Відкрите звернення до президента Республіки Польща Кароля Навроцького
Пане Президенте,
Ви справедливо заявили, що «без вирішення питання про репарації неможливо побудувати партнерство, засноване на правді та добрих відносинах». Ці слова ви спрямували до Німеччини, вимагаючи компенсацій за злочини та руйнування, завдані у Другій світовій війні.
Та сама логіка змушує нас нагадати вам: Західно-Українська Народна Республіка, проголошена 1 листопада 1918 року, була незалежною українською державою. Польща, використавши військову перевагу та підтримку Антанти, знищила її армію, окупувала територію та провела політику колонізації й полонізації. Рішення Ліги Націй 1923 року, яке закріпило цю окупацію, було політичним торгом і відвертим ігноруванням права українців на самовизначення.
Двадцять років окупації Східної Галичини — це не абстрактний історичний сюжет, а конкретна втрата: зруйновані інституції, переслідування української культури, заборона автономії, тисячі скалічених доль. Це колоніальне панування не може бути виправдане жодними геополітичними інтересами Парижа чи Лондона.
Більше того, війна Польщі проти ЗУНР та УНР не лише відняла у нас шанс на незалежність, а й об’єктивно посилила Москву — ту саму Москву, яка вже у 1939 році знищила і вашу державність. Власна «мудра» колоніальна політика обернулася для Польщі катастрофою.
Ви вимагаєте від Німеччини репарацій як умови правди й чесного діалогу, це ваше право. Але й Україна так само має повне право сказати вам:
«Ми, як українці, беззастережно вимагаємо — задля історичної правди і справедливості — визнання факту окупації та відшкодування за двадцятирічне колоніальне панування Польщі в українській Галичині».
