Замах на Алєксєєва: ФСБ ліквідує партію війни
Ранкові постріли на 24-му поверсі будинку на Волоколамському шосе поставили крапку в одній з найзаплутаніших версій замаху за останні роки. Генерал-лейтенант Володимир Алєксєєв, перший заступник начальника ГРУ, людина з позивним "Омега", отримав декілька кульових поранень у під'їзді власного будинку. Сусідка-рієлтор почула крики "Допоможіть!", вийшла на сходову клітку і побачила закривавленого генерала. Весь поверх був залитий кров'ю.
Перші версії передбачувано закружляли навколо ФСБ. Логіка здавалася залізною: Алєксєєв координував марш Пригожина на Москву, вів переговори з бунтівниками в Ростові, тримав у руках усі нитки управління ГРУ. А значить, чекісти вирішили звести рахунки. Додайте сюди переговори з Україною в ОАЕ, де Алєксєєв був заступником глави делегації Костюкова, і картинка складається сама собою: ФСБ організувало замах, щоб зірвати мирний процес і звинуватити Київ у тероризмі.
Але ця версія працює лише до тих пір, поки не зрозумієш головне: війну закінчують не ті, хто її починав. І прибирають зараз не миротворців.
Прибирають тих, хто вміє воювати всерйоз.
Два вектори однієї війни
З 2022 року в Росії існували дві паралельні війни. Одна велася на фронті, де потрібна була жорсткість, автономність і швидкі рішення без оглядки на Москву. Інша йшла коридорами влади, де головним завданням було утримати вертикаль, не налякати еліти та зберегти контроль над грошима.
ГРУ і Вагнер були мотором першої війни. Міноборони та ФСБ охороняли другу.
Алєксєєв стояв точно на стику. Понад десять років він акумулював у своїх руках усі важелі управління ГРУ. Саме він створив Вагнер - найкращий військовий проєкт ГРУ. Пригожин був його людиною.
Коли колона Пригожина рушила на північ, це не був "похід на Путіна". Це була спроба силового тиску однієї частини військового блоку на іншу. Ядро конфлікту: ГРУ плюс фронтові командири проти апаратників Міноборони та ФСБ. Не ідеологія, не особисті амбіції. Контроль над війною, грошима і правом вбивати без узгоджень.
Вагнер і ГРУ вимагали зняти обмеження. Вони хотіли воювати на повну, без політичних гальм, якими душило керівництво Міноборони. Колоні дали дійти до Воронежа та Ростова не тому, що злякалися. Їх використали як привід.
Алєксєєв був готовий здати Шойгу та Герасимова Пригожину. Але сам похід на Москву вважав глухим кутом.
Ліквідація можливості
Після провалу заколоту почалися системні чистки. Вагнер розпилили. Польових командирів перебили або заслали в Африку. ГРУ вичистили зсередини. Усіх, хто вмів воювати автономно, хто міг знову запустити маховик ескалації, методично прибирали.
У 2025 році Алєксєєву запропонували посаду начальника Академії Генштабу. Почесна відставка, генерал-полковник, ніяких проблем. Він відмовився, вважаючи це пенсією. У Кремлі це сприйняли як остаточний вирок.
Добровольчий корпус, який Алєксєєв створював на заміну Вагнеру, потрапив у ту саму яму: перебої з постачанням, волокита Міноборони, невдоволення на фронті. Історія повторилася один в один. І закінчилася так само: фізичною ліквідацією координатора.
Конспірація була показною. Алєксєєв жив у новобудові, яку самі мешканці називали "бомжатником". Миші, потопи, поножовщина між орендарями. Тимчасове житло ГРУ, де, як думали, генерала не вирахують. На поверсі не працювали камери. На пожежних сходах був "прохідний двір". Кілер спокійно дочекався жертви й пішов.
А родина генерала володіла нерухомістю в престижних районах, особняками в Нахабіно, дорогими іномарками. Його найближчий друг Муса Келігов, екс-віцепрезидент "Лукойл-Інтернешнл", відмивав гроші в ОАЕ та Саудівській Аравії. Алєксєєв готував собі теплий тил на післявоєнний час.
Не встиг.
Партію війни прибирають свої
Спрацювала класична пастка сприйняття. Коли збитий льотчик Лавров назвав метою замаху зрив переговорів, багато хто побачив у цьому підтвердження версії про ФСБ. Мозок переключився на активну оборонну поведінку: ворог вказаний, загроза зрозуміла, логіка вибудувана.
Але перше правило російського МЗС і особисто Лаврова: звинувачуй ворога в тому, що хочеш зробити сам. Лавров хоче війни. А ті, хто стріляв в Алєксєєва, хочуть її зупинити.
ГРУ дорівнює війна. ФСБ дорівнює гроші.
Кремлю не потрібна перемога. Кремлю потрібна керована заморозка, де війна залишається фоном, а не рушієм. Де можна торгуватися, маневрувати, утримувати еліти в стані контрольованої напруги.
Тому прибирають не тих, хто проти переговорів. Прибирають тих, хто здатний знову запустити війну на повну потужність.
Це не реванш армії над радикалами. Це ліквідація самої можливості радикальної війни.
Помилково було припускати, що замах могла організувати ФСБ як акт помсти чи боротьби за вплив. Насправді йде фінальна зачистка партії війни. Не ФСБ проти ГРУ, а система проти тих, хто може завадити виходу з конфлікту на прийнятних для Кремля умовах.
Алєксєєв не був жертвою. Він був вузлом: канал між ГРУ, Вагнером і фронтом. Свідком і координатором, який знав занадто багато про те, хто і навіщо рвався до Москви. Його усунення логічно вписується в загальну картину: після заколоту прибрали всіх, хто міг би повторити спробу силового тиску.
Зараз настає другий етап. Ближче до фіналу конфлікту йде зачистка тих, хто міг би знову включити маховик ескалації. Технократи Бєлоусова перерозподіляють потоки і людей. Цілком могли попросити колег з ФСБ зачистити незручну фігуру.
Війну закінчують так само, як починали: не стратегією, а внутрішніми вбивствами. Закривавлений генерал на 24-му поверсі новобудови на Волоколамці - це не епізод протистояння спецслужб. Це крапка в історії партії війни, яку методично ліквідують ті, кому війна більше не потрібна.
