Як створювали справу проти судді Князєва: від вибіркового витоку до вибіркового правосуддя

Європейський суд з прав людини прийняв до розгляду третю заяву Всеволода Князєва. Цього разу йдеться про його звільнення з посади судді за нібито отримання "подарунка" у вигляді заниженої орендної плати. Документи справи та публічні заяви її учасників дозволяють реконструювати послідовність подій, яка виходить за межі звичайних процесуальних помилок.

Що сталося

У 2017 році Князєв почав орендувати чотирикімнатну квартиру площею 133 кв. м у центрі Києва у 75-річної Ірини Богуцької, вдови колишнього міністра культури. Квартира після ремонту 90-х років. Одночасно оформлено два договори: один на 1000 гривень (за паркомісце у дворі), інший на 1100 доларів (за квартиру). Протягом шести років Князєв щомісячно сплачував обидві суми, що підтверджують власноручні розписки орендодавця.

15-16 травня 2023 року під час обшуку детективи НАБУ вилучили обидва оригінальні договори та всі розписки за шість років. Це зафіксовано на відеозаписі обшуку. Але у ЗМІ потрапив лише договір на 1000 гривень.

Перший крок: вибіркове розголошення

Хтось передав журналістам один з двох одночасно вилучених документів. Не обидва договори, які лежали поряд у матеріалах обшуку. Саме той, що створював враження заниженої орендної плати. Інший договір, який пояснював повну картину платежів, залишився поза увагою медіа.

Ймовірність випадковості: під час обшуку вилучено два оригінальні договори оренди однієї квартири, укладені в один день. У медіа потрапляє саме той, що без контексту виглядає як підстава для обвинувачення. Другий документ, який спростовує цю версію, ігнорується.

Другий крок: протокол на підставі публікацій

Олександр Новіков, побачивши публікації у ЗМІ, склав протокол про корупційне правопорушення. Він не звертався до повних матеріалів обшуку, де були обидва договори. Діяв виключно на підставі того, що з'явилося у медіа. За словами Князєва, це був єдиний епізод, яким Новіков "увійшов в історію", після чого "з почуттям виконаного обов'язку пішов на грантовий спокій".

Логіка ситуації: посадова особа, уповноважена складати протоколи про корупційні правопорушення, не з'ясовує повні обставини справи з матеріалів досудового розслідування, а реагує на медіа-публікації. Складає протокол за відсутності ключової обставини складу правопорушення — зв'язку між "подарунком" та службовою діяльністю. 75-річна пенсіонерка-орендодавець не мала жодних справ у суді, де працював Князєв.

Третій крок: рішення суду "в один дотик"

Суддя Печерського районного суду Крістіна Константінова розглянула справу, за характеристикою Князєва, "в один дотик". Для визнання вини їй довелося відійти від багаторічної сталої практики Печерського суду. За цією практикою склад правопорушення за статтею 172-5 КУпАП наявний лише за умови отримання подарунків "у зв'язку зі службовою діяльністю".

Що суд проігнорував: обидва оригінальні договори оренди, розписки орендодавця за шість років про щомісячне отримання 1100 доларів і 1000 гривень, відеозапис обшуку, де зафіксовано вилучення обох договорів, висновки експертизи, показання самої орендодавиці (її взагалі не допитували).

Відхід від власної практики суду без обґрунтування. Повне ігнорування документальних доказів, які не були спростовані, а просто не взяті до уваги.

Четвертий крок: публічне анонсування результату

Голова Вищої ради правосуддя Григорій Усик у інтерв'ю "Дзеркалу тижня" більш ніж за тиждень до розгляду дисциплінарної справи заявив, що обов'язково звільнить Князєва за скаргою щодо заниженої вартості квартири. Князєв заявив відвід. Його залишили без задоволення.

Цитата з інтерв'ю демонструє не оцінку справи після розгляду, а оголошення рішення до нього. Відвід не задоволено, що підтверджує відсутність наміру забезпечити безсторонній розгляд.

П'ятий крок: механічне виконання

ВРП звільнила Князєва з посади. Більшість членів ради не переоцінювала докази, посилаючись на наявність рішення суду. Незрозуміло, навіщо законодавець передбачив дисциплінарне провадження, якщо воно зводиться до механічного виконання судового рішення.

Член ВРП Роман Маселко голосував проти звільнення. У своїй окремій думці він пояснив позицію: "Під час дисциплінарного провадження я маю обов'язок дослідити усі обставини справи. І якщо докази, на моє переконання, свідчать, що особа не вчиняла порушення, то я не можу голосувати за притягнення такої особи до відповідальності. Це моя принципова світоглядна позиція – за жодних умов не можна карати за те, чого не було".

Маселко зазначив, що на підставі договорів та розписок у нього "склалось чітке переконання, що Князєв платив цілком ринкову ціну, не отримував жодної знижки і не вчинив дисциплінарного порушення". Також він підкреслив: "не було жодної логіки у тому, щоб незнайома і жодним чином не пов'язана з Князєвим людина робила йому таку знижку просто так".

Шостий крок: подвійні стандарти

Того ж дня після справи Князєва ВРП розглядала кандидатку у судді. Вона стверджувала, що у 2021 році придбала квартиру у новобудові за 18 300 доларів. Докази свідчили про продаж власником за 78 000 доларів. Різниця вчетверо більша, ніж "подарунок", інкримінований Князєву. 14 членів ВРП повірили кандидатці і рекомендували її суддею.

Маселко навів цей приклад у своїй окремій думці, демонструючи вибірковість застосування антикорупційних норм залежно від особи.

Що це означає

Кожен окремий епізод міг би бути поясненний як помилка. Вибіркове потрапляння документа у медіа — технічна помилка. Протокол Новікова на підставі публікацій — недбалість. Рішення суду всупереч доказам — зухвалість. Публічна заява голови ВРП — необережність. Відмова досліджувати докази у ВРП — формалізм.

Але послідовність цих епізодів виключає випадковість. Від обшуку до звільнення кожен крок логічно випливав з попереднього: у медіа потрапляє один з двох договорів, створюється інформаційна підстава. Новіков складає протокол на основі медіа, формалізується обвинувачення. Суд ігнорує докази та відходить від практики, надається судова легітимізація. Голова ВРП публічно анонсує звільнення, оголошується результат до розгляду. ВРП механічно виконує, реалізується план. Подвійні стандарти того ж дня демонструють вибірковість.

Синхронізація у часі, ігнорування очевидних доказів на всіх етапах, публічне анонсування результату до розгляду, демонстративна вибірковість — це ознаки не помилок, а координованих дій.

Що далі

ЄСПЛ розглядатиме не тільки порушення процесуальних гарантій. Суд оцінюватиме, чи була процедура справедливою у цілому. Публічні заяви голови дисциплінарного органу до розгляду справи є класичним порушенням презумпції невинуватості. Системне ігнорування безспірних доказів на всіх етапах виходить за межі свободи оцінки доказів. Відхід від багаторічної практики без обґрунтування порушує передбачуваність закону.

Окрема думка Романа Маселка підтверджує: порушення були очевидними для будь-якого неупередженого учасника процесу. Його формулювання "за жодних умов не можна карати за те, чого не було" описує суть справи: покарання за відсутності правопорушення через послідовність узгоджених дій різних осіб та інституцій.

Справа Князєва у ЄСПЛ — це не тільки про відновлення справедливості в одному епізоді. Це про те, як антикорупційне законодавство може бути перетворене на інструмент досягнення заздалегідь визначеного результату, коли кожен учасник формально діє у межах повноважень, але у сукупності створює систему, несумісну з основними принципами правосуддя.