Говоримо Росія - розуміємо Москва, говоримо Москва - розуміємо Кремль, говоримо Кремль - розуміємо Крим!

Замість передмови. Сходознавець Асадуллін пише: "Держава російська від їх кордонів на північ і захід, до міста Москви, не виключаючи і самої Москви, перебувала в руках ісламізованої татарської еліти… Соціальна престижність всього ординського в "Татарській Московії" (так іноді іменували Московію через сильні позиції мурз і беків) мала мало не абсолютний характер"…

Московський улус - попри те, що й вийшов переможцем у боротьбі за трон Орди, слави спадкоємців Чингісхана не шукав, хоча й продовжив починання, закладені її правителями…

Ставши лідерами мусульман - Чингізиди завжди залишалися носіями сакральної, богоданої влади на всій території Московії та інших ординських улусів. А тому їм завжди були раді в Москві, завжди вони були тут і шановані і поважні.

Москва не мала жодного стосунку до Русі, не шанувала слов'ян, руських, і це виражалося в усьому.

Пам'ятаєте імена дружинників Русі, які фігурують у договорі Олега з Візантією, укладеному в 912 році?

Нагадую: "Ми від роду руського: Карли, Інгельд, Фарлаф, Веремуд, Рулав, Гуди, Руалд, Карн, Фрелав, Руар, Актеву, Труам, Лідул, Фост, Стемід - послані від Олега великого князя руського".

Імена ріжуть вухо, і наче вони всі не слов'янські, але... причина тут є одна - вони всі написані не в кельтський спосіб, а потім перекладені на грецьку, але не це важливо.

Які імена носили руські князі?

Святослав, Ярослав, Володимир.

Точно такі ж як і моравські князі - наші прямі родичі: Моймир, Святополк.

А тепер візьмемо московських князів. Олександр, Дмитро, Іван, Василь - це грецькі імена, якими іменували себе монголи, переходячи в християнство.

Отже, Москва значною мірою стала притулком для Чингізидів (православних), що втікали з роздертої міжусобними війнами Орди.

Перший московський князь Халіф Іван, що правив у 1326-1340 роках, на прізвисько Калита, був обласканий Ордою і отримав право на халіфат за те, що допоміг придушити антимонгольське повстання в Тверj у 1327 році.

Відомо також, що під час Тверського повстання був убитий царевич Щевкал (Чолхан) - двоюрідний брат царя Узбека, якого найімовірніше Калита й замінив на посаді.

Калита був одружений на сестрі Узбека - царівні Кончаці.

Призначаючи Івана Халіфом або Каліфом, цар Узбек нагородив його шапкою Мономаха, натякаючи на спадкоємність від Візантії, а зовсім не на зв'язок з київським князем.

Прототипом шапки Мономаха став головний убір хана Узбека. За описами Герберштейна, на шапці Мономаха ще був зубчастий вінець, який завжди присутній на зображеннях корон владик Хулагуїдів, однак згодом, очевидно, шапка позбулася цього вінця.

Шапка була дуже популярною на Московії, і до кінця століття всі бояри під хутряними шапками носили тюбетейки.

За Калити Москва вперше почала претендувати на визнання Орди з особливою силою.

У Криму (Крим-городі, фортеці на території Москви) з'явилися Царська площа і Татарський двір - резиденція для постійних посольств із Сараю.

Всюди почали з'являтися ординські символи влади, які щільно увійшли в побут, плоть і кров московських правителів.

Буквально всі деталі атрибутивного статусу і символіки монаршої величі московських самозванців несуть у собі елементи ординських прототипів, до яких можна віднести:

Тугри московських самодержців - каліграфічний знак, заснований на арабсько-тюркській писемності, відомий як герб султанів-мамлюків Єгипту, падишахів Османської імперії, царів Криму; титулатуру "великий князь московський, цар казанський, астраханський і сибірський"; московський герб "вершник, що вражає дракона" (дракон - давньотюркський символ, принесений до Східної Європи під час монгольської навали і що зберігався у самих татар-мусульман лише в стилізованому вигляді в орнаментах); тюркське походження має і Кремль, який насправді Крим, або Крим-город (фортеця Крим).

Величезну кількість ісламських символів у побуті московитів нам раніше пояснювали тим, що це військові трофеї. Однак насправді це не так. Вони і є типовою творчістю москвичів.

Москва воювала завжди, і далеко не завжди успішно.

Відомо, що викуплений з ординського полону в 1446 році московський князь Василь Темний, щоб утвердитися на троні, привів із собою безліч татарських вельмож з їхніми військами і нагородив їх землями та волостями, поставивши як свою охорону і придворну знать: хан Улу-Махмет і син його Мамутяк, князі Сеїт-Асан, Утеша, Кураїша, Дол-хозю, Айдар стали при ньому знатними москвичами.

Дуже важливо, що Василь II Темний увійшов в історію ще й тим, що став першим московським князем, який коронувався в Москві (Калиту найімовірніше короновали в Сараї), до цього обряд здійснювався у Владимирі.

