Реальний стан економіки РФ: аналіз бюджету-2025 та прогноз на 2026
Офіційні цифри озвучені Кремлем виглядають достатньо пристойно: дефіцит бюджету 2.6% від економіки, борги 16%. Але це фасад. За ним ховається системна криза.
Доходи від нафти й газу обвалилися на чверть — мінус $30 мільярдів за рік.
Щоб залатати діру, Москва почала вичавлювати гроші з власної економіки: податки зросли на 12.6%. А в грудні влаштували шокову терапію — різко скоротили витрати на 23.7%, бо інакше дефіцит сягнув би $100+ мільярдів.
Економіка формально виросла на 1%, але лише тому, що держава влила в неї бюджетні гроші темпом 18% на рік. Це як підтримувати температуру тіла грілкою — поки гріє, здається, що все нормально.
У 2026 Росія входить з майже порожнім Фондом національного добробуту, з російською нафтою по $39 за барель замість закладених в бюджеті $59, і зі структурним дефіцитом, що подвоївся.
Якщо все піде погано (ймовірність 70%) — система втратить контроль влітку 2026. Резерви закінчаться, доведеться друкувати гроші для покриття дефіциту $32-40 мільярдів. Інфляція таким чином досягне показника до 25-30%.
Якщо все піде добре (ймовірність 30%) — вдасться втриматися. Але ціною повного заморожування приватного бізнесу та нових податків.
Третього варіанту не існує. Чому? Давайте дослідимо ситуацію більш прискіпливо.
ЩО СТАЛОСЯ В 2025 РОЦІ
Поверхневий успіх фінансових технократів
Дефіцит 2.6% ВВП ($55.8 млрд з ВВП $2145 млрд за офіційним курсом 92 руб/$) та держборг 16.1% ВВП ($345 млрд) виглядають як зразок бюджетної дисципліни. Виконання бюджету на 99% при зростанні витрат на 7% ($464 млрд проти $434 млрд у 2024) свідчить про високу централізацію та адміністративний контроль. Але це перемога техніки над економікою.
Система навчилася витрачати майже все заплановане незалежно від кон'юнктури. Це досягнення фінансових менеджерів, а не ознака здорової економіки. Головне питання — якою ціною утримано ці параметри і чи зможе система повторити це в 2026.
Крах нафтогазових доходів: мінус $30 млрд за рік
Нафтогазові доходи впали на 24% — з $121 млрд у 2024 до $92 млрд у 2025. Це мінімум з 2020 року. Причини триєдині: падіння світових цін на нафту, санкційний дисконт до 35% (Urals торгувався в грудні по $39.2 проти Brent $60-65), та зміцнення рубля до 78 RUB/USD проти оптимальних 110-112.
У грудні обвал особливо показовий: $4.9 млрд проти $8.6 млрд рік тому (-43.3% рік до року). Це вже не циклічне коливання. Це структурний зсув, де комбінація санкцій, дисконту та курсової політики знищує традиційну базу бюджету.
Зростання ненафтогазових доходів: вичавлювання економіки
Ненафтогазові доходи зросли на 12.6% до $322 млрд. При офіційній інфляції 9-10% та реальному зростанні ВВП близько 1% (офіційно за 11 місяців) такий темп доходів означає одне: не розширення податкової бази, а посилення фіскального тиску.
Джерела зростання — ПДВ та акцизи, тобто непрямі податки, що падають на бізнес та споживачів. Це сокрытие реального тиску на економіку через податкову систему. Адміністративний ресурс став новим "нафтовим фонтаном". Бюджет працює як система з постійним підкручуванням гайок: щоб отримати потрібну суму, доводиться закручувати сильніше.
Ця модель має межу. Бізнес уже переходить до "дроблення" послуг для зниження податкової бази (кейс "Яндекс.Драйв"). Наступний етап — хвиля податкових доначислень у 2026-2027 роках, що додатково загальмує інвестиційну активність.
Зростання витрат на 6.8%: головний драйвер дефіциту
Витрати зросли до $464 млрд з $434 млрд (+6.8%), стабільно випереджаючи навіть завищену офіційну інфляцію. Це означає, що держава не просто індексує зобов'язання, а нарощує своє втручання в економіку в реальному вираженні.
У відсутності детализації (дані засекречені з 2022) очевидно, що драйвери — статті військового призначення та соціальні зобов'язання як фактор політичної стабільності. Бюджет працює як інструмент консервації існуючої моделі, а не її трансформації.
