Торгові фантоми Дональда Трампа й холодний розрахунок Пекіна
Коли президент США Дональд Трамп вдруге оголосив про «щоденні перемовини» з Китаєм і «готовність мит зменшитися майже до нуля», у Пекіні відповіли двома словами: «Фейкові новини». Міністерства закордонних справ і торгівлі КНР синхронно нагадали Вашингтону: жодних консультацій немає, а будь-який діалог можливий тільки після повного демонтажу односторонніх тарифів — причому «на рівноправних умовах, без шантажу».
"Велика угода", якої не існує
Трамп стверджує, що "чергу на сто країн" відкрито і з ними "майже готові угоди". Та на практиці єдине, що сьогодні стоїть у черзі, — це нові митні ставки. Лише за останній місяць Білий дім погрожував ввести "рециркуляційні" тарифи для всіх, хто не підпише «чесний договір» протягом 90 днів, а для КНР вже діє безпрецедентна планка — 145 %.
Китайський діагноз: "ти не заслуговуєш довіри"
"Наші двері відчинені, але не під дулами санкцій", — заявив речник МЗС Ґо Цзякунь, назвавши одночасну вимогу про угоду і посилення тиску "шляхом, що ніколи не спрацює".
Колега з Мінторгу, Хе Ядун, додав: "США самі запустили тарифну війну — хай самі й скасують усі односторонні мита".
Пекін не просто відкидає перемовини зараз — він публічно демонструє скепсис щодо будь-яких зобов’язань Трампа, спираючись на досвід "сьогодні одне, завтра інше".
Математика витримки
$3,2 трлн валютних резервів дозволяють КНР субсидувати критичний імпорт і стримувати падіння юаня.
Уолл-стрит уже втратила $7 трлн капіталізації від піку середини лютого — нерви бізнес-еліти здають швидше, ніж ланцюжки поставок.
Американський споживач стикається з "інфляцією тарифів" — від базових електроприладів до "айфонів", 90 % комплектуючих яких і досі приходять з Китаю.
У таких умовах Пекін може протриматися місяці, очікуючи, що політичний та корпоративний тиск усередині США лише посилиться.
Стратегема "час працює на нас"
Китайські академіки, близькі до уряду, читають гру так: варто “трохи потерпіти” — ринок і еліти у Вашингтоні змусять Трампа здавати позиції. "Краще пережити конфлікт, ніж поспішати на погані переговори", — коментує професор У Сіньбо.
А професор Ван Івей вказує на головну проблему для США: повна недовіра до слів Трампа. Сигнал "знижую тарифи" уже дисконтували як спробу заспокоїти біржі, а не щирий намір шукати компроміс.
5. Чому жоден "оливковий пагінець" не приживеться
Бракує послідовності. Трамп за три дні здатен:
а) оголосити про "дзвінок із Пекіна",
б) підняти мита ще на 20 пунктів,
в) заявити про "велику повагу до Сі Цзіньпіна.
Для китайської бюрократії таке "гойдалко-діпломатія" — знак ненадійності партнера.
Тиск ≠ переговори. Пекін читає ультиматуми як підтвердження слабкості, а не сили Вашингтона. "Не хвались, ідучи на рать" — приказка, яка нині звучить із уст китайських коментаторів в оригіналі династії Мін.
Страх рецесії перетворює тариф на бумеранг. Привид глобального спаду вже переконує топ-менеджерів Walmart, Target чи Home Depot тиснути на Білий дім, аби він "пригальмував" тарифний прес.
6. Що далі? Чотири сценарії
| # | Ключовий рушій | Що робить Трамп | Реакція Пекіна | Ймовірність* |
|---|---|---|---|---|
| 1 | Вибори та біржа | Тимчасово знижує мита до 50–70 % | "Вітаємо, але спершу — юридичний текст" | 35 % |
| 2 | Ескалація | Повертає 145 % і погрожує санкціями проти Huawei | Дзеркальні санкції + експортні обмеження на рідкоземи | 30 % |
| 3 | “Велика угода–лайт” | Частково знімає тарифи в обмін на збільшення імпорту LNG/агросектору | КНР підписує рамковий меморандум і тягне час | 20 % |
| 4 | Затяжний штиль | Не чіпає тарифи, але й не підвищує | Китай "відсиджується", переорієнтовуючи експорт на Глобальний Південь | 15 % |
У риториці Трампа немає нової "артилерії" — лише перезаряджені твіти й старі обіцянки "феноменальних угод". Пекін це бачить і використовує стратегію виснаження: чим довше Білий дім тримає тарифну шахівницю в підвішеному стані, тим глибше котлован для американської економіки й репутації "видатного перемовника".
Отже, поки Вашингтон змішує погрози й аванси, Китай спокійно грає в бадмінтон з годинником — і кожен відбитий м’ячик піднімає ціну поступок, які колись все-таки доведеться робити США. Хто ж першим моргне — питання не торгової статистики, а політичної витривалості.
