Сергій Деркач задекларував членкинею сім'ї співвласницю сертифікаційного центру
Історія про те, як тендери ПРООН для українських міністерств перетворюються на закриту систему, отримала документальне продовження. Кілька днів тому до Міністерства розвитку громад та територій надійшло розгорнуте звернення журналістів, повний текст якого оприлюднив "Агент Відновлення" в продовження попереднього розслідування.
Це не звичайний медіазапит. Це шість частин хронології з номерами наказів, датами подань і реквізитами листів, після якої відмовитися від відповіді буде значно складніше, ніж раніше.
Автори одразу пояснюють мету, і вона не викривальна. Ідеться про серію публікацій щодо так званої м'якої корупції, тобто неврегульованого конфлікту інтересів, фаворитизму та його різновидів на кшталт непотизму й кронізму в публічному управлінні. Мета просвітницька й запобіжна: показати, як виникають такі ситуації, як їх регулює українське законодавство і як практика Євросоюзу та міжнародних організацій, зокрема ОЕСР, де поряд із реальним і потенційним розрізняють ще й сприйнятий конфлікт інтересів.
Запит надіслали 7 серпня 2026 року з проханням відповісти до 12 серпня, а публікації заплановані до 15 серпня.
Почнімо з першого блоку, який стосується заступника міністра Олексія Рябикіна. Тут хронологія вибудувана до дня.
9 жовтня 2024 року наказом Міністерства №692-К, за поданням Рябикіна, його радницею на громадських засадах призначено Наталю Василенко. 19 листопада заступник міністра вносить подання №16832/51-24 щодо Наталії Глоби, і вже 21 листопада наказом №814-К її призначають його радницею.
6 грудня 2024 року той самий Рябикін підписує лист Міністерства до ПРООН №15113/51/14-24 з проханням надати експертну підтримку шляхом залучення не менше чотирьох висококваліфікованих експертів. Контактною особою від Міністерства в листі визначено Наталю Василенко, тобто його ж радницю на громадських засадах.
10 лютого 2025 року ПРООН оголошує чотири відбори індивідуальних контракторів під номерами 01159, 01160, 01161 і 01162. Прийом заявок завершується 21 лютого.
5 березня, вже після завершення прийому заявок, три з чотирьох відборів скасовують.
І ось тут виникає документальна суперечність, яку тепер важко пояснити технічною плутаниною. ПРООН щонайменше двічі письмово пояснила скасування офіційним проханням бенефіціара: у листі від 27 березня 2025 року формулюванням upon official request by the beneficiary та в листі Постійного представника від 22 жовтня 2025-го формулюванням at the request of the beneficiary. Натомість листом від 6 червня 2026 року №13593/6/ЗВГ-26 Міністерство повідомило, що не володіє ані листом-проханням про скасування відборів, ані листуванням із ПРООН щодо цього.
Тобто міжнародна організація двічі письмово посилається на прохання Міністерства, а Міністерство письмово стверджує, що такого прохання в природі не існує.
11 березня 2025 року, через шість днів після скасування, на порталі Програми волонтерів ООН з'являються три волонтерські позиції з аналогічними завданнями. Вимоги до досвіду зростають з трьох до семи років, а категорія позицій змінюється з Спеціаліста, яка відповідала початковим вимогам скасованих відборів, на Експерта.
17 березня Наталія Глоба, радниця заступника міністра, укладає з ПРООН контракт як переможниця єдиного нескасованого відбору з аналізу політики регіонального розвитку.
Окремої уваги заслуговує становище другої радниці. За листом Міністерства від 4 червня 2026 року, Наталя Василенко є волонтеркою, тобто фахівчинею ПРООН в Україні, а її волонтерська діяльність, за даними авторів, розпочалася навесні 2025 року. Водночас вона є фізичною особою-підприємцем, головою державної установи "Український фонд підтримки підприємництва", де отримує заробітну плату, і радницею заступника міністра на безоплатних засадах.
Тут виникає питання суто арифметичне. За описами призначень волонтерів ООН для Міністерства, волонтерські позиції ПРООН у 2025 році передбачали повну зайнятість. Як повна зайнятість поєднується з керівництвом державною установою, підприємництвом і радництвом одночасно, у документах не пояснюється.
Не менш промовистою є й історія отримання самої інформації. На запити про перелік залучених осіб Міністерство впродовж року відповідало відмовами з різними підставами: захист персональних даних, потім твердження про відсутність інформації в листах від 31 липня та 23 вересня 2025 року за підписом Рябикіна, потім конфіденційність правил ПРООН.
Змістовна відповідь надійшла 4 червня 2026 року за номером 14481/6/10-26 і теж за підписом Рябикіна. Через 371 день після запиту від 29 травня 2025 року і після листа Уповноваженого Верховної Ради з прав людини від 19 грудня 2025-го.