Ненафтогазовий дефіцит 6.5% ВВП: залежність від ренти
Ненафтогазовий дефіцит становить $139 млрд або 6.5% ВВП. Це означає, що вся соціальна, силова та інфраструктурна функція держави на дві третини фінансується за рахунок нафтогазової ренти та запозичень. Економіка не генерує достатньо власних ресурсів для досягнення цілей уряду.
Структурний дефіцит 1.2% ВВП ($26 млрд) показує, що навіть якщо відсікти всі кон'юнктурні фактори, бюджет хронічно витрачає більше, ніж може заробити на несировинній основі. Це не тимчасова міра, а системна риса.
Грудневе "контрольоване обрушення"
До жовтня 2025 дефіцит наростав лавиноподібно. За 12 місяців він досяг $84.8 млрд (при курсі 92 руб/$), загрожуючи перевищити $100 млрд за рік. Витрати зростали темпом 18% річних при зростанні ВВП близько 1%. Це класичний сценарій перегріву, де єдиним джерелом зростання був бюджет.
У грудні застосували шокову терапію. Витрати впали на 23.7% рік до року: $62.5 млрд проти $82 млрд рік тому. Одночасно ненафтогазові доходи зросли аномально на 21.4% проти трендових 4-10%, додавши $4-5 млрд.
Ця комбінація "заощадила" близько $49 млрд витрат відносно тренду перших трьох кварталів і стала головним стабілізатором дефіциту. Грудневий дефіцит $14.9 млрд — кращий результат за роки.
Але це не безкоштовно. Економіка, що звикла до бюджетної підпитки 18-20% при зростанні ВВП 1%, у четвертому кварталі отримала різко негативний імпульс -14% рік до року. Це не може не відбитися на динаміці зростання ВВП. Основний вплив цього фіскального стиснення на реальний сектор, інвестиції та зайнятість проявиться з лагом у Q1-Q2 2026.
СТРУКТУРНІ ПРОБЛЕМИ СИСТЕМИ
Нерухомість: від циклічності до структурної кризи
Ринок нерухомості перестав бути циклічним. Почалася структурна криза, де класичні індикатори (ставка ЦБ, попит) поступаються місцем системним ризикам.
У 2025 році продали 25.6 млн кв.м при виводі на ринок 41 млн кв.м — дисбаланс 61%. Ціни зросли на 23% при скороченні пропозиції на 13.8%. Це не ажіотажний попит, а вимивання низькомаржинальних проектів через зростання собівартості.
Новий драйвер змін — не ставка ЦБ, а податкове навантаження. Підвищення ПДВ до 22% з 2026 року — не одноразове зростання витрат, а тригер реструктуризації всього ланцюга створення вартості. Бізнес починає "дробити" послуги для зниження податкової бази. Результат: ускладнення фінансових моделей девелоперів, зростання транзакційних витрат, хвиля податкових донарахувань.
Доступність житла — проблема вже не тільки кредитна, але й фіскальна. Запровадження жорсткіших умов сімейної іпотеки та зростання собівартості будівництва робить економіку комфорт-класу нежиттєздатною. Ринок сегментується: елітне житло vs соціальна оренда. Середній клас вимивається.
Рекордний обсяг прострочення за іпотекою (+110% за рік у Санкт-Петербурзі) при зростанні видачі кредитів — парадокс лише на перший погляд. Це симптом: позичальники вичерпали ліквідність, підтримуючи платежі за рахунок нових кредитів. Зниження ключової ставки не вирішить проблему високої боргової навантаження домогосподарств — лише відстрочить хвилю дефолтів.
"Штучно укріплений рубль" як механізм перерозподілу
На фоні падіння нафтогазових доходів та прогнозу їх подальшого стиснення до $65-67 млрд у 2026 році все частіше виникає питання про "штучно укріплений рубль" (78 RUB/USD проти часто згадуваних оптимальних 110-112).
Прогноз на 2026 рік передбачає подальше скорочення доходів, а збиток від "штучно укріпленого" курсу оцінюється вже в $33 млрд, що майже вдвічі перевищує втрати від санкцій та дисконту на нафту ($18.5 млрд у 2025).
Чому ж фінансові влади не йдуть на девальвацію? Відповідь лежить у розстановці пріоритетів:
Контроль над інфляцією як абсолютний пріоритет. Міцний рубль безпосередньо стримує зростання цін. В умовах дефіциту товарів та зростання держвитрат послаблення рубля призвело б до прискореної інфляції. Кремль обирає стабільність цін на шкоду доходам бюджету.
