Українці, прокидайтеся! Важлива громадянська позиція кожного!
Українське суспільство розчарувалось у партіях і вже не вірить обіцянкам партійних лідерів щодо "покращення життя вже сьогодні".
Кожні вибори нам обіцяють "прийдемо до влади і буде вам щастя". Вибори закінчуються. Починається рутинне життя країни і ми знов чуємо знайомі до болі кожному українцю слова "треба затягнути пояси", "потерпіть ще трішки" і так до наступних виборів. Народ України опиняється кожного разу перед однією і теж самою ситуацією: до виборів - обіцянки, пофарбовані лавочки, встановлені спортивні, дитячі майданчики, концерти, матеріальна допомога, після виборів - жорстка розплата: підняття тарифів, підвищення цін, збільшення у рази усіляких штрафів і т.д. і т.п.
Що робити? Як змінити ситуацію?
Особисто я теж більше не вірю у можливість змін через політичні партії. Нажаль існуюча на сьогоднішній день партійна система в Україні достатньо вже себе дискредитувала. Партії перетворились здебільшого у бізнес осередки, які вирішують не стільки ідеологічні питання, а в першу чергу просувають економічні інтереси певних кіл.
Тим не менш з інтересом спостерігаю за процесом змін у партійному будівництві в Україні. В даний час з'являються нові, "нові старі" партії, які декларують інші підходи до розбудови партій, до питання залучення членів партій до прийняття рішень в партійних осередках.
Однією з таких партій є "Громадянська позиція".
Мені особливо цікаво було записати інтерв'ю з Костянтином Піонтковським, нещодавно обраним Головою Регіональної Київської місцевої організації (РКМО) партії «Громадянська Позиція», оскільки я знайомий з Костянтином дуже давно і знайомий саме через його громадянську діяльність. у т.ч. у ГО "Центр моніторингу влади", де він є Головою правління, а я разом з Ігорем Кирикевичем, Сергієм Потоцьким є членами правління.
Мені цікаво було дізнатись навіщо Костянтину було йти в партійці, чого йому не вистачало в громадській діяльності, що взагалі змінилось/зміниться після того, як він став членом партії.
На прохання Костянтина інтерв'ю не було "солодким", питання були відверті, іноді гострі.
Я розпочав ії з двох віршів Віталія Іващенка, які попросив прокоментувати і розповісти про те, що змінилось в партії, які виклики перед РКМО.:
"Не слухайте політиків щодня! Розумних, хитрих підлих і пихатих.
Їх аура - інтриги і брехня. Духовний світ ми маємо плекати!"
"Історія розумних вчить, як не робити хибних кроків,
І в той же час кара дурних, які не вивчили уроків."
Оскільки перед початком інтерв'ю мені на очі потрапив також і "Посібник з партійного будівництва", що знаходився на книжковій полиці у центральному офісі партії, також попросив прокоментувати одну цитату і одне питання: "Базовими для партії є три речі: люди, ресурси, ідеї. Як правило, у таких ситуаціях стоїть питання з чого починати?", "Що робити?".
Загалом вийшла чудове, як на мене інтерв'ю, в якому Костянтин Піонтковський розповів про найближчі плани та напрямки діяльності, підсумки місцевих виборів та склад Київської міської Ради, думки стосовно спільної діяльності громадських діячів та громадські організації Києва. Та відповів на питання: Навіщо громадським діячам потрібно займатися політичною діяльністю та йти до влади?