У 1432 році Василь II Темний був "всенародно посаджений на трон… у золотих дверей Успенського собору (аналог Собору Святої Софії в Константинополі і Києві) послом ординського царя Магомета царевичем Уланом" (під "царем Магометом" мається на увазі хан Улуг-Мухаммед, що правив у Сараї в 1412-1436 рр. і заснував через два роки незалежне Казанське ханство).

Дещо пізніше, в 1441-му, Василь Темний відмовився визнавати об'єднання християнської церкви, якого було досягнуто на Флорентійському соборі, прокляв Рим і Константинополь і обрав повністю східний вектор розвитку країни.

В анналах московської історії такий його жест виправдовують прагненням до незалежності московської церкви. По факту ж Василь відрікся від християнства через те, що його цар був васалом Османів.

Історик Ланда пише: "У Москві всюди чулася татарська мова".

Казанські і касимовські царі бували як бажаними гостями, так і бранцями в Московському Кремлі.

У Москві знайшли притулок багато Чингізидів і за Івана Грозного.

Так, у 1586 році на прийомі у князя Москви були царевич кримський Мурат-Кірей, касимовський цар Мустафа-Алей, сибірський царевич Магмет-Екул, князі тюменські, черкаські та інші служилі князі.

У 1597 році послів зустрічали царевич Арслан-Алей Кайбулін, царевич Магмет-Кул сибірський, царевич Ураз-Магмет Казацької орди.

Монголи стали кастою московської знаті, її "білою кісткою" (аналог європейської "блакитної крові"), зберігаючи свою справжню віру, але використовуючи можливості "Такія" - вдавали із себе християн.

Петро Олексійович - князь Московський.

Але повернімося до Кремля, який є Кримом.

Писалося і говорилося про етимологію слова Крим вже більш ніж достатньо.

Але нам важливо інше.

Під валом незаперечних доказів московські міфологи визнали, що Крим - це назва татарська, тюркська, і що перекладається вона як Фортеця.

Топонімist Мурзаєв пов'язує топонім Крим з монгольським словом "kerem" або "kermen", що в перекладі означає "фортечна стіна".

Дуже важливим у цьому питанні свідченням слугує переписка Каліфів Москви з кримським царем XVII століття. Яка, що дуже важливо відзначити, завжди велася арабською - мовою ісламу.

Отже, описуючи місце, звідки відправлена грамота, московський каліф писав:

"Шаhаремез Маскауда, падишахана Крымызда".

Що в дослівному перекладі означає:

"Місто Москва, падишаха Крим".

Якщо перекласти, вкладаючи сучасні смисли:

"Місто Москва, Фортеця царя".

Є й ще достатньо тверджень про те, що довго про Кремль на Московії ніхто не знав.

У мемуарах і щоденниках іноземців, що відвідали Московію, ми можемо знайти вказівку не на "Крим-город", а на "Китай-город".

Голландський майстер Єнс Стрейс, що побував на Московії в 1669 і 1675 роках, також згадував про Крим-город.

Гаразд. Якщо з Кремлем ми нібито розібралися, то при чому тут у Москві Китай?

Китай-город - це не аналог Чайнатауну на Манхеттені, що так називається через китайську діаспору. У Москві у фортеці Китай-город китайців не було!

То чому ж Китай?

А все діло в етимології слова. Китай - це дуже давнє слово, і означає воно - стіну!

Згадайте, що найзначиміше, що створили китайці завжди, - це стіна!

Китайці - це народ стіни, і монголи, які прийшли з Батиєм, принесли цю назву до Москви, де й назвали Китаєм свою фортецю.

Треба відзначити, що в Середній і Центральній Азії та на Близькому Сході була поширена така планировка столиць і великих міст, яку можна описати як фортеця у фортеці - місто в місті.

Крим - Кремль - це перша стіна, що огороджує місто - перша огорожа - місто.

Китай - друга, зовнішня.

Фортеця у фортеці виходить, або замок Крим у фортеці Китай.

Аналогічно, можливо, Русь - це також головна фортеця Києва - найсхіднішого оплоту Європи.

Фортеця Русь - "Самватас" або "Високий замок" як її називали тюрки, стояла на горі, на березі Дніпра і об неї розбивалися полчища кочівників, що йшли завойовувати Європу.

Ось.

Тільки це ще не все.

Є ще одне тлумачення назви Криму.

"Кирим" або "Корими" - це давнє місто хунну, тих самих, від яких будували першу стіну китайці.

Місто це існувало 2300 років тому.

Кажуть ще, що звали його "Каракорим" або "Каракрум", де "кара" означає "чорний", а "крим" або "корим" - "стіна" або "фортеця".

Відродив це місто сам Чингісхан.

І нібито на його честь назвали головну фортецю в Москві і півострів ординці - на честь міста свого найшанованішого правителя.