Забезпечення стратегічного імпорту для промисловості. Для функціонування економіки критично важливий імпорт комплектуючих, верстатів та технологій. "Сильний рубль" робить ці закупівлі дешевшими, виступаючи прихованою субсидією, знижуючи рублеву вартість. Ослаблення курсу поставило б під удар виконання держзамовлень.
Соціальна стабільність. Стабільний курс — це сигнал ключовим електоральним групам про керованість ситуації. Різка девальвація могла б спровокувати сплеск валютної паніки.
Неоднозначність бюджетних наслідків девальвації. Девальвація збільшила б рублевий номінал нафтогазових доходів, але паралельно подорожчали б валютні борги, зарплати в доларовому еквіваленті в ряді галузей, вартість імпортних держзакупівель. Чиста вигода для бюджету може виявитися нульовою або негативною.
Відмова від девальвації має не тільки заборонну, але й розподільчу логіку. Він забезпечує ресурсами "коаліцію розподілу": корпоративний сектор держзамовлень, бюджетний сектор, пов'язані з ними домогосподарства. Це не єдина корпорація, але системоутворююча група, чиє благополуччя залежить від масованого бюджетного фінансування та контролю над інфляцією.
"Штучно укріплений рубль" став механізмом прихованого субсидування "коаліції розподілу". Фіскальні втрати конвертуються в стабільність та операційну спроможність Кремля.
Європа як латентний споживач російських ресурсів
ЄС справді різко скоротив імпорт російського природного газу і 3 грудня зафіксував ціль повністю припинити поставки до вересня 2027 року. Але за іншою критично важливою позицією залежність зберігається: ЄС продовжує закуповувати російські добрива, вироблені з природного газу.
До лютого 2022 Росія забезпечувала близько 30% добрив, що закуповувалися європейськими фермерами. Згодом імпорт знизився, але до Q2 2025 частка Росії на ринку ЄС виросла до приблизно третини, а в червні імпорт досяг 1 млн тонн — найвищий місячний показник за десятиліття.
ЄС намагається вирішити завдання через поступове підвищення мит. У липні 2024 введено тарифи на російські азотні добрива: стартова ставка €40 ($46) за тонну при докризисній ціні $400-700 за тонну. Далі передбачено зростання до €60 з липня 2026 і до €315 після середини 2028. При цьому механізм допускає зниження ставки, якщо вартість добрив почне рости занадто швидко. По калію та фосфору тарифи істотно нижче.
Варіанти заміщення для ЄС існують, але дорожчі: Єгипет та Алжир постачають азотні добрива, Марокко — фосфорні. Нарощування власного виробництва обмежено: до 2022 в Європі працювало 120 заводів, які закривали близько 70% потреби в азотних добривах, але залежали від російського газу або аміаку. Після 2022 виробництво скоротилося на 70%.
Паралельно дані Centre for Research on Energy and Clean Air (CREA) показують, що перевезення російської сирої нафти на 65% забезпечили санкціоновані танкери "тіньового флоту". Зростає сегмент перевалки палива на воді: $1.37 млрд у листопаді (+22% місяць до місяця), при цьому 97% операцій виконували танкери G7. З лютого 2022 Європа закупила російського газу на $115 млрд — це майже половина всього експорту газу РФ за 3 роки.
ПРОГНОЗ НА 2026 РІК
Базові параметри та початкові умови
2026 рік починається з вичерпаних резервів та погіршеної кон'юнктури:
Нафтогазові доходи: Бюджет закладений на Urals $59/барель та курс 92.2 RUB/USD, тобто 5440 руб/баррель або $59 за бюджетним курсом. Фактично станом на кінець 2025: Urals $39.2/барель, курс 78 RUB/USD, або 3100 руб/баррель ($39.7 за поточним курсом). Недобір нафтогазових доходів оцінюється не менше $33 млрд.
ФНБ: Резерви близько $43.5 млрд будуть вичерпані до кінця року під покриття бюджетного дефіциту.
Податкове навантаження: ПДВ підвищено з 20% до 22%, ряд інших податків також збільшено для "латання дірки". Це додатковий тиск на бізнес та споживачів.
Економічне зростання: Офіційні прогнози передбачають 2.5% зростання ВВП, закладені в бюджет. Фактично 2025 завершився на рівні 1% за 11 місяців при завищенні офіційної інфляції. При відновленні реальної інфляції країна швидше за все показує спад 4-6%. При цьому дуже нерівномірне зростання військового виробництва на фоні рецесії в цивільному секторі.
