Хто допомагає Росії залишатися загрозою світу? Ракетний парадокс і західні компоненти

Критична невідповідність між темпами виробництва російських балістичних ракет та світовими можливостями протиракетної оборони досягла катастрофічних масштабів. Математичний аналіз показує, що навіть при максимальному напруженні виробничих потужностей західних країн кількість протиракет, що виробляються, недостатня для нейтралізації російського ракетного потенціалу. Парадоксально, що при цьому російська ракетна промисловість продовжує отримувати критично важливі компоненти з західних країн, які формально виступають проти російської агресії.

Аналіз заснований на відкритих даних про виробничі потужності ракетної промисловості Росії та країн НАТО, включаючи розрахунки норвезького дослідника Фабіана Хоффманна з Університету Осло. Використано дані розвідувальних служб України та аналітичних центрів, включаючи Королівський інститут об'єднаних служб (RUSI).

Аналіз виробничих потужностей

Російське виробництво наступальних ракет

За даними Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Росія виробляє від 700 до 1400 ракет "Іскандер" щорічно. Консервативні оцінки українських спецслужб вказують на цифру близько 700 одиниць, тоді як британський RUSI припускає виробництво до 1400 ракет на рік.

Крім "Іскандерів", російська промисловість виробляє:

• Ракети "Кинджал" (повітряний аналог "Іскандера")
• Північнокорейські KN-23 (модифікований клон "Іскандера")
• Гіперзвукові ракети "Циркон"
• Протикорабельні ракети "Онікс"

Western protist production

Згідно з розрахунками Фабіана Хоффманна, глобальне виробництво протиракет для систем Patriot у 2025 році становить:

Загальне виробництво:

• PAC-3: 550 ракет (доступно Європі та Україні: 200-250)
• PAC-2: 270-300 ракет (доступно Європі та Україні: 200-220)
• Разом: 820-850 ракет на рік

Європейська частка: 400-470 ракет на рік

Система SAMP/T (ASTER 30) виробляє додатково 220-250 ракет на рік, однак ця франко-італійська система має обмежене застосування в українському конфлікті.

Математика асиметрії

Аналіз ефективності перехоплення показує критичну невідповідність:

Співвідношення "атака-захист"

• Для перехоплення одного "Іскандера" потрібно: 2 ракети PAC-3 або 3,5-4 ракети PAC-2
• Європейських протиракет достатньо для перехоплення: 150-180 "Іскандерів" на рік
• Російське виробництво "Іскандерів": 700-1400 на рік

Критичний висновок

Навіть якщо Росія використає лише третину свого річного виробництва "Іскандерів", усіх протиракет, призначених для Європи, буде недостатньо для забезпечення ефективної оборони.

Плани нарощування виробництва: тупиковий шлях?

До 2029 року планується збільшити виробництво протиракет Patriot до 1320-1370 одиниць на рік. Західні уряди інвестують мільярди доларів у розширення виробничих потужностей, будують нові заводи, укладають контракти на поставки на десятиліття вперед.

Але чи правильно це? Чи можна перемогти, просто нарощуючи виробництво протиракет?

Уявіть собі абсурдну ситуацію: ви намагаєтесь погасити пожежу, постійно купуючи все нові й нові відра води, замість того щоб перекрити газовий кран, що живить полум'я. Саме так виглядає поточна стратегія Заходу.

Навіть заплановані обсяги виробництва — 1320-1370 протиракет на рік — не забезпечать паритет з російським виробництвом. А що якщо Росія теж наростить виробництво? Що якщо до російських ракет додадуться китайські, іранські, північнокорейські? Захід опиниться в нескінченній гонці, де кожна оборонна ракета коштує в рази дорожче наступальної.

Чи є альтернатива цій божевільній гонці? Звичайно, є.

Парадокс західних компонентів: газовий кран у руках пожежників

Центральний парадокс ситуації полягає в тому, що російська ракетна промисловість критично залежить від західних компонентів, включаючи американські технології. Уявіть: пожежна команда гасить пожежу, а половина пожежників одночасно підливає в вогонь бензин.

Саме так виглядає поточна політика Заходу. Попри заявлену політику стримування російської агресії, поставки критично важливих компонентів продовжуються через різні канали. Офіційно — через "треті країни", неофіційно — через прямі поставки під різними приводами.

Ось реальність: кожен "Іскандер", що прилітає в українське місто, містить западні компоненти. Кожен "Кинджал", що б'є по критичній інфраструктурі, напханий американськими чіпами. Кожен "Циркон" летить завдяки європейським матеріалам.

Ключові компоненти російських ракет західного походження:

• Мікропроцесори та чіпи навігаційних систем
• Прецизійні гіроскопи
• Компоненти систем наведення
• Спеціалізовані матеріали та сплави

Системний аналіз проблеми: економіка абсурду

Ситуація демонструє фундаментальну неефективність поточного підходу до безпеки. Це економіка абсурду в чистому вигляді.

Порахуйте самі: одна ракета PAC-3 коштує близько 4 мільйонів доларів. Російський "Іскандер" — близько 3 мільйонів. Але щоб збити один "Іскандер", потрібно дві PAC-3. Разом: 8 мільйонів доларів проти 3 мільйонів. Росія може дозволити собі випустити майже в три рази більше ракет на ті самі гроші.

Але це ще не все. Росія виробляє свої ракети на рублевій базі, з низькою собівартістю робочої сили. Захід виробляє протиракети в умовах високих зарплат, дорогої логістики, множинних націнок підрядників.

Виходить порочне коло:

1. Оборонна стратегія вимагає в рази більше ресурсів, ніж наступальна
2. Санкційна політика не поширюється на критично важливі компоненти
3. Виробничі потужності Заходу не відповідають масштабу загрози
4. Економічна перевага повністю на боці агресора

А тепер головне питання: навіщо взагалі грати в цю гру, якщо можна просто перекрити кран?

Хто насправді допомагає Росії?

Аналіз виявляє шокуючу суперечність у сучасній системі безпеки. Захід одночасно витрачає мільярди доларів на протиракетну оборону, завідомо недостатню для нейтралізації російської загрози, і продовжує поставляти технології, що забезпечують функціонування російської ракетної промисловості.

Це не просто неефективність — це системна шизофренія. Однією рукою західні країни дають гроші Україні на оборону, іншою — продають Росії компоненти для ракет, які цю оборону долають.

Хто допомагає Росії залишатися загрозою світу? Відповідь очевидна: ті самі країни, які формально цю загрозу намагаються нейтралізувати.

Математика конфлікту показує, що оборонна стратегія приречена на провал без усунення джерел наступального потенціалу противника. Ефективне розв'язання проблеми вимагає не стільки нарощування виробництва протиракет, скільки системного перекриття технологічних ланцюжків, що живлять російський військово-промисловий комплекс.

Питання не в тому, скільки протиракет виробити. Питання в тому, коли Захід перестане фінансувати власного противника.

Рекомендації

1. Негайне припинення поставок критично важливих компонентів російській ракетній промисловості
2. Комплексний аудит усіх технологічних ланцюжків, що пов'язують західні компанії з російським ВПК
3. Переорієнтація ресурсів з нарощування протиракет на усунення джерел ракетного виробництва
4. Міжнародна координація санкційної політики для запобігання обходу обмежень через треті країни