Як наглядові ради тікають від відповідальності за корупцію, яку професійно та фахово не помічали

23 грудня 2023 року. Олексій Гончарук звільняється з посади незалежного члена Наглядової ради "Укроборонпрому". Саме тоді, коли вже відомо про численні корупційні схеми на сотні мільйонів гривень під "наглядом" цієї самої ради.

10 листопада 2025 року. НАБУ та САП проводять масштабну операцію з викриття корупції в "Енергоатомі". Обшуки в центральному офісі, у міністра юстиції Германа Галущенка (колишнього міністра енергетики). Вилучено понад 4 млн доларів готівкою. Виявлено масштабну корупційну схему впливу на стратегічні державні підприємства. Оприлюднено аудіозаписи з розмовами про розподіл "хабарів".

11 листопада 2025 року – наступного дня – член Наглядової ради "Енергоатому" Тимофій Милованов пише заяву про звільнення. Констатує, що "все стало бюрократичним", що "слухали команду, де все гаразд", що це "глибока неспроможність". Пропонує створити незалежний комітет з етики та комплаєнсу.

Бачите паттерн? Наглядові ради звільняються тільки ПІСЛЯ того, як приходять детективи. Ніколи до. Завжди після.

Але виникає ключове питання: а де ви всі були, коли злочини відбувалися?

Що відбувалося під їхнім "пильним наглядом"

Давайте подивимося, що саме члени наглядових рад "проґавили" під час виконання своїх обов'язків:

"Енергоатом" (під наглядом Милованова, Неверовича, Кірста, Петрука):

• Масштабна корупційна схема впливу на стратегічне підприємство
• Систематичне хабарництво посадовиці на суму 1,67 млн грн (червень-листопад 2025)
• Оприлюднені аудіозаписи про розподіл "неправомірної вигоди"
• Участь злочинної організації в управлінні держпідприємством
• Під час війни, коли Росія методично знищує енергетичну інфраструктуру

"Укроборонпром" (під наглядом Гончарука та інших):

• Організована злочинна група привласнила 107,2 млн грн на експорті зброї (2016-2019)
• Схема на понад 1 млрд грн на підприємстві "Зоря-Машпроект"
• Понад 500 кримінальних справ щодо учасників концерну
• Систематичні зловживання протягом років
• Під час війни, коли оборонний комплекс критично важливий для виживання країни

І що ж зробила наглядова рада? Нічого. Аж поки не прийшли детективи.

Тепер задамо просте запитання: якщо ти член наглядової ради стратегічного державного підприємства, і під твоїм "наглядом" відбувається корупція на сотні мільйонів гривень – це означає одне з двох:

1. Ти свідомо закривав очі – і тоді ти співучасник злочину
2. Ти не бачив очевидного – і тоді ти професійно некомпетентний

В обох випадках має бути відповідальність. Але що ми бачимо в Україні? Звільнення. Красиві пости у соцмережах. І жодних наслідків.

Страхування за народні гроші: фінал безвідповідальності

І ось тут ця історія набуває по-справжньому циніч��ого характеру. 29 жовтня 2024 року – за два тижні до масштабних обшуків НАБУ – АТ "НАЕК "Енергоатом" уклало договір зі страховою компанією "Колоннейд Україна" на страхування відповідальності голови та членів наглядової ради.

Апофеоз цинізму: страхування від наслідків за народні гроші

А тепер найцікавіше. 29 жовтня 2024 року – за два тижні до масштабних обшуків НАБУ – АТ "НАЕК "Енергоатом" уклало договір на страхування відповідальності голови та членів наглядової ради.

19,3 мільйона гривень платників податків. На що? На страхування відповідальності тих людей, які мали запобігати корупції.

Страхова сума – 390,92 млн грн. Що саме покривається:

• Витрати на захист застрахованих осіб
• Витрати на попереднє розслідування
• Витрати на заставу або запобіжні заходи
• Витрати на обмеження прав на активи або свободи
• Витрати на провадження з екстрадиції (до 500 тис. грн на випадок)

Читаємо повільно і вдумливо: державна компанія витрачає майже 20 мільйонів гривень на те, щоб застрахувати членів наглядової ради від можливих арештів, судів та обмежень свободи.

Під час війни. Коли країна потребує кожної гривні на оборону та відновлення енергетичної інфраструктури. Державне підприємство витрачає народні гроші на страхування можливої кримінальної відповідальності своєї наглядової ради.

Що це означає на практиці? Якщо член наглядової ради таки потрапить під слідство за те, що "проґавив" корупцію (або щось гірше) – його судові витрати, застава, адвокати будуть оплачені з цього страхового полісу. Тобто з грошей українських платників податків.