Сценарій А: Оптимістичний (ймовірність 30%)
Умови реалізації:
Urals стабілізується на рівні $50-55/барель до середини року
Курс утримується в діапазоні 85-95 RUB/USD
Вдається провести додаткові фіскальні заходи без масових протестів
Західні санкції не посилюються істотно.
Траєкторія:
Q1 2026: Продовження ефекту грудневого фіскального стиснення. Реальне економічне зростання близько нуля або негативне -0.5% до -1%. Офіційна статистика намагається показати 0.5-1% зростання через маніпуляції з інфляцією. Нафтогазові доходи $13-15 млрд (проти бюджетних $16.5 млрд). ФНД: $37-39 млрд.
Q2 2026: Часткове відновлення бюджетних витрат після січневого "авансування". Економіка стабілізується на низькому рівні зростання 0-0.5%. Новий ПДВ 22% починає генерувати додаткові доходи $2-3 млрд на квартал, але одночасно гальмує споживання. Нафтогазові доходи $15-17 млрд. ФНД: $30-33 млрд.
Q3 2026: Критична точка. ФНД на межі вичерпання. Кремль переходить до емісійних механізмів закриття бюджетної діри через прямі позики у ЦБ або через комбанки. Інфляція починає прискорюватися до 12-15% річних. Економічне зростання 0.5-1% офіційно, фактично близько нуля. Нафтогазові доходи $16-18 млрд. ФНД: $20-23 млрд.
Q4 2026: Повномасштабне емісійне фінансування дефіциту. Інфляція розганяється до 15-18%. Уряд вдається до адміністративного контролю цін на ряд товарів. Економіка показує 0-0.5% зростання офіційно, фактично стагнація або рецесія -0.5% до -1%. Нафтогазові доходи $17-19 млрд. ФНД: $10-15 млрд.
Підсумки року:
ВВП: +0.5% до +1% офіційно, фактично -1% до -2%
Нафтогазові доходи: $61-69 млрд (проти бюджетних $82 млрд)
Загальний дефіцит: $60-70 млрд (5-6% ВВП)
ФНД на кінець року: $10-15 млрд
Інфляція: 15-18% фактично, 10-12% офіційно
Девальвація рубля у Q4 до 95-105 RUB/USD як компроміс між бюджетними потребами та інфляційними ризиками
Маркери реалізації:
Ціна Urals утримується вище $48-50 до липня
ФНД не вичерпується повністю до кінця Q3
Відсутність масових соціальних протестів після підвищення податків
Відносна стабільність військової логістики
Сценарій Б: Песимістичний (ймовірність 70%)
Умови реалізації:
Urals падає нижче $40/барель або залишається в діапазоні $35-45
Санкційний тиск посилюється (додаткові обмеження на "тіньовий флот", банківські операції)
Соціальна напруга зростає через високу інфляцію та падіння реальних доходів
Проблеми з виконанням держзамовлень через дефіцит імпортних комплектуючих
Траєкторія:
Q1 2026: Продовження фіскального стиснення, але на фоні ще гіршої нафтової кон'юнктури. Реальна економіка в спаді -1% до -2%. Офіційна статистика намагається показати 0%, але стає все важче приховувати. Нафтогазові доходи $11-13 млрд (проти бюджетних $16.5 млрд). ФНД: $35-37 млрд.
Q2 2026: Перші ознаки втрати контролю. Новий ПДВ генерує менше очікуваних доходів через падіння споживання. Бізнес масово переходить до схем мінімізації податків. Нафтогазові доходи $12-14 млрд. ФНД: $25-28 млрд. Початок емісійного фінансування. Інфляція прискорюється до 14-16%.
Q3 2026: Критична точка пройдена. ФНД фактично вичерпаний. Повномасштабне емісійне фінансування через позики у ЦБ. Інфляція 18-22%. Уряд вводить адміністративні ціни на базові товари, що викликає дефіцит. Реальні доходи населення падають на 8-12%. Нафтогазові доходи $13-15 млрд. ФНД: $12-15 млрд.
Q4 2026: Втрата макроекономічного контролю. Інфляція 22-27%. Девальвація рубля до 110-125 RUB/USD, але це не допомагає бюджету через падіння фізичних обсягів експорту. Масові затримки виплат бюджетникам, соціальні виплати індексуються зі значним лагом. Економіка офіційно в рецесії -2% до -3%, фактично -5% до -7%. Нафтогазові доходи $14-16 млрд. ФНД: $3-7 млрд.
