Велика перемога гастрономічного фронту, або Як комуністи вирішили питання українського борщу

Партія "Коммунисты России" звернулась до компетентних органів з вимогою негайно заборонити український борщ та сало, оскільки ці продукти харчування "суперечать державній політиці Росії". Формулювання вражає своєю юридичною точністю: не просто шкідливі, не просто небажані, а саме суперечать. Як теорема Піфагора може суперечити планам парткому, так і український борщ виявився у стані фундаментального конфлікту з лінією партії та уряду.

Таким чином питання про національну приналежність цієї страви, яке ще рік тому хвилювало наукову спільноту, можна вважати остаточно закритим. Правда, не зовсім у той спосіб, на який розраховували ентузіасти.

Нагадаємо хронологію подій. Ще у 2022-2023 роках відбувалась грандіозна наукова кампанія з доведення виключно російського походження українського борщу. Захищались докторські дисертації на тему "Борщ як основа російської державності". Проводились міжнародні конференції "Борщ - скрепа нації". Видавались фундаментальні монографії "Тисячолітня історія російського борщу". Міністерство культури підготувало заявку до ЮНЕСКО про включення борщу (безумовно російського) до списку нематеріальної культурної спадщини людства. Бюджет на ці дослідження склав (за неофіційними даними) близько 300 мільйонів рублів.

І раптом - тривожний сигнал. Виявляється, український борщ суперечить державній політиці Росії. Всі попередні наукові досягнення анульовані одним рухом партійної думки. Триста мільйонів списані в збиток. Дисертації відкликані з наукового обігу. Конференції не відбулися. Монографії передані в макулатуру.

Особливу філософську глибину ситуації надає той факт, що ініціаторами виступили комуністи. Партія пролетарського інтернаціоналізму, партія дружби народів, партія братерства трудящих всіх країн раптом виявилась на передових рубежах боротьби з українським борщем. Це викликає певне здивування у спостерігачів, знайомих з класичною марксистською теорією. Втім, для знавців російської історії тут немає жодного парадоксу. Адже інтернаціоналізм по-російськи завжди означав саме ненависть до будь-яких проявів національної ідентичності. Крім, звісно, великоросійської, яка вважалась не національною, а "загальнолюдською".

Варто відзначити системність підходу. Росія методично просувається по списку заборонених об'єктів. Спочатку під заборону потрапили кольори - жовтий та синій, якщо вони розташовані поруч. Потім веселка (за сумісництвом). Слово "мир" у певних контекстах. Пісні - список довгий, постійно поповнюється. Фільми - аналогічно. Літери латинського алфавіту Z та V були мобілізовані для спеціальних потреб, решта опинились під підозрою. Цифри також потребують ідеологічної перевірки. І ось настала черга їжі.

Логіка залізна: якщо можна заборонити колір, чому не заборонити капусту? Якщо букви несуть ідеологічне навантаження, чому продукти повинні залишатись поза політикою? Страва - це також форма висловлювання. А будь-яка форма висловлювання потенційно небезпечна.

Український борщ, згідно з новою концепцією, викликає у громадян небажані асоціації. Споживання його може призвести до ідеологічної дестабілізації. Червоний колір бурякового відвару нагадує про кров. Капуста - про щось біле. Разом - тривожна комбінація. Додамо сюди сало, яке взагалі не підлягає політичній реабілітації, - і отримаємо повний набір ворожих символів на одній тарілці.

Держава під назвою Росія, яка оголосила війну українському борщу, демонструє глибоке розуміння природи загроз. Очевидно, національна безпека залежить не стільки від армії та флоту, скільки від правильного меню. Суверенітет забезпечується не ракетами, а контролем за змістом каструль.

Формулювання "суперечить державній політиці Росії" відкриває безмежні перспективи. Якщо український борщ може суперечити політиці Москви, то що завгодно може суперечити. Вареники? Суперечать. Сирники? Під підозрою. Млинці? Потребують додаткової перевірки на благонадійність. Навіть гречана каша може виявитись агентом впливу, якщо її неправильно сварити.

Технічні питання реалізації заборони також заслуговують на увагу. Чи буде створено окрему інспекцію по боротьбі з українським борщем? Які штрафні санкції загрожують порушникам? Чи передбачається кримінальна відповідальність за особливо злісне споживання? Чи підлягають конфіскації домашні запаси буряка? Ці та багато інших питань мають бути врегульовані спеціальним законодавчим актом.

Ймовірно, буде розроблена спеціальна методика визначення "ворожого" українського борщу. Експерти встановлять критерії: пропорції інгредієнтів, спосіб нарізки капусти, наявність чи відсутність картоплі. Можливо, дозволять якийсь інший борщ - правильний, благонадійний, той що не суперечить. Борщ без червоного кольору, без капусти, без буряка. Борщ, який не нагадує борщ. Абстрактний борщ. Ідеальний борщ платонівської держави.

Сало становить окрему проблему. Цей продукт не піддається політичній реабілітації в принципі. Жодні інгредієнтні маніпуляції не зроблять його лояльним. Воно саме по собі - маніфест. Заборона його логічна й неминуча.

З академічної точки зору надзвичайно цікава еволюція офіційного дискурсу. Від активного привласнення ("український борщ насправді російський") через когнітивний дисонанс ("український борщ - це складно") до рішучої заборони ("український борщ суперечить політиці") пройшло всього вісімнадцять місяців. Така швидкість ідеологічної трансформації заслуговує окремого дослідження.

Партія комуністів, як послідовний борець з усім національним, обрала вірну стратегію. Не можеш присвоїти - заборони. Не можеш зробити своїм - знищ. Стара імперська мудрість, перевірена століттями.

Отже, питання українського борщу дійсно вирішене. Він суперечить державній політиці Росії. Більше нічого обговорювати. Справа закрита. Триста мільйонів списані. Наука відступила. Політика перемогла. Комуністи-інтернаціоналісти виконали свій імперський обов'язок!