Закінчується перша світова газова війна

Газові війни — явище унікальне, що не підкоряється звичним військовим сценаріям з парадами перемоги, капітуляціями та трибуналами. Їхня історія ще занадто коротка, але наслідки співмірні з традиційними збройними конфліктами. Сьогодні ми спостерігаємо завершення першої світової газової війни, ініційованої Росією проти Заходу. Результат — повна поразка агресора.

Динаміка енергетичного фронту

Попри відносно холодну осінь та початок зими, до кінця грудня 2024 року європейські газосховища заповнені більш ніж на 75%, що є безпрецедентним показником на цьому етапі опалювального сезону. Водночас спотові ціни на газ впали в 10 разів порівняно з літом 2022 року — піком енергетичної атаки Росії на Німеччину та її багаторічних партнерів.

На тлі енергетичної блокади європейські країни продемонстрували дивовижну здатність до адаптації. Диверсифікація постачання, збільшення використання відновлюваних джерел енергії та інвестиції в енергоефективність дозволили не лише пережити кризу, але й вибудувати систему, менш залежну від російського газу.

Остання нитка газової залежності

Закриття останньої нитки газопроводу з Росії на Захід — закономірний підсумок цієї війни. Україна заявила, що не має наміру продовжувати п’ятирічний договір із Газпромом, який завершується в новорічну ніч. Київ пам’ятає перший «постріл» газової війни — січень 2006 року, коли Газпром припинив постачання газу до української ГТС. Тоді російська влада звинувачувала українців у крадіжці газу, призначеного для Європи, супроводжуючи це пропагандистськими атаками.

Європейські країни в той момент недооцінили сигнал, прийнявши конфлікт за корпоративну суперечку. Однак методи, випробувані тоді, пізніше були застосовані Кремлем у куди більш масштабній і руйнівній формі.

Наслідки для Росії

Сьогодні Росія зіштовхнулася з надлишком газу, який нікуди дівати. Сховища переповнені, багато свердловин запечатано. Півстоліття орієнтації на експорт до Європи залишили російський внутрішній ринок газу недорозвиненим. Провінційні регіони так і не дочекалися обіцяної масової газифікації. Іронія ситуації в тому, що газ, від якого відмовився Захід, міг би покращити умови життя мільйонів росіян, але це виявилося менш пріоритетним, ніж експортні доходи.

Замість раціонального використання газу, Газпром опинився в становищі, описаному словами Єжи Леца: «Хто був на вершині, той зрозуміє, як низько можна впасти». У Кремлі ж продовжують «пускати газ у очі» власному керівництву, демонструючи ілюзію контролю та успіху.

Що далі?

Завершення першої світової газової війни залишає простір для нових домовленостей з іншими людьми, які підходитимуть до справи більш прагматично. Газ, як ресурс, терплячий — він почекає. Питання в тому, як довго готові чекати ті, хто опинився серед переможених.

Цікаво, що на тлі цих подій швейцарський суд з питань банкрутства оголосив, що повний ремонт і відновлення «Північного потоку – 2» обійдеться всього в пів мільярда євро. Однак це лише нагадування про те, скільки часу та ресурсів Росія витратила марно, ведучи війну, яку вона не могла виграти.