CivicTech та GovTech у чому різниця?

Дійсно цікаве питання: чи є відмінність між CivicTech та GovTech, якщо так чи інакше проблеми які вони вирішують знаходяться на перетині інтересів влади та громади, і предметом їх діяльності можна вважати створення інструментів для взаємодії та комунікації влади та громади?

А відмінність є і вона дуже суттєва.

  • GovTech - це рішення які створюються для урядових організацій, як урядовими організаціями або на замовлення урядових організацій. Мета GovTech рішень підвищити якість надання послуг, адміністративної роботи, ефективності управління. Сприяти зростанню доходів та зниженню витрат (за визначенням, але не за фактом). Фінансується створення таких проектів за рахунок бюджетних коштів.

  • Civic Tech - рішення створені громадськістю для громадськості. Мета Civic Tech рішень полягає в зміцненні взаємодії та сприянні максимальному залученню громади до участі, до співпраці. Сприяння мобілізації громадян. Фінансуються такі проекти коштом власних внесків учасників, донорів або грантів.

GovTech - представляють дуже широкий спектр технологічних сервісних рішень, що надаються урядом громадянам. І впроваджують їх вони для підвищення якості, зручності та доступності послуг. До таких рішень відносяться державні послуги, реєстри, відкриті дані, великі дані і таке інше.

Civic Tech рішення зосереджується на інформуванні, залученні та комунікації громадян, як один з одним так і з урядом!

GovTech рішення, хоча і не розроблялись раніше під такою назвою, домінують на ринку послуг. У той час як Civic Tech рішення, а саме створені громадськістю для громадськості можна сказати взагалі відсутні!

Я не кажу про рішення зі сфери Civic Tech які створюються на замовлення уряду.

Такі рішення як правило, не працюють, поза все тому, що не відповідають очікуванням громадськості.

Іноді навіть здається, що комунікаційні рішення створені грошовитим Gov Tech сектором для розв'язання проблем комунікації, зроблені не для налагодження діалогу, а для його ускладнення або для його перешкоджанню! Створені не розбудови культури довіри між громадськістю та урядом, а навпаки для її остаточної смерті.

Причин чому уряд грає на полі яке відноситься до громадянського сектору декілька:

  • Головна причина полягає у низькому рівні кваліфікації урядових фахівців, або невідповідності посадам які вони займають.

  • Інша причина не менш вагома і не менш руйнівна - корупція. Безпосередніми виконавцями як GovTech так і Civic Tech рішень виступають фрілансери, у той час як компанії які отримують гроші на розробку виступають у ролі конвертаційних центрів, які із року в рік, виступаючи “стабільним та перевіреним” постачальником послуг, виграючи тендер за тендером.

Але. Навіть якщо урядовцям обидві ці причини вдається обійти, рішення розроблені для комунікації з громадськістю знову ж таки популярними не стають, і не викликають у громадськості бажання їх використовувати!

Чому так виходить?

Причина полягає в тому, що при створенні таких рішень урядовці керуються власною думкою і не проводять опитувань, не створюють фокус груп, не проводять тестування кожного інструменту, сторінки, юзабіліті, відповідності очікуванням, і навіть тестування кнопок навігації.

Водночас рішення створені в Civic Tech секторі, не дивлячись на свою вдалу органічну архітектуру і життєздатну модель в Україні теж не впроваджуються.

  • По-перше: тому, що не відповідають очікуванням урядовців. Вони їх просто не розуміють. Найчастіше тому, що урядовці ніколи не знаходились “по той бік барикади”.

  • По-друге: тому, що вони як правило створюють своєю інноваційністю певний дискомфорт. Змушують урядовців виходити із зони комфорту. Вивчати нові механізми та техніки.

  • По-третє: тому, що найчастіше після впровадження нових інноваційних інструментів виникає можливість зменшити штат муніципального органу влади, а кому це потрібно?

Що однією, зовсім не останньою проблемою Civic Tech рішень є необхідність їх безкоштовного розповсюдження, що вбиває можливість їх доопрацювання та підтримки на зародку. Ця проблема призводить до того, що найчастіше Civic Tech стартапи не мають належного фінансування. А громадськість на благо якої таке рішення створюється, внаслідок відсутності підтримки зі сторони уряду, як правило, не відчуває в ньому потребу.

Розв'язати цю проблему звичайно можна, якщо направити бюджетне фінансування для розвитку цивільних технологій, створивши зону інтересу для багатьох громадських технологічних компаній.

Це створило б можливість продажу технологічного рішення державним установам, як стартапу. При тому, що рішення про його відповідність очікування приймала б сама громада, остаточно розв'язала б цю проблему!

Це логічний і правильний шлях подолання проблеми.

Технологічне Civic Tech рішення повинно служити громаді, а не уряду. Тому, що саме громадяни головний бенефіціар і вигодоотримувач.

У той час уряд виступає тут не тільки як клієнт, а як постачальник, і як найманий працівник, завданням якого є саме ефективне розпорядження майном та коштами громади. Використовуючи бюджетні кошти - кошти громади для фінансування Civic Tech рішень урядовець фактично виконує свої прямі обов'язки - найкращим чином ефективно вирішує проблеми громади.

Що тут дуже важливо. Необхідно зрозуміти, що Civic Tech компанії, навіть після підписання угоди з урядом повинні зберігати свою незалежність і не перетворюватись на GovTech організації.

Чому це так важливо?

Неймовірна кількість інструкцій, рекомендацій, постанов вбивають можливість творчо підійти до розв'язання проблеми. Це не так критично для GovTech компанії. Але у випадку з Civic Tech рішеннями це фактично ховає можливість отримати по справжньому інноваційний продукт.

Вільний від адміністративних обмежень, морально застарілих концепцій, тиску зі сторони влади комунікаційний продукт сприятиме виконанню найголовнішого на сьогодні завдання: масовому залученню громадськості до участі.

Іншого шляху вирішити цю проблеми не має.