → Бабенко | 4,59 | 202 | 4,4% |
| 2022 | Зеленський / Шмигаль | Рустем Умеров | Бабенко → Погорєлов | 3,76 | 44 | 1,1% |
| 2023 | Зеленський / Шмигаль | Умеров → Залога | Віталій Погорєлов | 1,95 | –481 | –24% |
Дев'ять років в одній таблиці
Якщо вибудувати фінансові показники ОГХК від моменту повернення активу під контроль держави після десятилітньої оренди структурами Дмитра Фірташа і до моменту приватизації на користь азербайджанського Neqsol, картина виходить така.
У 2015 році, при президенті Порошенку, прем'єрі Яценюку, голові ФДМУ Ігорі Білоусі та виконувачі обов'язків керівника ОГХК Олександрі Лієві, компанія показала виручку 1,17 мільярда гривень і чистий прибуток 773 мільйони. Рентабельність - 66 відсотків. Це нормальний показник для титанового активу, який працює без посередницьких прокладок.
У 2016 році, при тих же Порошенку і вже Гройсмані, при Білоусі (з переходом до в. о. Смелянського) та новому керівнику ОГХК Руслані Журилу, виручка зросла більш ніж удвічі - до 2,64 мільярда гривень. А прибуток упав до 303 мільйонів. Рентабельність - 11 відсотків.
У 2017 році, коли Фонд очолював Віталій Трубаров (тоді ще в. о.), а ОГХК - Олександр Горбик, виручка склала 2,77 мільярда, прибуток - 444 мільйони. Рентабельність 16 відсотків.
У 2018 році, при тому ж Трубарові і Горбику, виручка 3,39 мільярда, прибуток 337 мільйонів. Рентабельність 10 відсотків.
У 2019 році, після зміни влади на Зеленського з прем'єром Гончаруком, із приходом Дмитра Сенниченка на посаду голови ФДМУ (Forbes Ukraine) і переходом керівництва ОГХК від Горбика до Імаса, виручка зросла до 3,5 мільярда. Прибуток - нуль. Рентабельність - нуль.
У 2020 році, при Шмигалі, при Сенниченку та переходом керівництва компанії від Імаса до Головачова, виручка склала 3,93 мільярда. Прибуток - 11 мільйонів. Рентабельність - 0,28 відсотка.
У 2021 році, при Сенниченку (потім Сініченку) і керівнику ОГХК Бабенку (потім переході до іншого керівника), виручка дійшла до 4,59 мільярда - максимум за всі роки. Прибуток - 202 мільйони. Рентабельність 4,4 відсотка.
У 2022 році, при Рустемі Умєрові на посаді голови ФДМУ і керівнику Бабенку (потім Погорєлову), виручка 3,76 мільярда, прибуток - 44 мільйони. Рентабельність 1,1 відсотка.
У 2023 році, при тому ж Умєрові (далі Залога) і Віталію Погорєлові на чолі ОГХК, виручка впала до 1,95 мільярда. Збиток - 481 мільйон. Рентабельність - мінус 24 відсотки.
Послідовність читається без коментарів. Виручка протягом восьми років зростала або трималася в коридорі 2,5-4,6 мільярда. Прибуток зник.
Що це означає в грошах?
Якщо припустити, що "здорова" рентабельність ОГХК - це 41 відсоток (середнє по 2015-2017 роках, коли актив працював без позастроки накручених витрат), то можна порахувати, скільки країна недоотримала від держкомпанії за роки, коли її показники почали стрімко відриватися від цієї норми.
Одразу обмовка. Розрахунок нижче - це консервативна авторська модель за історичною нормою рентабельності, прийнятою за орієнтир. Вона не претендує на точну економетрію і не враховує валютних коливань, динаміки світових цін на ільменіт, змін структури витрат у воєнні роки. Її завдання інше - показати порядок величин, в якому оберталися "втрати" держави. Той, хто схоче спростувати цю модель, повинен буде запропонувати свою - з поправками на ринок, курс і логістику. Автор буде радий побачити такий розрахунок у відповідь.
За оцінкою автора, картина виходить така.
При Сенниченку (2019-2021) - близько 6,5 мільярда гривень недоотриманого прибутку. У 2019 році виручка 3,5 мільярда дала б за історичною нормою близько 1,45 мільярда прибутку - реально отримано нуль. У 2020-му виручка 3,93 мільярда мала б дати приблизно 1,6 мільярда прибутку - реально 11 мільйонів. У 2021-му виручка 4,59 мільярда мала б дати близько 2,7 мільярда - задекларовано 202 мільйони.
