Ідеологічне болото "русской" національної ідеології
Безумству "русских" народників, нацистів, православних, фашистів, націоналістів, монархістів та більшовиків дійсно немає меж. Усі ці ідеології на Росії змішалися. Об’єднані в абсурдний синтез, вони суперечать самі собі, створюючи парадоксальні наративи, які адекватній людині важко сприймати всерйоз.
З одного боку, вони проповідують ідею про богообраність "русского" народу, стверджуючи, що всі інші нації — це щось другорядне, "гумус", необхідний лише для удобрення ґрунту великої "русской" імперії.
З іншого боку, багато так званих червоно-коричневих, нині популярних під назвою "Z-патріоти", впевнені, що сама Російська Федерація перебуває під окупацією зовнішніми силами.
Цікаво, що версії окупантів у цьому середовищі варіюються залежно від рівня освіти, особистих упереджень та конспірологічних схильностей.
Одні звинувачують системних лібералів, які нібито діють у змові з корумпованими чиновниками у владі.
Інші — "єврейський олігархат", що нібито керується вказівками Таємного Світового Уряду.
Треті змішують обидва наративи, додаючи до них елементи ще більш абсурдних теорій змови.
Однак найбільша нелогічність полягає у їхньому погляді на територіальні захоплення.
"Русские" називають захоплення, а точніше повне знищення чергового українського села "звільненням" Росії та її історичних територій. Ця заява звучить особливо абсурдно на тлі їхніх же тверджень про те, що сама Росія перебуває під зовнішнім управлінням. Якщо країна нібито підкорена зовнішніми силами, то як може бути обґрунтована ідея "звільнення" Росії шляхом захоплення територій суверенної та незалежної держави?
Тут логіка просто розвалюється.
І, звісно, весь цей фарс і комедія не обходиться без обов’язкового згадування божественного втручання в долю "русских".
"Русские" за кожної нагоди, а іноді й без неї, із повною серйозністю заявляють: "З нами Бог!"
Виявляється, Бог, у їхній версії, не лише в курсі всіх цих суперечностей, але й схвалює вбивства, зґвалтування, мародерства, грабежі, внутрішні репресії та зовнішні війни. Мабуть, "русский" Бог особливий — схвалює все що завгодно, лише б це відповідало амбіціям їхньої "великої місії росіян".
Цей ідеологічний хаос відображає відсутність єдиної системи поглядів і стратегій серед сучасних російських радикалів. Їхня риторика будується на суперечностях, які зручні для маніпулювання масами, але руйнують саму сутність їхньої ідеологічної платформи. Протягом усієї своєї історії "русские" прагнуть відновити "велику імперію", якої ніколи не було, й водночас визнають і переконані, що ця імперія вже давно втратила свою актуальність і суверенність. "Русские" принижують і знищують інші нації, але водночас шукають винних у своїх власних бідах серед зовнішніх ворогів і внутрішніх меншин.
Таким чином, стає зрозуміло: основою для існування цих ідеологій є не стільки бажання створити осмислену альтернативу, скільки прагнення виправдати власне безсилля та неспроможність до конструктивних дій. І доки ці суперечності залишаються невирішеними, безумство лише поглиблюватиметься.
Реальні причини ідеологічного хаосу на Росії
Ідеологічний хаос, який ми спостерігаємо на сучасній Росії, значною мірою пояснюється відсутністю власної, оригінальної ідеології. За винятком, мабуть, більшовизму-комунізму, який, зрештою, все одно залишається світською версією ідеології "Третього Риму", усі інші ідеї, що лягли в основу унікальної "самодержавної" "русской" державності, були запозичені ззовні. Це запозичення не супроводжувалося творчою переробкою чи адаптацією інших концепцій, що призвело до створення своєрідного ідеологічного вінегрету — суміші уламків чужих ідей.
Візьмемо, наприклад, так звану велику державотворчу ідею "Москва — Третій Рим". Її подають як унікальне досягнення "русской" ідеологічної думки, але історики знають, що вона була буквально переписана з болгарського оригіналу грецькими монахами в інтересах Венеційської республіки, яка бачила в Москві найманця, здатного потіснити османів із Константинополя. Росія з перших днів своєї історії виступала радше пасивним споживачем чужих ідей, ніж їхнім творцем.
Саме тому концептуально за 500 років ідея "Третього Риму" практично не змінилася. Замість того щоб розвиватися й адаптуватися, вона увібрала в себе найгірші елементи інших, не менш токсичних ідеологій: радикального фашизму та комунізму.
Замість прогресу — регрес; замість очищення — накопичення зайвого баласту. Таким чином, сучасна "російська" ідеологія — це токсичне звалище, болото, де перемішалися архаїчні міфи, імперіалістичні амбіції, релігійні догми та найбезглуздіші конспірологічні теорії.
Можна сказати, що причина цього ідеологічного застою полягає у своєрідній ментальній жадібності. "Російська" еліта, не здатна створити щось своє, намагається зберегти все, що було "про всяк випадок", категорично відмовляючись від переосмислення та модернізації.
Замість того щоб відсікти зайве, позбутися "валіз без ручок" минулого, "росіяни" назвали весь багаж ідеологічного мотлоху "давньою традицією" і потягли його в новий день. Така спроба не несе в собі жодної конструктивності, а лише саморуйнування: перевантажена зайвим багажем ідеологія стає непідйомною для держави й тягне її на дно.
Сучасна Росія тоне в токсичному болоті утрачених значень. При цьому Кремль, замість того щоб створити щось нове, знову і знову звертається до гнилих пережитків минулого.
Та без творчого переосмислення й позбавлення від зайвого неможливо побудувати ідеологічну платформу, здатну відповідати викликам часу.
У результаті ми бачимо не систему цінностей, а хаотичний набір символів, гасел і забобонів, які більше не мають жодного змісту.
Цей ідеологічний хаос — прямий наслідок неспроможності "російської" еліти до самоаналізу та реформування. Доки Росія буде чіплятися за уламки минулого, вона не зможе рухатися вперед. У цьому й полягає трагедія: замість того щоб злетіти, Росія продовжує грузнути в болотах своїх історичних помилок.
Куди, наче кінь, що загруз у трясовині, вона намагається втягнути всіх, хто поруч: Україну, Білорусь, Грузію та інші колишні колонії Московської імперії.