У ній назвали трьох осіб: Наталію Глобу, Максима Миколюка і Наталю Василенко. Інших консультантів ПРООН та волонтерів ООН, які працювали у проєктах, де Міністерство виступало бенефіціаром, не назвали. Ідеться, зокрема, про Анну Федоренко, Андрія Преподобного, Уляну Гротовицьку, Катерину Дацко та інших, які, за інформацією самої ПРООН, у цих проєктах працювали.
А тепер деталь, яка добре ілюструє, як улаштована ця система зсередини. 10 квітня 2026 року на адресу міністра надійшла скарга на ненадання інформації та неповноту відповідей. Оскаржувані відповіді підписав заступник міністра Рябикін. Відповідь на скаргу від 26 квітня за номером 10027/6/ЗВГ-26 підписав той самий заступник міністра Рябикін.
Масштаб теж уточнено. За моніторингом порталу волонтерів ООН, упродовж березня-липня 2025 року на підтримку Міністерства оголосили щонайменше десять волонтерських позицій із щомісячним грошовим забезпеченням коштом міжнародних донорів: три в березні, дві у травні за антикорупційним напрямом і п'ять у червні. Ще щонайменше дві консультантські позиції 2025 року заповнили без публічного оголошення.
Питання авторів до Міністерства сформульовані так, що ухилитися від них буде непросто. Чи зверталося Міністерство до ПРООН із проханням про скасування трьох тендерів письмово чи усно, і якщо так, то з якої причини. Чи розглядало воно волонтерські позиції як заміну скасованим відборам і хто погоджував перехід завдань у волонтерський формат. Чому контактною особою в офіційному листі до міжнародної організації визначено радницю на громадських засадах, на яку не поширюється законодавство про працю та державну службу.
І головне питання цього блоку: чи повідомляв Рябикін міністрові про реальний або потенційний конфлікт інтересів у зв'язку з внесенням подань про призначення радниць, підписанням листа від 6 грудня 2024 року, за результатами якого контракт отримала його ж радниця, і підписанням відповідей на запити, що стосувалися його радниць.
Автори звертають увагу й на механізм, передбачений правилами самої ПРООН. Політика організації щодо індивідуальних контрактів у пункті 70 прямо допускає попереднє висування відомих кандидатів. Тому питання про те, чи рекомендували посадовці Міністерства конкретні кандидатури, стосується не порушення правил, а використання механізму, який у правилах є.
Другий блок стосується антикорупційного напряму й заступника міністра Сергія Деркача. І тут хронологія ще щільніша.
7 лютого 2023 року розпорядженням Кабміну №108-р Деркача призначено заступником міністра, наказ №195-К датований 8 лютого, до обов'язків він приступив 9 лютого. До призначення він очолював Департамент запобігання та виявлення корупції НАЗК і звільнився звідти 31 грудня 2022 року.
15 лютого 2023 року, тобто за шість днів після того, як він приступив до обов'язків у Міністерстві, НАЗК наказом №31/23 ліквідувало цей департамент.
27 і 28 лютого п'ятьом працівникам відділу професійного розвитку уповноважених підрозділів вручили попередження про скорочення. Це Уляна Гротовицька, згодом Онищук, Андрій Преподобний, Катерина Дацко, Анна Федоренко та Олена Карпова. Усі п'ятеро відмовилися від запропонованих посад і в період з 15 березня по 11 квітня 2023 року залишили НАЗК.
7 березня 2023 року відбулася зустріч керівництва ПРООН і Міністерства, а вже 9 березня ПРООН оприлюднила пресреліз про підтримку Міністерства у впровадженні механізмів прозорості та підзвітності у процесі відбудови з цитатою Деркача.
20 березня, невдовзі після звільнення з НАЗК, Дацко і Федоренко зареєстрували ФОП. Уже у квітні 2023 року обидві згадуються як національні консультантки ПРООН з антикорупційного напряму, зокрема в кредитах посібника, підготовленого для Міністерства. Дизайнеркою того посібника вказана Катерина Петрусь, працівниця того ж ліквідованого департаменту, переведена 15 березня наказом №172-к/тр і звільнена за власним бажанням 19 квітня.
У серпні 2023 року Гротовицька та Преподобний працювали експертами ПРООН у пілотному проєкті з оцінки антикорупційної системи територіальних громад у Калуші, Луцьку і Хмельницькому, який Міністерство організувало спільно з ПРООН за фінансової підтримки урядів Японії та Німеччини.
Уточнено й біографію Максима Миколюка. З 22 серпня 2022 по 31 травня 2023 року він працював у НАЗК, п'ять місяців одночасно з Деркачем. З 10 липня 2023-го перейшов до Міністерства за наказом №667-К від 7 липня, строково, і звільнився 8 листопада 2024 року. А з червня 2025-го виконував для ПРООН оцінку корупційних ризиків самого Міністерства. За листом ПРООН, це було конкурентне контрактування без відкритого конкурсу.
Показовий фінал цього епізоду: наказом Міністерства від 2 січня 2026 року №2 продукти цього консультанта затверджено як офіційні документи Міністерства.
Публічних оголошень про відбір названих позицій консультантів за 2023-2025 роки автори не знайшли, а щодо консультанта 2025 року непублічний тендер підтвердила сама ПРООН.
