Річниця формування Українських Січових Стрільців
2 серпня 1914 року, з ініціативи Головної української ради, було створено Бойову управу Українських січових стрільців, яка і розпочала формування Легіону УСС.
6 серпня 1914 р. у львівській газеті «Діло» з'явилося звернення Головної Української Ради «до всього українського народу», в якому закликали добровольців записуватися Українські Січові стрільці (УСС).
Набір до легіону відбувався на добровольчих засадах. Більшість рекрутів були вихідцями з українських патріотичних організацій: "Сокілу", "Січі" та учнівсько-шкільної — "Пласт". До міста Стрия на Львівщині, де відбувався набір, прибуло більш як 10 тис. добровольців.
Попри це австрійське командування бажало розподілити українських новобранців по різним частинам армії. Тому до лав УСС змогло записатися тільки 2500 осіб. Військову присягу приймали двічі: вперше — для австрійського війська, а вдруге — "свою", національно-патріотичну, на вірність Україні.
На початку війни українське формування мало завдання охороняти й боронити Карпатські гори, пізніше перейшло до боїв у найгарячіших точках фронту. Найбільшими воєнними перемогами «Січових Стрільців» стали оборона Борецького та Ужоцького перевалів, битви за гори Маківка і Лисоня.
У лютому 1918 р. легіон УСС, який лишався у складі австрійської окупаційної армії, вирушив у похід на Україну. Стрільці розташувалися на Херсонщині й були приписані до групи архікнязя Вільгельма Габсбурґа (полковника Василя Вишиваного). Пізніше були переведені на Буковину.
Хоча австро-угорська армія та УСС, що входили до неї, зазнали поразки в Першій світовій війні, однак кадровий потенціал січовиків був неоціненний як в контексті Перших національно-визвольних змагань, так і загалом для визвольної боротьби українців протягом усього XX століття. Військовий досвід в УСС здобували чимало майбутніх членів УГА та ОУН (наприклад, Євген Коновалець Роман Сушко та інші).