При Трубарові (2017-2018) - близько 2,9 мільярда. У 2017-му розрив - близько 0,7 мільярда, у 2018-му - 1,3 мільярда.
При Умєрові (2022-2023) - близько 2,5 мільярда. У 2022-му розрив - близько 1,5 мільярда, у 2023-му - близько одного мільярда (з урахуванням фактичного збитку).
Сумарно за 2017-2023 роки лише за цим розрахунком виходить приблизно 12 мільярдів гривень, які могли б опинитися в бюджеті, якби компанія тримала рентабельність епохи Білоуса. Це дуже консервативна оцінка - вона не враховує сірого експорту, недоплачених рентних платежів і того, що при ефективному менеджменті виручка теж могла б бути вищою.
Розслідування "Бігус.Інфо" 2022 року, як і подальші публікації антикорупційних активістів, документувало контури того, як саме могли виводитися ці кошти - через сітку посередників, фіктивний експорт, заниження експортної ціни, завищення логістики, "консультації", аутсорс ремонтів і рекламні контракти.
Хронологія знецінення: чотири фази
Якщо подивитися на цифри як на послідовність, в них видно чотири характерні фази, які кожен голова ФДМУ "обслуговував" по-своєму.
Фаза перша. 2015-2016. Білоус. Виключення з тренду.
При Білоусі ОГХК показала максимальну за всю історію після повернення державі рентабельність - 66 відсотків. У 2016-му цифра впала до 11 відсотків, але саме того ж року Білоус опинився під ударом критики уряду Гройсмана. У квітні 2017-го він пішов у відставку, формально - за власним бажанням, але після того, як прем'єр Гройсман публічно розкритикував усе керівництво ФДМУ і запропонував йому звільнитися (LB.ua, Радіо Свобода). Сам Білоус це рішення політикою не пояснював, але зі сторони логіка читається однозначно: до перебудови фінансових потоків ОГХК він не входив.
Фаза друга. 2017-2018. Трубаров. Запуск моделі.
При Трубарові виручка зростає, але прибуток починає системно відходити від виручки. Це період, коли, за оцінкою автора, з'являються контури мережі підрядників - ремонти, маркетинг, логістика по завищених тарифах. Зовні підприємство ще виглядає ефективним. Усередині - починається "оптимізація".
Фаза третя. 2019-2021. Сенниченко. Обнулення.
Прибуток падає до нуля, потім до 11 мільйонів, потім до 202 мільйонів. При тому, що виручка тримається на рівні 3,5-4,6 мільярда. Саме при Сенниченку, як свідчать матеріали справи НАБУ, формується модель, яку слідство пов'язує з виведенням коштів з державних компаній під контролем ФДМУ. За версією НАБУ і САП, у жовтні 2020 року організатор схеми домігся призначення лояльного в. о. директора ОГХК, який упродовж 2020-2021 років уклав чотири контракти про продаж ільменітового концентрату підконтрольній раднику голови ФДМУ чеській компанії за заниженими цінами. Сировина потім перепродавалася за ринковими цінами, а частина її, за матеріалами слідства, постачалася підприємствам РФ та на територію тимчасово окупованого Криму (Forbes Ukraine, НВ). У листопаді 2024 року, як писала "Бігус.Інфо", співорганізатор схеми Андрій Гмирін перебуває у міжнародному розшуку, вже встиг зареєструвати бізнес за кордоном і придбати елітне майно у Франції, яке у серпні того ж року заарештував французький суд у межах кримінального провадження (Bihus.Info через Главком). Сам Сенниченко - заочно під арештом ВАКС з травня 2024 року, в Іспанії, де ще наприкінці 2022-го зареєстрував компанію у Валенсії (НВ). У лютому 2026 року НАБУ і САП оголосили нові підозри у тій самій справі - чотирьом особам інкримінують легалізацію понад 300 мільйонів гривень, отриманих злочинним шляхом (Радіо Свобода).
Фаза четверта. 2022-2023. Умєров. Завершення.
При Умєрові виручка спочатку тримається, а потім обвалюється. У 2023-му ОГХК - офіційно збиткова. Цей збиток і стає тим показником, який дозволяє ФДМУ обґрунтувати продаж активу за заниженою стартовою ціною. Збиткове підприємство, яке держава не може зробити прибутковим, продається як "проблемний актив". Аукціон відбувається 9 жовтня 2024 року. Єдиним зареєстрованим учасником торгів стає ТОВ "Цемін Україна" з групи NEQSOL Holding - воно ж виграє за ціною 3,938 мільярда гривень при стартовій 3,899 мільярда. Фінальну оплату Neqsol вносить 18 листопада 2024 року (Forbes Ukraine, Інтерфакс-Україна). За найбільшого в Європі виробника титанового концентрату.
