Життєвий шлях Володимира Науменка
102 роки минуло зі страти чекістами борця за українську культуру та мову - Володимира Науменко.
Володимир Науменко належав до громадівського та культурно-просвітнього руху від учнівських та студентських років, що дало змогу йому очолити Товариство грамотності, піднісши діяльність організації непорівнянно високо. Досить згадати масове заснування українських недільних шкіл, організацію лекторіїв з історії України та видання популярних книжок "для народу".
1902 року Володимир Науменко придбав на своє ім'я ділянку землі, де перебувала Шевченкова могила, і як юридичний власник узяв на себе клопоти з догляду й облаштування. Поміж цього Науменко розшукав кілька рукописів Шевченка, а у родини поета викупив авторські права на публікацію творів видатного митця й видав у Празі двотомний "Кобзар". На жаль царська цензура дозволила ввезення лише першого тому.
Також освітянин засновував громадівські проєкти, самий вдалий - журнал "Киевская Старина". На сторінках "Киевской Старины" Володимир Павлович вів запальну дискусію, обстоюючи статус української як національної мови, а не місцевого "наріччя". Також він багато років збирав лексичний матеріал для словника української мови.
З початком революції 1905 року громадівська делегація з Науменком їде до Петербурга на переговори з прем'єр-міністром Сергієм Вітте, аби домогтися скасування заборонних Валуєвського та Емського указів, на якій делегати таки змогли переконати російського можновладця, український друк дозволили.
Науменко же започатковує видання журналу "Україна". Та реакція 1907 року унеможливила втілення амбітних намірів.
А вже в березні 1917 педагог поринає вже в державні справи. Його обрали заступником голови Центральної Ради, і до приїзду Михайла Грушевського Науменко очолював український парламент.
Після встановлення директорії Скоропадського Науменко став міністром освіти в уряді Української держави гетьмана Павла Скоропадського.
В цей час освітянин дбає про шкільництво, пише граматику української мови та організовує Всеукраїнську академію наук. Саме Науменків підпис стоїть під документом про призначення Володимира Вернадського президентом академії.
Але 1919 року Володимира Науменка арештовують чекісти й одразу розстрілюють за «контрреволюційну діяльність», хоча за нього кинулися заступатися найавторитетніші в місті люди. Реабілітований 13 грудня 1991 року.
