Дія - цифрова монополія під керуванням однієї особи: архітектура влади у сфері державних послуг

15 серпня

Україна переживає стрімку цифровізацію державних послуг. Екосистема «Дія», що розвивається під керівництвом Міністерства цифрової трансформації, поступово перетворюється з простого порталу на мультифункціональну платформу, яка контролює ідентифікацію громадян, доступ до державних реєстрів, надання послуг та тепер — базові фінансові операції через Дія.Картку.

Це технологічно прогресивне рішення має очевидні переваги. Водночас воно створює унікальну в українських реаліях ситуацію: критичні функції держави концентруються у межах єдиного адміністративно контрольованого вузла під керуванням однієї особи — міністра цифрової трансформації.

Питання не в намірах чи компетентності поточного керівництва, а в архітектурі влади та ризиках, які така концентрація створює для демократичного суспільства.

Що саме відбувається: від порталу до екосистеми

Дія.Картка: новий етап концентрації

У серпні 2025 року Мінцифра оголосило про запуск Дія.Картки — мультирахункового інструменту для отримання державних виплат безпосередньо через застосунок «Дія». Це включає пенсії, допомогу внутрішньо переміщеним особам, грантові програми та інші цільові й нецільові виплати.

Картка має окремі «кишені» для спецпрограм та загальний баланс у межах єдиного інтерфейсу. Важливо: платформа не лише відображає дані — вона керує маршрутом коштів і фактично прив'язує отримувача до конкретного каналу взаємодії з державою.

Зростаюча залежність від «Дії»: кейс Укрзалізниці

Укрзалізниця поетапно впроваджує верифікацію через «Дія.Підпис» для частини популярних операцій. Спочатку це стосувалося міжнародних маршрутів та повернення квитків, згодом — ширшого кола послуг. Компанія також анонсувала запровадження BankID як ще одного обов'язкового шляху ідентифікації.

Формально альтернативні канали (сайт/застосунок УЗ) існують, але критичні дії все частіше прив'язуються до «Дії». Це не «продаж лише через Дію», але адміністративна залежність від конкретних засобів ідентифікації стала нормою.

Висновок кейсу: держкомпанія де-факто звужує набір допустимих технологій доступу до послуг, делегуючи «єдиному вузлу» контроль ключової точки — ідентифікації користувача.

Концентрація функцій під одним дахом

На сьогодні екосистема «Дія» об'єднує:

Ідентифікацію (Дія.Підпис, інтеграція з BankID)
Доступ до реєстрів (документи, довідки, реєстраційні дані)
Надання адміністративних послуг (від довідок до ліцензій)
Фінансові операції (Дія.Картка для держвиплат)
Комунікаційний канал (уведомлення, листування з держорганами)

Така концентрація створює ситуацію, коли один орган — Мінцифра — контролює практично всі аспекти цифрової взаємодії громадянина з державою.

Правові ризики та потенційні порушення

Конституційні принципи під загрозою

Стаття 42 Конституції забороняє зловживання монопольним становищем та покладає на державу обов'язок захищати конкуренцію. Створення де-факто монопольного каналу доступу до державних послуг може суперечити цьому принципу.

Стаття 19 встановлює, що державні органи діють лише в межах і у спосіб, передбачений законом. Делегування або нав'язування моноканалу без прямої норми закону створює правову невизначеність.

Стаття 32 гарантує захист персональних даних. Концентрація ідентифікаційних, реєстрових і фінансових даних в одному сховищі підвищує ризики порушення приватності.

Антимонопольне законодавство

Стаття 15 Закону «Про захист економічної конкуренції» забороняє антиконкурентні дії органів влади — рішення або дії, які ведуть до усунення або обмеження конкуренції.

Якщо держорган замість відкритого набору технологій фіксує одну точку входу (ідентифікація/підпис/платіж), це може кваліфікуватися як адміністративне створення ринкової влади, що підпадає під заборону.

Фінансове регулювання

Запуск банківського продукту (Дія.Картка) державним органом з використанням адміністративного ресурсу та унікального доступу до реєстрів створює нерівні умови для інших учасників ринку фінансових послуг. Це може суперечити принципам рівного доступу до ринку, встановленим банківським законодавством.

Системні ризики архітектури

Кіберризик єдиного вузла

Концентрація критичних функцій у одній платформі перетворює її на надпривабливу ціль для кіберзлочинців. Компрометація «одного ключа» може призвести до:

Масового збою виплат і державних послуг
Підробки ідентичності на великій вибірці користувачів
Витоку персональних і фінансових даних мільйонів громадян

Регуляторний конфлікт інтересів

Мінцифра одночасно:

Встановлює правила доступу до державних реєстрів та API
Управляє платформою, яка користується цими правилами
Впливає на технічні стандарти, за якими працюють конкуренти

Така ситуація створює очевидний конфлікт інтересів між регуляторною та операційною функціями.