Підсумки року:
ВВП: -2% до -3% офіційно, фактично -5% до -7%
Нафтогазові доходи: $50-58 млрд (проти бюджетних $82 млрд)
Загальний дефіцит: $80-95 млрд (7-8% ВВП)
ФНД на кінець року: $3-7 млрд (майже вичерпаний)
Інфляція: 25-30% фактично, 18-22% офіційно
Девальвація рубля до 110-125 RUB/USD
Початок дефолтів за внутрішнім боргом або примусова реструктуризація
Маркери реалізації:
Ціна Urals падає нижче $40 до травня
ФНД вичерпується до кінця Q2
Масові протести в регіонах через затримки соціальних виплат
Обвал на ринку нерухомості, хвиля банкрутств девелоперів
Критичне скорочення імпорту комплектуючих через валютні обмеження
Ключові маркери зміни стану
Маркери переходу до кризи (песимістичний сценарій):
Нафтові ціни: Urals стабільно нижче $42/барель протягом трьох місяців поспіль
ФНД: Падіння нижче $25 млрд до кінця Q2
Інфляція: Перевищення 16% річних до середини року
Курс: Різке ослаблення до 100+ RUB/USD до літа
Соціальні виплати: Затримки виплат бюджетникам більше ніж на 10 днів у більш ніж 5 регіонах
Нерухомість: Падіння продажів нового житла більше ніж на 40% рік до року
Банківська система: Зростання проблемних кредитів більше ніж на 70% рік до року
Промисловість: Падіння виробництва в цивільних секторах більше ніж на 15% рік до року
Маркери утримання контролю (оптимістичний сценарій):
Нафтові ціни: Urals вище $48/барель більшість часу
ФНД: Залишок понад $20 млрд на кінець Q3
Інфляція: Утримання нижче 14% річних до осені
Курс: Коливання в діапазоні 85-95 RUB/USD
Податки: Виконання планових надходжень від підвищення ПДВ мінімум на 90%
Соціальні виплати: Індексація без значних затримок
Нерухомість: Падіння продажів не більше 25% рік до року
Банківська система: Зростання проблемних кредитів не більше 40% рік до року
Критичні точки прийняття рішень:
Березень-квітень 2026: Рішення про додаткові податкові заходи або початок девальвації
Червень-липень 2026: Точка можливого переходу до масованого емісійного фінансування
Вересень-жовтень 2026: Критичний момент для ФНД та рішення про адміністративні ціни
ВИСНОВОК
Бюджет-2025 показав головний конфлікт російської економічної моделі: між зростаючими витратами держави та обмеженими можливостями несировинної частини економіки їх фінансувати.
Грудневе "контрольоване обрушення" витрат на $49 млрд врятувало показники 2025 року, але створює негативний імпульс для 2026. Економіка, звикла до бюджетної підпитки 18-20% при зростанні ВВП 1%, отримала різко негативний шок.
2026 рік починається з вичерпаних резервів, погіршеної нафтової кон'юнктури та підвищення податкового навантаження. Прогнозована недостача нафтогазових доходів $33 млрд при резервах ФНД $43.5 млрд означає, що до кінця 2026 року система вичерпає подушку безпеки.
За оптимістичним сценарієм (30% ймовірність) вдається втримати базові параметри ціною додаткового фіскального тиску, початку емісійного фінансування у Q3-Q4, та інфляції 15-18%. Економіка показує стагнацію або мінімальне зростання офіційно, фактично рецесію -1% до -2%.
За песимістичним сценарієм (70% ймовірність) система втрачає макроекономічний контроль у Q3 2026 через повне вичерпання ФНД, неконтрольовану інфляцію 25-30%, девальвацію до 110-125 RUB/USD, та рецесію -5% до -7% фактично.
Щоб зберегти поточну модель, доведеться або далі нарощувати фіскальний тиск, ризикуючи заморозити зростання, або уповільнювати збільшення витрат, ризикуючи соціальною стабільністю. Третього шляху, судячи з цих цифр, не проглядається.
Розтрата грошей з ФНД на покриття дефіциту бюджету має точно такі самі емісійні наслідки, що й позики бюджету у ЦБ напрямую або через комбанки. Це підтримуватиме інфляцію на високому рівні протягом усього 2026 року.
Санкції США працюють. Мілітаризація економіки не проходить даром. "Вічну війну" система не витримає. Вже не витримує.
