Журналістика завжди була полем битви між правдою 📰 та вигодою 💰
Коли головний редактор одного з найвідоміших російських видань публічно заявляє:
💬 «Я б теж потрапив у цю ситуацію… Я не знаю, хто б взагалі відмовився»,
— це звучить як зізнання, що журналістика для декого більше не про пошук правди, а про вміння знайти вигідного клієнта.
Журналістика завжди була полем битви між правдою 📰 та вигодою 💰. Але коли навіть ті, хто позиціонують себе борцями проти корупції та несправедливості, обіймають людей, що торгують політичним впливом і відмивають вкрадені гроші, — це вже діагноз для професії.
❗️ Бо погодьтеся, одне — це потрапити в ситуацію через незнання, і зовсім інше — коли «незнання» раптово перетворюється на активну співпрацю із шахраєм, відмазування його в публічному просторі та створення іміджу «жертви».
🔍 Що ж ми маємо:
- Корупціонер, який вкрав у росіян гроші, знаходить собі притулок у колі тих, хто мав би його викривати.
- Головні «розслідувачі» Росії беруть участь у грі на очищення його іміджу та прикритті злочинів.
- Швиденько організовані інтерв’ю з «дружніми» журналістами після провалу у Дудя — це вже окрема мистецька форма пропаганди.
💭 Висновок:
Кажуть, що проституція — найдавніша професія. Але, здається, журналісти змогли навчитися ще швидше продавати себе й при цьому залишатися вічними «захисниками правди». Проблема лише в тому, що справжні журналісти працюють для суспільства, а не для клієнта, що платить.
🌟 Тож, дорогі «колеги», може, варто повчитися в класичних представниць найдавнішої професії хоча б одного: як чесно і відкрито визнавати, що ви продаєте себе, замість прикриватися ідеями свободи слова та боротьби з корупцією?
Бувайте чесними, це не так складно. 🙃