Економічне витіснення конкурентів

Платформа «Дія» має безпрецедентні переваги:

Пряма інтеграція з усіма державними реєстрами
Безкоштовний доступ до державних даних
Адміністративна підтримка розповсюдження
Відсутність комерційних зобов'язань перед акціонерами

Ці переваги створюють нерівні умови для приватних IT-компаній, банків та фінтех-стартапів.

Політична вразливість

Контроль над єдиною платформою дає можливість вибіркового відключення виплат і послуг для окремих груп громадян. Це може бути використано як інструмент політичного тиску під час виборів або громадських протестів.

Потенційні сценарії зловживань

Якщо система опиняється в руках недобросовісних гравців

Політичний тиск: точкове «глушіння» послуг для окремих регіонів чи галузей; селективні затримки у виплатах соціально чутливим групам.

Економічний шантаж: блокування доступу бізнесу до критичних сервісів (реєстри, транспортні квитки, ліцензії).

Масове стеження: побудова «скорингу лояльності» на основі транзакцій, звернень та переміщень громадян.

Комерціалізація даних: передача профілів користувачів третім сторонам через «безпечні протоколи співпраці» без поінформованої згоди.

Внутрішні загрози

Доступ персоналу платформи до повних цифрових профілів громадян створює ризики:

Несанкціонованого використання особистих даних
Витоку інформації журналістам або опозиції
Прямого продажу даних на чорному ринку

Керування як ключовий фактор ризику

Концентрація влади під керуванням однієї особи

На відміну від розподілених систем управління, де різні функції контролюються різними органами, українська модель концентрує критичні повноваження під керуванням міністра цифрової трансформації. Ця особа де-факто контролює:

Технічну архітектуру та політику безпеки платформи
Умови доступу третіх сторін до державних API
Пріоритети розвитку та інтеграції нових сервісів
Кадрові рішення в ключових технічних позиціях

Відсутність противаг

Традиційні демократичні інститути (парламент, суди, незалежні регулятори) мають обмежені можливості контролю над технічними рішеннями платформи. Більшість критичних параметрів визначається на рівні підзаконних актів або технічних регламентів.

Ризики зміни керівництва

Якщо посада міністра цифрової трансформації опиниться в руках особи з авторитарними нахилами або зв'язками з олігархічними групами, вся екосистема може бути використана проти інтересів суспільства.

Переваги, які не можна ігнорувати

Технологічні досягнення

Зручність: один інтерфейс для документів, виплат і довідок
Швидкість: миттєві перерахування
Прозорість: менше готівки означає кращу аналітику соціальних програм
Ефективність: нижчі транзакційні витрати для держави та користувачів

Соціальний ефект

Платформа значно спростила доступ до державних послуг, особливо для молодого покоління та мешканців віддалених регіонів.

Порівняння з міжнародним досвідом

Естонія: розподілена модель

В Естонії цифрова ідентифікація працює через розподілену модель X-Road, де:

Ключові функції не зосереджені в одному органі
Різні міністерства керують власними сервісами
Існує незалежний наглядовий орган за захистом даних

Індія: урок Aadhaar

Індійська система Aadhaar спочатку розвивалася за централізованою моделлю, але отримала критику за:

Масові витоки персональних даних
Порушення права на приватність
Використання для політичного тиску

Це призвело до законодавчих змін та обмеження функцій системи.

Китай: тоталітарний потенціал

Китайська система соціального кредиту демонструє, як цифрові платформи можуть бути використані для тотального контролю над громадянами. Українська модель поки що далека від такого рівня, але архітектурно вже має необхідні елементи.

Висновок

Цифрова уніфікація державних послуг — правильний напрямок розвитку, якщо архітектура підконтрольна суспільству, а не платформі. Коли ідентифікація, доступ до реєстрів і маршрутизація виплат концентруються під керуванням однієї особи, ми отримуємо не просто ефективний сервіс, а точку системного ризику для демократичних інститутів.

Українська модель «Дії» демонструє як переваги цифровізації, так і небезпеки надмірної централізації. Критично важливо знайти баланс між технологічною ефективністю та демократичними гарантіями.

Питання не в тому, чи довіряємо ми сьогоднішнім управлінцям, а в тому, які можливості ми даруємо завтрашнім. Історія показує: інструменти контролю, створені з найкращими намірами, рано чи пізно опиняються в руках тих, хто готовий ними зловживати.

Час діяти превентивно — поки система ще перебуває в стадії розбудови, а не тоді, коли зміни стануть політично неможливими.

Джерела та методологія

Матеріал підготовлено на основі аналізу:

Офіційних повідомлень Мінцифри та державних органів
Чинного законодавства України
Міжнародного досвіду цифровізації
Публічних заяв та технічної документації
Експертних оцінок у сфері кібербезпеки та державного управління

Автор залишає за собою право оновити матеріал у разі появи нових фактів або офіційних роз'яснень.

Дивіться також

Залізний степ чи Океанська маячня: критичний розбір гіпотези Пітера Турчіна

Історія