Станіслав Худар: що не так з податковою системою України під час війни

Податкова система України під час повномасштабної війни перетворилася на поле битви між державними потребами та економічними можливостями громадян. У розмові з екс-податківцем та адвокатом-лобістом Станіславом Хударом на каналі "Фемда бізнес" розкрилися глибокі суперечності сучасної фіскальної політики.

45% зарплати — норма чи грабіж?

Найбільш провокативне питання інтерв'ю стосувалося мінімальної зарплати в 8 000 гривень. З неї утримується ПДФО 18% (1 440 грн), військовий збір 5% (400 грн), а роботодавець додатково платить ЄСВ 22% (1 760 грн) — загалом 3 600 грн або 45% від номінальної зарплати.

Додайте до цього ПДВ 20% на споживання — і виходить, що громадянин віддає державі понад 75% своїх коштів. Це панщина? Худар відповідає дипломатично: "Це конституційний обов'язок", посилаючись на статтю 67 Конституції.

Але чи витримує така система економічну реальність? Якщо вибір між офіційними 10 000 гривень і неофіційною тисячею доларів, молодь обере другий варіант — і це не питання моралі, а питання виживання.

Військовий збір: вимога МВФ чи українська ініціатива?

Військовий збір збільшився з 1,5% до 5% не з власної волі уряду, нагадує Худар. За його словами, це вимоги МВФ, які ставлять умови перед наданням кредитних траншів. Західні партнери аналізують економіку України і повинні розуміти, з яких джерел країна сплачуватиме борги.

Формально від військового збору звільнені лише ті, хто не отримує офіційних доходів. Це створює порочне коло: працюючи неофіційно сьогодні, людина позбавляє себе пенсії та кредитної історії завтра. Але коли мова йде про виживання, майбутнє здається далеким.

Церква: останній оплот податкових пільг

Одна з найгостріших тем — оподаткування релігійних організацій. Церкви як неприбуткові організації звільнені від податків на духовні послуги (хрещення, сповідь, панахиди). Але що з "лавочками при дворі", де продають ювелірні вироби часто без відповідних ліцензій?

Худар визнає абсурдність ситуації: Києво-Печерську Лавру не можна порівнювати з маленьким монастирем у глибинці, який ледве збирає на зарплату священнику. Але чому немає диференційованого підходу? Чому великі релігійні бізнес-структури не платять податок на нерухомість?

Відповідь проста: політична недоцільність. Ніхто не хоче асоціюватися з "тим, хто обклав податками церкви".

Легалізація "гріхів": чому проституція досі в тіні?

Найбільш відверта частина розмови стосувалася легалізації проституції та азартних ігор. Худар прямо заявляє: ринок існує, незалежно від того, визнаємо ми це чи ні.

Азартні ігри вже легалізовані, але з такими жорсткими вимогами (п'ятизірковий готель як мінімум), що нелегальні казино продовжують працювати. При цьому створено реєстр лудоманів, яким відмовляють в обслуговуванні в легальних закладах. Результат? Хворі люди йдуть у нелегальні заклади, де немає жодного контролю.

З проституцією ситуація ідентична. Бізнес працює, великі гроші обертаються, але держава не отримує жодної копійки податків і не може контролювати епідеміологічну ситуацію. Чому? "Політично недоцільно", — констатує Худар.

Укрпошта: 800 000 гривень керівнику vs 8 000 листоношам

Окрема історія — зарплати топ-менеджерів державних підприємств. Голова Укрпошти отримує 800 000 гривень на місяць, тоді як листоноші — 8 000. Чи це легалізована корупція?

Худар захищає модель: "Ефективний менеджер може знайти себе на ринку праці з достойною оплатою. Якщо платити 50 000 — така й буде робота". Але де результати цієї "ефективності"? Укрпошта залишається збитковою, продає неліквідне майно і перетворює відділення на магазини.

Питання про прив'язку зарплати до KPI залишається риторичним: "Хто зараз готовий цим займатися? Уряд зайнятий підвищенням податків для населення".

Інфоцигани: нова форма ухилення від податків

Блогери та продавці онлайн-курсів — нова "тіньова зона" економіки. Худар називає їх прямо: "інфоцигані". Справжній фахівець не має часу продавати курси за 500 гривень з обіцянками мільйонного доходу.

Проблема законодавчого вакууму: людина купила курс, не заробила обіцяних грошей — до кого звертатися? Відповідача часто просто не існує. Блогер без реєстрації ФОП продає "повітря", не платить податків і не несе відповідальності.

Особливо цинічні випадки: власники автосалонів рекламують "свій бізнес" і "сплату податків в Україні", але перевірка реєстру показує — усі їхні підприємства давно закриті або зареєстровані на тимчасово окупованих територіях.

Показова благодійність: хайп чи справжня допомога?

Окремий біль — показова допомога армії. "Хочеш допомогти? Взяв, допоміг, тихенько передав", — каже Худар. Але коли починається хвиля хейту, раптом з'являються сотні фотографій передачі допомоги "із рук у руки".

Це не про реальну допомогу — це про PR та збір переглядів. А справжня системна підтримка залишається непомітною.

Ринки: де закінчується бабуся і починається бізнес?

Навіть торгівля на ринках викликає суперечки. Бабуся, що продала врожай зі свого городу — це одне. Але коли людина системно, щотижня, на одному місці продає товари — це вже підприємницька діяльність, що потребує реєстрації та оподаткування.

Худар пропонує просту схему: адміністрація ринку при укладенні договору оренди має перевіряти наявність ФОП у продавця. Це б вирішило проблему "напівлегального" бізнесу.

Висновок: мораль vs виживання

Головна суперечність української податкової системи — розрив між правовими нормами та економічною реальністю. Держава вимагає 45-75% доходів громадян, обіцяючи взамін "обороноздатність" та "соціальний захист". Але коли зарплата листоноші — 8 000, а керівника Укрпошти — 800 000, коли церкви не платять податків, а блогери продають "повітря" без реєстрації — система втрачає легітимність.

Питання моралі, як правильно зазначив Худар, неможливо відокремити від питання оподаткування. Але мораль працює в обидва боки. Держава не може вимагати жертв від громадян, коли сама демонструє подвійні стандарти та нездатність боротися з корупцією.

Легалізуйте проституцію — отримаєте податки та епідеміологічний контроль. Спростіть вимоги до азартних ігор — нелегальні казино зникнуть. Введіть диференційоване оподаткування для різних рівнів доходів — зникне стимул працювати "в тіні". Прив'яжіть зарплати держслужбовців до KPI — з'явиться ефективність.

Але найважливіше — поверніть довіру. Поки громадяни бачать, що 75% їхніх доходів іде у "чорну діру" без прозорих результатів, податкова мораль залишатиметься недосяжним ідеалом.