Найкумедніше: тендер виграла компанія без конкуренції – більше ніхто не подав заявку. Умови були настільки "специфічні", що лише "Колоннейд Україна" мала необхідний досвід. З ким вона вже працювала? З "Укрпоштою", "Укренерго", "Магістральними газопроводами України"...

Виходить, страхування наглядових рад держкомпаній від кримінальної відповідальності – це вже усталена практика? І всі про це знають, всі з цим погоджуються, і це чомусь вважається нормальним?

Звільнення – це не відповідальність, це втеча

Давайте зафіксуємо абсурдність ситуації:

Крок 1: Ти призначений членом наглядової ради стратегічного держпідприємства. Отримуєш солідну винагороду. Твоя робота – контролювати менеджмент, запобігати зловживанням, захищати інтереси держави.

Крок 2: Під твоїм "наглядом" роками відбуваються корупційні схеми на сотні мільйонів гривень. Ти підписуєш звіти, кимаєш головою на засіданнях, можливо навіть їздиш на міжнародні конференції про "належне корпоративне управління".

Крок 3: Приходить НАБУ. Обшуки, підозри, арешти, викриті схеми.

Крок 4: Ти пишеш красиву заяву про звільнення, де констатуєш "системні проблеми", "бюрократію" та "неспроможність". Можливо навіть критикуєш тих, кого мав контролювати.

Крок 5: Ти вільний. Жодних претензій. Жодної відповідальності. Навіть вдячність за "внесок у реформування".

І це нормально?

Ні, це не нормально. Це глумління над самою ідеєю корпоративного управління та відповідальності.

Звільнення після викриття злочинів – це не прояв "доброчесності" чи "відповідальності". Це втеча з місця злочину до прибуття поліції. Тільки поліція вже прийшла, але чомусь тих, хто мав запобігати злочину, відпускають без жодних питань.

У будь-якій нормальній країні питання звучало б інакше: "Чому ви не побачили корупцію, яка відбувалася під вашим носом? Що конкретно ви робили як член наглядової ради? Чому ви не зупинили зловживання? Де ваші звіти про червоні прапорці? Коли ви востаннє справді перевіряли фінансові операції?"

І якщо відповідей немає – має бути відповідальність. Цивільна. Фінансова. А якщо доведено грубе нехтування обов'язками чи співучасть – то й кримінальна.

Як із цим борються у світі: реальна відповідальність

Погляньмо, що відбувається з членами наглядових рад в інших країнах, коли вони "проґавлюють" злочини або грубо нехтують своїми обов'язками.

Boeing (США, 2021): Наглядова рада виплатила $225 мільйонів компенсації акціонерам за те, що не забезпечила належного нагляду за безпекою літаків 737 MAX, які брали участь у двох катастрофах з загибеллю 346 людей. Суд штату Делавер визнав директорів особисто відповідальними за нехтування наглядовими обов'язками щодо критично важливих ризиків. Це був прецедентний вирок, який підняв планку відповідальності.

Enron (США, 2001): Після одного з найбільших корпоративних скандалів в історії члени ради директорів виплатили $13 мільйонів із власних кишень у рамках врегулювання позовів акціонерів. Їхнє страхування відповідальності було анульоване через доведене грубе порушення фідуціарних обов'язків. Кілька директорів опинилися під кримінальним переслідуванням.

Wirecard (Німеччина, 2020): Після викриття фінансової махінації на €2 млрд члени наглядової ради перебувають під кримінальним розслідуванням. Їм інкримінують нехтування очевидними червоними прапорцями та відсутність належного контролю. Кримінальні справи досі тривають.

Volkswagen (Німеччина, 2015): Після "дизельгейту" кілька членів наглядової ради подали у відставку, але це не врятувало їх від судових позовів акціонерів. Компанія і особисто члени ради стали об'єктами численних судових процесів на мільярди доларів.

Lehman Brothers (США, 2008): Після банкрутства, що спричинило глобальну фінансову кризу, директори були змушені виплатити $90 мільйонів із власних страхових полісів, а решту $135 мільйонів компенсації – із власних кишень.

Lundin Energy (Швеція, триваюча справа): Компанія та її керівники стоять перед судом за можливу співучасть у військових злочинах у Південному Судані. Прокуратура вимагає конфіскації 3,282 млрд шведських крон економічної вигоди. Справа все ще в суді, але сам факт кримінального переслідування директорів за те, що відбувалося під їхнім управлінням, показовий.

Lafarge (Франція, триваюча справа): Французька цементна компанія та її керівники звинувачуються у співучасті у злочинах проти людяності в Сирії за фінансування терористичних груп. Кримінальне переслідування триває.

