Протистояння імперії, сприяння миру: Церкви світу протистоять ідеології "Русского мира"

З 1 по 3 грудня 2025 року близько 90 церковних лідерів, представників церков і національних рад церков, екуменічних партнерів та науковців зібралися в Гельсінкі, Фінляндія, на конференцію "Протистояння імперії, сприяння миру. Церкви протистоять ідеології Русского мира", організовану Конференцією європейських церков у співпраці з Євангелічно-лютеранською церквою Фінляндії та Православною церквою Фінляндії.

Конференція розглянула нагальну потребу церков протистояти імперським наративам та ідеології "Русского мира" через чесний історичний аналіз, з теологічною ясністю та моральною мужністю. Підживлювана ідеологією "Русского мира", війна Росії проти України є водночас військовим, політичним та гуманітарним нападом, який спричинив страждання мільйонам і призвів до загибелі сотень тисяч життів. На кону стоїть як життя і смерть тих, хто безпосередньо постраждав, так і спільне майбутнє Європи, оскільки війна завдає удару по демократичних засадах, на яких будуються наші суспільства.

Що таке ідеологія "Русского мира"?

З пострадянських часів російські інтелектуальні еліти та Російська православна церква артикулювали низку ідей про соціальну ідентичність і політичну експансію під ідеологічним парасольком "Русского мира" (Russkii mir). "Русский мир" пропагувався як культурний, духовний і геополітичний простір, а також як сфера впливу та окрема цивілізація. Ці ідеї часто були позбавлені внутрішньої послідовності й розмивали межу між політичною ідеологією та теологією у спосіб, що спотворює християнську віру. До 2020-х років вони злилися в імперську ідеологію, що слугує для виправдання неспровокованого нападу Росії на Україну як "священної війни", навіть превентивно обіцяючи відпущення гріхів солдатам, винним у воєнних злочинах.

Ця ідеологія є спадкоємицею давніших російських теополітичних доктрин — таких як "Москва — Третій Рим" і "Святая Русь" — та радянської експансії. Ідеологія "Русского мира" заперечує національну ідентичність українців та сусідніх націй, а також їхнє право на самовизначення. Спираючись на дуалістичний світогляд, вона зображує Захід — з його наголосом на правах людини, демократії, лібералізмі, гендерній рівності та індивідуальній автономії — як зло, якому Росія мусить протистояти в так званій "метафізичній битві" за "традиційні цінності", які Росія нібито захищає. Російська православна церква продовжує надавати квазі-теологічну та інституційну підтримку вторгненню, тим самим придушуючи інакомислення серед власного духовенства та інших членів. Водночас вони продовжують використовувати екуменічні відносини для просування "традиційних цінностей", для перекручення уявлення про російську війну вторгнення як акт самооборони та для протидії міжнародному засудженню агресивних дій Росії.

Чому ідеологія "Русского мира" є теологічно проблематичною

Будьмо ясні: твердження, що смерть солдата під час виконання службових обов'язків автоматично очищає гріхи, представляючи це як жертовний акт, є єретичним, так само як опис вторгнення Росії в Україну як "священної війни" та зображення Росії як "держави-катехона" — сили, що стримує світове зло — є єретичними.

Ідеологія "Русского мира" становить спотворення Євангелія в самій його основі. Кожна людина несе образ Божий — відбиток, який не може бути стертий, поглинутий або переозначений іншим. Це основа християнського розуміння людської особи: особа стоїть перед Богом у незнищенній гідності, перш за націю, культуру чи цивілізацію. Жодна ідеологія не може підпорядкувати цю реальність своїм цілям. Проте ідеологія "Русского мира" проповідує ненависть і війну замість любові Христа й миру. Для християн ніколи не може бути "священної війни". Війна несумісна з ученням і прикладом нашого Господа Ісуса Христа.

Відповідальність церков полягає в тому, щоб поставити Христа в центр. Традиційна концепція триякого служіння Христа може дати нам ясну орієнтацію, не в останню чергу тому, що вона приймається через екуменічні кордони. По-перше, Христос зустрічає нас як цар. Але Христос — це не цар, який пригнічує й править насиллям. Від Христа ми вчимося, що правити означає служити й допомагати бідним та маргіналізованим. По-друге, Христос зустрічає нас як пророк. Як такий, Христос стоїть у традиції пророків Старого Завіту. Пророки голосно виступають проти несправедливості. Від Христа ми вчимося, що бути пророком означає говорити правду владі. По-третє, Христос зустрічає нас як священик. Його священство вказує на спільність церков і силу молитви, розради й зцілення. Від Христа ми вчимося, що ми об'єднуємося в молитві й плачі перед Богом. Таким чином, трияке служіння Христа може дати ясні контури того, що означає для церков протистояти імперії та сприяти миру: служити пристрасно, говорити сміливо й молитися вірно.