Окремий вимір це транспортна сфера. За публічними джерелами, у 2023-2026 роках Міністерство виступило ініціатором щонайменше семи проєктів міжнародної технічної допомоги у транспорті, і виконавцем у всіх стала ГО "Фундація інституційного розвитку". Донори при цьому різні: USAID, UN Women, ПРООН, IREX, OECD/ITF, GIZ та IFC/SECO.
А в керівництві й команді цієї організації опинилися колишні співробітниці того самого департаменту НАЗК, який очолював Деркач. Катерина Дацко з квітня 2023 року виконавча директорка, Анна Федоренко заступниця голови правління, проєктна менеджерка й тренерка, Катерина Петрусь відповідає за дизайн. Гротовицька та Преподобний задекларували дохід від Фундації за 2023 рік у власних деклараціях, а річний звіт за 2024 рік називає в команді Олену Карпову. Додамо й те, що співавтором настанови НАЗК 2022 року разом із Дацко, Федоренко та Юлією Ломжець був сам Деркач.
11 вересня 2023 року Дацко і Федоренко заснували в рівних частках ТОВ "Український центр професійної сертифікації" за юридичною адресою й контактним телефоном Фундації. Згодом склад власників змінився: за витягом з реєстру станом на 23 квітня 2026 року єдиною власницею є Анна Федоренко зі стовідсотковою часткою.
11 квітня 2025 року рішенням Національного агентства кваліфікацій №10 ця компанія стала першим в Україні кваліфікаційним центром із правом платно сертифікувати антикорупційних уповноважених.
І ось тут вибудовується та сама послідовність ролей, яку автори називають ключовою. Спершу консультантки ПРООН із професійного розвитку антикорупційних уповноважених коштом донорів. Потім тренерки навчальних заходів, теж коштом донорів. І нарешті власниці компанії, яка продає цим самим уповноваженим платні сертифікати. За публічними джерелами, центр сертифікував, зокрема, працівників Служби відновлення Кіровоградщини та антикорупційного офісу "Укрзалізниці", які перед тим проходили навчання, оплачене донорськими коштами, у заходах за участю тих самих тренерок.
Найгучніша ж деталь цього блоку міститься в декларації.
У щорічній декларації за 2025 рік, поданій 31 березня 2026 року, Сергій Деркач зазначив Анну Федоренко членкинею своєї сім'ї як особу, з якою спільно проживає та не перебуває у шлюбі. За декларацією, з 1 грудня 2025 року вони спільно орендують житло.
Тобто заступник міністра, який курує антикорупційний напрям, задекларував членкинею сім'ї заступницю голови правління громадської організації, що реалізує проєкти для його ж Міністерства, і водночас стовідсоткову власницю компанії, яка платно сертифікує антикорупційних уповноважених.
А тепер зіставте це з датами. У грудні 2025 року Міністерство отримало медіазапит щодо інституційної доброчесності у співпраці Міністерства, громадської організації та ПРООН, причому в додатку це коло осіб було описане поіменно. Відповідь від 26 грудня 2025 року №34318/4/10-25 про те, що залучення консультантів та експертів здійснюється безпосередньо донорськими організаціями, а Міністерство не виконує функцій замовника чи роботодавця, підписав особисто Сергій Деркач.
Станом на 26 грудня 2025 року, за його ж власною декларацією, Федоренко вже проживала з ним спільно.
Саме тому одне з питань другого блоку сформульоване прямо: чи повідомляв Деркач міністрові про реальний або потенційний конфлікт інтересів перед підписанням тієї відповіді, і чому підписання не передали іншій посадовій особі.
Решта питань стосується того ж кола. Якою є роль Міністерства у проєктах міжнародної технічної допомоги: чи обмежується вона визначенням тематичних напрямів, чи включає участь у доборі виконавців та експертів. Чи комунікували посадовці з ПРООН щодо того, кого запрошувати до відборів без публічного оголошення, де за політикою організації запрошують щонайменше трьох кандидатів на позицію. За якими критеріями Міністерство визначає громадські організації-партнери в транспортній сфері й чи розглядало інших кандидатів, окрім Фундації. Чи проходили працівники Міністерства та підпорядкованих структур навчання у заходах Фундації й платну сертифікацію в її компанії, і хто за це платив. І чи має Міністерство взагалі внутрішню політику щодо запобігання конфлікту інтересів у взаємодії з проєктами міжнародної технічної допомоги.
Автори наперед зазначили, що коли відповіді не надійде до 12 серпня, публікації вийдуть із зазначенням, що запит надіслали 7 серпня і відповідей не отримано. А якщо відповідь буде частковою, у публікаціях укажуть, які саме питання залишилися без відповіді.
І це, мабуть, найточніша характеристика всієї історії. Коли на боці журналістів документи, накази з номерами, декларації та листи міжнародної організації, а на боці Міністерства залишається лише вибір між мовчанням і поясненнями, кожен день тиші працює вже проти нього.