Загальний висновок: У світі члени наглядових рад та директори несуть особисту – включно з кримінальною – відповідальність за грубе нехтування своїми обов'язками. Вони виплачують компенсації з власних кишень. Вони стають фігурантами кримінальних справ. Їхнє страхування не завжди їх рятує, особливо якщо доведено свідоме нехтування.

А в Україні? Звільнення, красиві пости у Facebook – і жодних наслідків. Навпаки – страхування за народні гроші.

Українська "особливість": втеча як норма

А тепер подивімося, що маємо в Україні:

Крок 1: Держава через міністерства призначає членів наглядових рад до стратегічних компаній. Зазвичай це "свої люди" – колишні чиновники, політики, "експерти з правильними зв'язками".

Крок 2: Ці люди отримують солідну винагороду за "нагляд". Беруть участь у засіданнях, підписують звіти, їздять на форуми про "корпоративне управління".

Крок 3: Під їхнім "наглядом" роками відбуваються корупційні схеми на сотні мільйонів гривень. Систематично. Масштабно. Очевидно для будь-кого, хто справді хотів би дивитися.

Крок 4: НАБУ, САП, СБУ, ДБР викривають злочини. Обшуки. Підозри. Арешти. Оприлюднені записи розмов. Вилучені мільйони готівкою.

Крок 5: Члени наглядових рад пишуть заяви про звільнення. З красивими формулюваннями про "системні проблеми", "бюрократію", "неспроможність". Іноді навіть критикують тих, кого мали контролювати.

Крок 6: Ніхто з них не стає фігурантом кримінальних справ. Ніхто не виплачує компенсації. Ніхто не несе особистої відповідальності. Максимум – їм "дякують за внесок".

Крок 7: Держава призначає нову наглядову раду. І цикл повторюється.

Це не корпоративне управління. Це театр абсурду з передбачуваним фіналом.

Порівняємо з тим, що ми щойно побачили у світовій практиці:

• Boeing: $225 млн компенсації від директорів
• Enron: $13 млн з власних кишень + кримінальні справи
• Lehman Brothers: $225 млн виплат директорів
• Україна: Звільнення. Пости у Facebook. Безвідповідальність.

Більше того – в Україні держава витрачає мільйони на страхування можливої відповідальності членів наглядових рад. У той час як у США та Європі директори платять з власних кишень, у нас держава страхує їх можливі "неприємності" за гроші платників податків.

Ось вам і "європейські стандарти корпоративного управління".

П'ять запитань, на які влада не хоче відповідати

1. Чому члени наглядових рад не несуть особистої відповідальності за злочини, що відбулися під їхнім наглядом?

Якщо ти член наглядової ради, твоя робота – наглядати. Це прописано в законі, в статуті компанії, в твоєму контракті. Якщо під твоїм наглядом крадуть сотні мільйонів – ти або співучасник, або некомпетентний. В обох випадках має бути відповідальність: цивільна, фінансова, а в разі грубого нехтування обов'язками – кримінальна.

Чому в Україні цього немає?

2. Чому державні компанії витрачають десятки мільйонів на страхування відповідальності наглядових рад – і чому це взагалі дозволено?

19,3 млн грн в "Енергоатомі". Аналогічні договори в "Укренерго", "Укрпошті", "Магістральних газопроводах". Скільки всього бюджетних грошей витрачається на страхування можливої кримінальної відповідальності тих, хто мав би запобігати злочинам?

Ці гроші могли б піти на ремонт енергетичної інфраструктури, на закупівлю обладнання для ЗСУ, на медикаменти для поранених. Замість цього вони йдуть на те, щоб члени наглядових рад могли спокійно спати, знаючи, що якщо їх таки притягнуть до відповідальності – застава, адвокати, всі судові витрати покриє держава.

Хто дозволив цю практику? Чому це досі легально?

3. Хто нестиме відповідальність за призначення в наглядові ради людей, які виявилися неспроможними виконувати свої обов'язки?

Юлія Свириденко очолювала Міністерство економіки, яке проводило конкурси та призначало наглядові ради. Тих самих людей, які зараз "проґавили" корупцію. І тепер вона заявляє про "відповідальність наглядової ради"?

А хто відповідатиме за те, що призначили не тих людей? Або призначили навмисно саме тих, хто не буде заважати?

4. Чому система дозволяє звільнення без наслідків?

У будь-якій нормальній юрисдикції звільнення з посади не звільняє від відповідальності за те, що відбувалося під час твого перебування на посаді. Злочин скоєно під твоїм наглядом – відповідай, незалежно від того, чи ти досі на посаді чи вже "героїчно" звільнився.

