"Сухий закон по-радянськи": 40 років з дня горбачовського указу про боротьбу з пияцтвом

📅 16 травня 1985 року, рівно 40 років тому, вийшов Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про посилення боротьби з пияцтвом і алкоголізмом, викорінення самогоноваріння». Цей документ став кульмінацією «антиалкогольної кампанії» Михайла Горбачова, яка мала стати рішучим кроком до оздоровлення нації. Проте на ділі кампанія перетворилася на один з найсуперечливіших соціальних експериментів пізнього СРСР.

📉 Передісторія: Країна, що спивається

🔍 До указу були підготовлені постанови ЦК КПРС та Ради міністрів СРСР від 7 травня 1985 року, які вимагали скорочення виробництва алкоголю, зменшення кількості точок продажу та часу реалізації спиртного. Причина – катастрофічне поширення алкоголізму:

• 9 мільйонів людей щороку підбирали з вулиць у стані алкогольного сп’яніння.

• 1,5 мільйона перебували на примусовому лікуванні.

• Більше третини алкоголіків — жінки, половина — молодь.

• Споживання алкоголю перевищило рівень царської Росії в 2,5 рази.

• 30 мільярдів рублів щорічно — прямі економічні втрати від пияцтва (і до 80 мільярдів — з урахуванням непрямих збитків).

• Доходи від продажу алкоголю — всього 5 мільярдів.

📓 У щоденнику Анатолія Черняєва (кандидата в члени ЦК КПРС) від 1985 року читаємо:

«Горбачов говорив, що мова йде не тільки про головну соціальну проблему сучасності, а про біологічний стан народу, про його генетичне майбутнє. І якщо ми цю проблему не вирішимо — ніякого комунізму не буде».

🧨 Що передбачав указ?

• Повне припинення виробництва "бормотухи".

• Скорочення випуску горілки.

• Штраф за самогоноваріння – до 1000 рублів (на той момент це кількарічна зарплата).

• Ліквідація всіх ресторанів при райкомах та обкомах.

• Заборона банкетів за державний рахунок.

• Публічне покарання п’яних керівників – аж до звільнення з партії та оголошення в пресі.

⚙️ Антипияцький сталінізм під виглядом гуманізму?

Вказівка Горбачова бути «безжальними» в боротьбі з пияцтвом викликала неоднозначну реакцію навіть у Політбюро. Багато хто згадував, що вже в 1973 році була спроба ввести подібні заходи — з тим самим ефектом: спочатку обмеження, а потім — подвоєння споживання алкоголю.

Так і сталося знову. Кампанія була реалізована грубо і безсистемно: вирубували виноградники, розливне пиво зникло з прилавків, самогоноваріння пішло в підпілля, корупція в торгівлі злетіла.

🪓 Як це вдарило по суспільству?

• У «сірій» економіці пляшка горілки стала валютою.

• В парках і дворах — п’яні, як повсякденна частина міського ландшафту.

• Алкоголь добували через знайомих або в підворітнях.

• Самогон став джерелом отруєнь.

• Громадяни — замість винної культури — спивались ще швидше.

У 1990-ті придушене бажання компенсувало собі втрати — настала епоха дикого споювання, кримінального алкоголю, дешевого спирту з отруйною домішкою.

🍷 Як це працює в інших країнах: Скандинавський досвід

Порівняльна аналітика показує, що Фінляндія, Швеція, Норвегія теж мали страшні проблеми з алкоголізмом. У 1970-х роках:

• П’яні вбивства на побутовому рівні були масовими.

• Люди валялися в канаві з пляшкою аквавітки.

• Жінки та діти страждали від побутового терору.

Але там не забороняли алкоголь — навпаки:

• Зробили вино дешевшим за горілку.

• Створили державну монополію на продаж алкоголю.

• Увели культурну пропаганду: у фільмах позитивні герої п’ють вино, а негативні — горілку.

Результат: алкоголізація різко знизилася, а пияцтво втратило привабливість.

🍎 Втрачений шанс: сидрова нація, яка не відбулася

Окремий біль — втрата потенціалу слабоалкогольних напоїв із місцевої сировини:

• У Нечорнозем’ї гниють тисячі тонн яблук з покинутих садів.

• Виробництво сидру могло б стати як елементом іміджу, так і порятунком сільських громад.

• Але не було ані політичної волі, ані бізнес-інфраструктури.

📉 Сьогодні: що змінилось?

Сьогодні ми бачимо поступовий перехід освічених містян на вино, пиво, сидр. Держава більше не карає — але й не стимулює. Алкоголь став не частиною ритуалу, а смаковою розвагою. Горілка поступово витісняється з побуту.

Це — не результат заборон, а зміна культури. І тут якраз фінські серіали можуть навчити більше, ніж горбачовські укази.

📌 40 років потому можна сказати: боротьба з пияцтвом — це не каральна кампанія, а гуманістичний марафон. І головний його інструмент — культура споживання, а не палка вожатого.