Як європейські церкви мають реагувати?

У світлі нашої християнської відповідальності ми зобов'язуємося прийняти царське, пророче та священицьке служіння Христа. Як частина нашого спільного свідчення в рамках Ініціативи "Шляхи до миру", ми підтверджуємо наступні дії — сформульовані в рамках двох взаємопов'язаних шляхів "Протистояння імперії" та "Сприяння миру" — і закликаємо наші церкви й організації робити те саме:

Протистояння імперії

Протистояння ідеології, зловживанню вірою та пропагандою

• Зміцнювати український опір ідеології "Русского мира" та її руйнівним наслідкам.

• Оскаржувати зловживання вірою з боку православних та інших церков у Росії, наприклад, коли вони оголошують "священну війну".

• Пропонувати ясне та відповідальне теологічне осмислення "Русского мира", наприклад, розоблачаючи сакралізацію політичної влади.

• Культивувати теологічну грамотність, яка може розпізнати й оскаржити зловживання релігійною мовою, наприклад, чинячи опір спокусі сплутати Царство Боже з будь-якою даною політичною сутністю чи формою правління.

• Надавати пріоритетну увагу демократичній освіті та широкому залученню спільноти, щоб люди були озброєні для опору маніпуляціям, таким як пропаганда та дезінформація.

• Називати гріх гріхом, наприклад, коли скоюються воєнні злочини в російській війні проти України.

Вирішення внутрішніх церковних обов'язків

• Критично осмислювати власну імперську спадщину, наприклад, звертаючись до спотворених прочитань Біблії та традиції.

• Зміцнювати дисидентські російські голоси, включаючи тих, хто чинить опір релігійному націоналізмові та виключності.

Практика моральної відповідальності та публічного свідчення

• Заохочувати збирання та збереження свідчень вцілілих і полеглих. Церква завжди була хранителькою пам'яті.

• Трудитися під постійними вимогами любові в нашій відповіді на вторгнення Росії в Україну, наприклад, уникаючи дегуманізуючої мови.

Сприяння миру

Надання прямої підтримки жертвам і постраждалим від війни

• Надавати гостинність біженцям і підтримку переміщеним війною в Україні.

• Закликати наші церкви заступатися за жертв злочинів проти людяності, наприклад, за українських дітей, незаконно депортованих до Росії.

Побудова духовних практик, орієнтованих на мир

• Включати регулярні молитви за наших братів і сестер в Україні та всіх місцях, що страждають через війну, в наше особисте життя й у богослужіння церков.

• Молитися за співучасників російської агресії проти України, щоб Божа благодать привела їх на шляхи Євангелія, надихнула покаяння й відкрила шлях до справедливого миру та примирення.

Побудова справедливого та примиреного майбутнього

• Вибудовувати діалог істини та примирення між місцевими церквами у Східній та Західній Європі та церквами в Росії, що чинять опір усім формам релігійного націоналізму, виключності та імперських концепцій.

• Заохочувати, просувати та підтримувати ненасильницьке запобігання конфліктам, трансформацію конфліктів і терплячу працю примирення, наприклад, працюючи над зціленням травм.

• Охороняти демократію, наприклад, стверджуючи людську гідність і права людини.

• Відстоювати міжнародне право, наприклад, виступаючи за недоторканність міжнародних кордонів.

Аналітичне значення документа

Це перший офіційний міжцерковний документ, що визнає "Русский мир" імперською ідеологією та пряму спадкоємність: "Третій Рим" → "Святая Русь" → радянський експансіонізм → "Русский мир".

Критично важливі моменти:

1. Офіційне визнання єресі

Твердження про автоматичне відпущення гріхів солдатам та концепція держави-катехона оголошені єретичними європейськими церквами. Це не академічна дискусія — це формальне теологічне засудження з боку міжнародної церковної спільноти.

2. Декларація теологічної несумісності

Концепція "священної війни" визнана несумісною з християнським ученням, що підриває легітимність РПЦ як інституції. Документ фактично виводить РПЦ за межі християнської ортодоксії в питанні виправдання війни.

3. Заклик до декомпозиції

Документ прямо закликає до "критичного осмислення власного імперського спадку" та "розоблачення сакралізації політичної влади". Це програма демонтажу імперської теології.

Значення для дослідницької роботи:

Це потужний інструмент для демонтажу імперської легітимності через церковні структури. Документ створює офіційну рамку для:

• Делегітимації доктрини "Третього Риму" як джерела сучасної імперської ідеології
• Розриву ланцюга спадкоємності імперських наративів
• Виведення "Русского мира" за межі християнської теології в міжнародному церковному дискурсі