Чому в Україні звільнення = індульгенція?

5. Як нова наглядова рада буде відрізнятися від попередньої, якщо система залишається тією самою?

Уряд обіцяє призначити "новий склад" наглядових рад. Але що зміниться? Чи будуть нові члени нести реальну відповідальність? Чи будуть вони мати реальні інструменти контролю? Чи будуть вони незалежними від політичного впливу?

Або це буде просто заміна одних "кивал" на інших?

Що треба робити: покласти край безвідповідальності

Поки в Україні члени наглядових рад можуть спокійно звільнятися після викриття корупційних схем, поки вони можуть страхувати свою відповідальність за державні гроші, поки ніхто з них не опиняється на лаві підсудних поруч з тими чиновниками, за якими вони мали наглядати – говорити про ефективне корпоративне управління марно.

Конкретні кроки, які треба зробити негайно:

1. Законодавчо встановити особисту відповідальність членів наглядових рад

• Цивільна відповідальність: компенсація збитків з особистих коштів членів наглядових рад
• Фінансова відповідальність: штрафи, конфіскація необґрунтованих активів
• Кримінальна відповідальність: за грубе нехтування обов'язками, що призвело до злочинів або масштабних збитків

2. Заборонити державним компаніям страхувати відповідальність наглядових рад за бюджетні кошти

• Якщо член наглядової ради хоче мати страхування – нехай платить з власної кишені
• Бюджетні гроші не можуть йти на захист тих, хто не виконав свої обов'язки

3. Притягнути до відповідальності тих, хто призначав неефективні наглядові ради

• Службові розслідування щодо чиновників Мінекономіки, які проводили конкурси
• Перевірка критеріїв відбору: чи були вони об'єктивними, чи це був "призначення своїх"?

4. Створити механізм retroactive liability (ретроактивної відповідальності)

• Звільнення з посади не звільняє від відповідальності за те, що відбулося під твоїм наглядом
• Правоохоронці мають право розслідувати дії колишніх членів наглядових рад
• Суди можуть притягати до відповідальності навіть після звільнення

5. Кардинально змінити процедури призначення

• Публічні, відкриті конкурси з чіткими критеріями
• Обов'язкова перевірка на доброчесність та відсутність конфлікту інтересів
• Участь міжнародних експертів у відбірних комісіях
• Обов'язкове оприлюднення всіх документів кандидатів

6. Запровадити реальну звітність наглядових рад

• Щомісячні публічні звіти про перевірені питання, виявлені проблеми, вжиті заходи
• Обов'язкове інформування правоохоронців при виявленні ознак злочинів
• Кримінальна відповідальність за приховування інформації про зловживання

Реальний приклад для наслідування: Делаверський Caremark standard

Після ряду корпоративних скандалів суди штату Делавер (США) встановили так званий "Caremark standard" – стандарт відповідальності директорів за нагляд. Згідно з ним, директори можуть бути притягнуті до відповідальності, якщо:

• Вони повністю не створили жодної системи звітності та контролю, АБО
• Вони свідомо ігнорували червоні прапорці та сигнали про проблеми

Цей стандарт змусив американські компанії серйозно ставитися до корпоративного управління. Саме час запровадити щось подібне в Україні.

Фінальне слово

Тимофій Милованов писав у своїй заяві: "Рішення є, але формальне. Все стало бюрократичним. Слухали команду, де все гаразд. Нас годинами переконували, що загроз немає".

Прекрасно. А чому ви це дозволяли? Чому "слухали команду"? Чому "годинами дозволяли себе переконувати" замість того, щоб вимагати докази, перевіряти факти, звертатися до правоохоронців?

Ви не на засіданні партійної комірки. Ви член наглядової ради стратегічного державного підприємства під час війни. Ваша робота – не "слухати команду", а контролювати, перевіряти, запобігати зловживанням.

Якщо ви не справлялися з цією роботою – відповідайте. Не пишіть красиві пости про "бюрократію" та "неспроможність". Не тікайте з посади за день до того, як мають прийти запитання.

Стійте і відповідайте.

Інакше ми й далі матимемо ту саму систему: красиві слова про "прозорість" та "доброчесність", страхові поліси на мільйони за народні гроші, звільнення замість відповідальності, і безперервну карусель "нових складів" наглядових рад, які робитимуть те саме, що й попередні.

Час покласти цьому край. Час вимагати реальної відповідальності.

Не звільнення. Не красивих постів у соцмережах. Не "дякуємо за внесок".

Відповідальності. Особистої. Реальної. З наслідками.