Логіка моделі
З цифр і хронології виходить досить пізнавана модель. Вона може складатися з таких етапів.
Першим етапом, у 2016-му, в актив заходять підрядники: консультанти, ремонтники, постачальники. Це ще виглядає невинно, але вже формує канал, через який виручка може йти на сторонні структури.
Другим, у 2017-2019, вибудовується мережа посередників і трейдерів. Експорт йде не напряму, а через "своїх". Витрати завищуються, доходи занижуються, різниця осідає поза балансом.
Третім, у 2020-2021, відбувається "нормалізація" низької прибутковості. Компанія перестає декларувати високий прибуток - це починає виглядати як "стандартний рівень для галузі".
Четвертим, у 2022-2023, прибуток обнуляється офіційно. Компанія заводиться в збиткове коло. Це і є технічна підстава для подальшого продажу за заниженою оцінкою.
Кожна фаза послідовно знижує "вагу" активу в очах потенційних покупців і регуляторів. У підсумку держава продає актив, який у 2015 році міг претендувати на капіталізацію в десятки мільярдів, за суму, нижчу за один рік нормальної виручки. Покупець - азербайджанський холдинг NEQSOL Гасанова, який у грудні 2019 року придбав у російської МТС Володимира Євтушенкова українського мобільного оператора Vodafone Україна за 734 мільйони доларів (Економічна правда, НВ Бізнес). Тобто холдинг із досвідом викупу великих українських активів у російського власника. У жовтні 2020 року близькі до власника NEQSOL також придбали в Україні системного інтегратора "Сітронікс Телеком Солюшнс Україна" - ще одну компанію того ж Євтушенкова (НВ Бізнес).
Хто з трьох - перший?
Якщо вибудовувати антирейтинг голів ФДМУ за обсягом недоотриманого прибутку при ОГХК, виходить така картина.
На першому місці - Сенниченко з близько 6,5 мільярда гривень недоотриманого прибутку за три роки каденції. Формально - підготовка до приватизації, фактично - повне обнулення рентабельності.
На другому - Трубаров з близько 2,9 мільярда. Створення основи моделі через "контрольовану збитковість" при стабільній виручці.
На третьому - Умєров з близько 2,5 мільярда. Завершення схеми: стрімке падіння показників на тлі організації аукціону.
Єдиний виняток - Білоус. Рентабельність понад 60 відсотків, максимальна ефективність активу. Відставка майже одразу після того, як стало зрозуміло: при ньому "оптимізувати" компанію не вдасться. У відставку він пішов у квітні 2017 року, після публічної критики уряду.
Що з цього випливає?
Еволюція ОГХК - це, на думку автора, хрестоматійний приклад того, як прибуткове державне підприємство можна за лічені роки перетворити на "збитковий актив", зручний для продажу заздалегідь зацікавленому покупцеві. Ключове спостереження: рентабельність ОГХК падала не через об'єктивні ринкові умови. Світові ціни на титан у цей період не показували обвалу, який міг би пояснити перехід від 66 відсотків рентабельності до мінус 24. Падіння корелювало з адміністративною конфігурацією - прізвищами голів ФДМУ і керівників самого підприємства.
Це не означає, що кожен голова Фонду свідомо учасник змови. Це означає інше: модель управління активом протягом восьми років послідовно відтворювалася, незалежно від політичної кон'юнктури і змін уряду. Кому це було потрібно? Чий інтерес виявився вищим за інтерес держави до повноцінних надходжень? На ці питання автор відповіді не дає - відповіді повинно дати слідство.
Хто конкретно стояв за цим інтересом, повинно встановити слідство. Завдання журналіста - зафіксувати закономірність.
ОГХК - не виняток. Це випадок, на якому, на думку автора, видно метод.
Матеріал є оціночним судженням автора, заснованим на відкритих фінансових звітах підприємства, журналістських розслідуваннях ("Бігус.Інфо", матеріали Української правди, NV, Forbes Ukraine, Mind.ua, NADRA.info), публічних документах Фонду держмайна та матеріалах справи НАБУ. Сама приватизація ОГХК у жовтні 2024 року також стала предметом заяви про злочин від народної депутатки Юлії Тимошенко до НАБУ (NADRA.info) і розгляду АМКУ щодо концентрації (NADRA.info). Розрахунок недоотриманого прибутку - авторська модель, що базується на середньому показнику рентабельності 2015-2017 років, прийнятому за історичну норму. Усі висновки про мотиви і наміри посадовців є припущеннями автора, які підлягають подальшій перевірці. Автор не стверджує наявність злочину без відповідного рішення суду.
