Згвалтування жінок і дітей - зброя масового приниження, яку Кремль навмисне застосував проти України

Сьогодні у Варшаві в Інституті матері та дитини лікують дітей до 14 років, яких катували та ґвалтували російські солдати “визволителі”.

Жах ситуації додає, той факт, що діти до 14 років постраждали від спадкоємців “великої перемоги” - а по факту ґвалтівників та мародерів.

19 червня – Міжнародний день боротьби з сексуалізованим насильством в умовах конфлікту

Попри те, що сама війна не є цивілізованою формою вирішення конфлікту, і за своєю суттю є злочин. Існують певні закони війни, які нібито дозволяють надати їй якісь рамки, межі, за які заходити не можна.

Закони війни забороняють як явище одну з найогидніших форм військових злочинів – зґвалтування на війні. Що ніяк не відбивається на поведінці російських солдатів, які традиційно гвалтують “звільняємих” ними жінок та дітей.

Через пропаганду звіриної ненависті та вимоги обов'язкової помсти тим, хто чинить опір, в історії Росії не було жодної війни, яка б не супроводжувалася масовими згвалтуваннями жінок і дітей. Сексуалізоване насильство супроводжувало усі війни Росії. Особливо огидним і масовим це явище стало під час Другої світової війни, коли масові зґвалтування стали зброєю відплати російської армії. 

Навіщо це роблять росіяни? 

Навіщо сіють насіння вічної ненависті та зневаги?

За твердженням ЮНІСЕФ, “систематичні зґвалтування часто використовуються як зброя війни для етнічного чищення”. Amnesty International заявляє про навмисне використання згвалтувань у сучасних конфліктах для досягнення воєнних цілей.

Крім військових цілей Росії дозволяють солдатам групові згвалтування навмисно, оскільки вони підвищують згуртованості учасників збройної групи, якщо вони були насильно залучених у цю групу.

Спільний злочин об'єднує!

Але є ще один важливий момент.

Якщо ми згадаємо, хто такі росіяни і у яких скотських умовах вони живуть, у нібито своєї країни, ми зрозуміємо, що війна створює чудову психологічну обстановку підвищення їх почуття власної переваги, розвиває настільки необхідне імперії зневажливе ставлення до завойованих, підкорених народів.

Можливість знехтувати законами війни дає російським чоловікам довгоочікуване підтвердження правоти їхніх уявлень про другорядну роль усіх інших народів.

Згвалтування в даному контексті – це куди підліше і жахливіше ніж навіть вбивство. Колективний злочин, який скоєно російськими військовими злочинцями для затвердження влади Росії, підтвердження їх виняткового права позбавляти суб'єктності “звільнених”, “захищати” їхні права та свободи “використовуючи” жінок та дітей для задоволення своїх тварин сексуальних потреб.

Чому? 

Тому що попри те, що згвалтування часто сприймаються як менш травматичні події, ніж поранення або смерть, ми забуваємо, що наслідки згвалтувань мають значно складніший характер, оскільки мають прямий вплив на психіку жертви.

Через відсутність належної оцінки ступеня жаху того, що відбувається, та наслідків масових згвалтувань у нас і сьогодні немає належного ставлення до проблеми.

Для солдатів, що повернулися з війни, створюються реабілітаційні інститути та фонди, що безумовно правильно. 

Але як бути з тими, хто вижив попри нелюдське ставлення?

Як щодо визнання інших численних жертв війни – зґвалтованих жінок та дітей?

Як бути з тим, хто вижив, попри все, і носить своє приниження у собі?

Особливо, якщо це стосується дітей?

Діти не просто квіти життя, а й наш квиток у майбутнє. 

Не просто наше індивідуальне майбутнє, а й майбутнє країни, нації, народу.

І яким може бути це майбутнє якщо психіка багатьох дітей, що дивом вижили, виявилася розтоптана кирзовим чоботом російського солдата - солдата - визволителя?