«Економіка збитків» – вершина еволюції корупційної системи

Останні десятиліття світова економіка стикається з феноменом, який можна назвати «економікою збитків». Цей підхід характеризується системною та планомірною роботою державних структур із метою мінімізувати ризики для представників приватного бізнесу за рахунок платників податків, тоді як прибутки залишаються у приватних руках. Суть цього тренду полягає у створенні ілюзії управління економікою в інтересах суспільства, тоді як насправді реалізуються схеми, спрямовані на збагачення конкретних олігархів.

Націоналізація збитків і приватизація прибутків — це основне завдання чиновників усіх рівнів і рангів, які працюють невтомно в Україні. Їхня мета — перекласти на державу всю фінансову нагрузку, що виникає у фінансово-промислових груп (ФПГ) чи олігархів, дозволяючи таким чином їхнім компаніям максимізувати прибутки. Така практика, будучи механізмом розподілу економічних ресурсів, стала можливою завдяки системі, яку називати корупційною смішно, адже вона й є державною.

Націоналізація збитків

Націоналізація збитків проявляється не лише у вигляді державних субсидій, податкових пільг, викупу боргів чи прямої фінансової підтримки далеко не збиткових підприємств. Окремою статтею тут варто відзначити плідну роботу державних мужів у сфері передачі контрактів на різноманітні нескінченні та, по суті, безглузді модернізації і ремонти інфраструктурних та комунальних об’єктів у руки компаній своїх прямих роботодавців. І, як ви розумієте, йдеться не про народ.

Приватизація прибутків

Приватизація прибутків включає продаж прибуткових державних активів, передачу ліцензій на розробку природних ресурсів чи укладання контрактів із приватними компаніями на умовах, явно невигідних для держави. У таких угодах завжди присутній корупційний компонент, оскільки особи, які ухвалюють рішення, отримують особисту вигоду в обмін на виконання зобов’язань перед тими, хто їх просунув на посаду, або надання привілеїв представникам приватного сектору.

Націоналізація збитків і приватизація прибутків створюють замкнене коло залежності між державними структурами та бізнес-елітою. Це явище називають «олігархічним симбіозом». Політики та чиновники, які контролюють бюджетні кошти, отримують фінансову підтримку для утримання влади, а бізнесмени — гарантії збереження свого становища.

Природа «економіки збитків»

«Економіка збитків» — це система, у якій державні органи відіграють ключову роль у розподілі ризиків і доходів. Цей розподіл ніколи не буває справедливим. Передусім тому, що вигодонабувачами неефективного управління бюджетними витратами стають великі корпорації та банки. За свою, по суті, антидержавну діяльність вони отримують фінансову підтримку від держави, дотації та податкові пільги. При цьому основним джерелом багатства ФПГ стають податки громадян, що фактично означає націоналізацію збитків.

Український контекст: «турбота» олігархів за рахунок суспільства

В Україні «економіка збитків» досягла особливого рівня цинізму. Держава активно створює умови для максимального збагачення олігархів, відкрито жертвуючи інтересами населення. Один із яскравих прикладів — енергетичний сектор. Замість розвитку будівництва АЕС та продажу дешевої електроенергії населенню, держава роками дозволяла олігархам заробляти на дорогій електроенергії, виробленій на неефективних ТЕЦ.

Центральне опалення — ще одна чорна діра, у яку спрямовуються мільярди гривень. Ця система, замість ліквідації чи децентралізації, продовжує отримувати фінансування на безперервну модернізацію та ремонт, які не приносять результату.

Війна як вершина «економіки збитків»

Війна стала найзручнішою статтею витрат у рамках «економіки збитків», оскільки її витрати важко перевірити. Під риторикою «все заради перемоги» чиновники приховують масштаби фінансових зловживань, спрямовуючи ресурси в інтересах вузького кола осіб.

Офшорна Україна

Однією з найбільш кричущих проблем України є ухилення олігархів від оподаткування. Практично всі прибутки олігархів виводяться в офшори, позбавляючи країну значних надходжень. У той час, як великий бізнес уникає податків, тягар перекладається на малий і середній бізнес.

Чи є вихід?

Ні. Політична система України побудована так, що в парламент не можуть потрапити реальні представники народу, а партії, які є слугами олігархів, роками ділять бюджет між собою.

«Економіка збитків» — це не тимчасове явище, а результат еволюції корупційної системи. Для її вирішення потрібен комплексний підхід, заснований на прагненні створити економіку, справедливу для всіх. Але чи є зацікавлені в цьому?