Буркін назвав кураторами вбивства Комарова на Балі двох людей, проти яких раніше ширили анонімні "досьє"

Єгор Буркін, якого слідство вважає керівником наркосиндикату "Хімпром", пов'язав жорстоке вбивство українця Ігоря Комарова на Балі з уродженцем Білорусі Віталієм Юрченком і киянином Максимом Нижником, пише Будда.

Свою версію Буркін, відомий як "Мексиканець", виклав в інтерв'ю блогеру Василю Тимошенку, яке вийшло 13 листопада. Обличчя співрозмовника в кадрі приховане, говорив він російською і місця перебування не назвав. Буркін, громадянин Росії, перебуває в міжнародному розшуку. Його голос звучить на плівках, які НАБУ і САП оприлюднили 4 листопада в межах операції "Карфаген" проти мережі шахрайських кол-центрів. В інтерв'ю він підтвердив, що на записах саме він.

За словами Буркіна, події на Балі "курували" Нижник, якого він назвав вихідцем з України, і Юрченко, вихідець з Білорусі. Обидва, стверджує він, мають стосунок до спецслужб багатьох країн, тільки не України. Юрченка Буркін назвав позаштатним співробітником російських спецслужб, який нині живе в Польщі. За його версією, Юрченко і Нижник використовували можливості російських спецслужб, щоб заробляти гроші.

Ігоря Комарова, 28-річного сина бізнесмена з Дніпра, викрали 15 лютого 2026 року, коли він катався на мотоциклах разом із приятелем Єрмаком Петровським. Петровському вдалося втекти. Невдовзі з'явилися відео, на яких побитий Комаров розповідав про катування і про вимогу викупу в $10 млн. 26 лютого місцеві жителі знайшли біля пляжу Кетевел рештки тіла, а пізніше вздовж річки та узбережжя знайшли голову, тулуб, руки й ноги. Тест ДНК підтвердив, що це Комаров.

Індонезійська поліція встановила сімох іноземців, які місяць стежили за Комаровим перед убивством. Генерал поліції Даніель Адітьяджая припустив, що нападники могли сплутати жертву, а головним мотивом могли бути кримінальні розбірки та залякування родини Петровського. В Україні справу розслідує Державне бюро розслідувань. Повідомлень слідства, де б фігурували прізвища Юрченка чи Нижника, у відкритих джерелах знайти не вдалося.

Буркін засумнівався і в тому, що з Комаровим поводилися так жорстоко, як показували відео. Цей сумнів важко поставити поруч із фактами. Тіло Комарова знайшли розчленованим, а за даними слідства, з нього ще й вирізали органи.

Дісталося від Буркіна і дівчині Комарова, блогерці Єві Мішаловій. Вона розповідала, що викрадачі навіть не надіслали номер гаманця для викупу. Буркін назвав це брехнею.

У своїх відео перед смертю Комаров зізнавався у причетності до "дніпровських офісів", тобто шахрайських кол-центрів, і називав прізвища людей, які їх нібито прикривали. Мішалова стверджує, що всі ці схеми і прізвища Ігор просто читав з листочка. За її словами, викрадачі змусили його, а він погодився, бо хотів вижити. "Я не знаю цих імен і прізвищ", каже Мішалова. Якщо вона їх не знає, аргумент, звісно, залізний. Офіційна версія Мішалової про те, чим заробляв Ігор, звучить так: він продавав зерно і метали.

Хто ж такий Віталій Юрченко? Він народився у 1975 році в Білорусі. У Гомелі його знали як громадського активіста. У 2017 році він надіслав адміністрації Лукашенка понад 61 тисячу підписів проти декрету про "тунеядців", а згодом переїхав в Україну.

У 2018 році російське слідство звинуватило трьох білорусів, серед них Юрченка, у викраденні колишнього офіцера ФСБ Романа Фіалковського. За версією обвинувачення, його вивезли з Підмосков'я через Білорусь в Україну і вимагали 50 млн рублів, за тодішнім курсом близько $750 тис. В Україні Фіалковського затримали з посвідченням співробітника ФСБ і ручкою з прихованою відеокамерою. Повернувшись до Росії, він заявив про викрадення. Захист обвинувачених наполягав, що Фіалковський їхав добровільно. Одного з трійці, Андрія Цейка, засудили в Росії до 9,5 року. Юрченко та ще один білорус переховуються за кордоном і оголошені в розшук.

Найгучніша історія з ім'ям Юрченка пов'язана з Кристиною Любашенко. Після вторгнення вона виїхала з Києва до Швейцарії з двома доньками, онкохворою матір'ю і дідусем, у якого деменція. Юрченко, за словами її адвокатки, жив по сусідству і видавав себе за біженця з України. Він позичав Любашенко гроші, а потім запропонував заробити на "мирній акції" в Москві.

5 травня 2023 року Любашенко приїхала до Москви. Адвокатка розповіла, що Юрченко купив їй квиток в один кінець, зняв квартиру в Долгопрудному і керував кожним її кроком. Коли жінка почала вагатися, він погрожував повідомити швейцарські органи опіки, що мати покинула дітей. Любашенко запустила кульки з біло-синьо-білим прапором, і її одразу затримали. 17 червня 2024 року військовий суд у Москві засудив її до 12 років колонії за "фейки" про армію і участь у "терористичній організації".

Сам Юрченко журналістам заперечив шантаж і сказав, що Любашенко ніхто не змушував їхати, а потім пообіцяв позов про захист честі. Мати Любашенко бачить інший мотив. Вона вважає, що Юрченко хотів отримати женевську квартиру, оренду якої родині оплачувала соціальна служба.

Версія, що Юрченко відправив Любашенко до Москви на замовлення ФСБ, з'явилася в публікаціях липня 2026 року. Їхні автори посилаються на власні джерела, документів не наводять і пишуть, що Юрченко живе у Швейцарії. Буркін тепер оселяє його в Польщі.

Але найголовніше інше. Ім'я Юрченка давно пов'язане з самим "Хімпромом". Білоруське видання у 2024 році писало, що Юрченко нібито працював у картелі піарником і вів його соцмережі. З кінця 2022 року на його сайті "Спасем Страну Вместе" почали виходити матеріали проти "Хімпрому". Згодом винагороду за інформацію про Юрченка оголосив блогер, якого видання називало піарником картелю. Тобто ватажок "Хімпрому" тепер публічно пов'язує з убивством людину, з якою його картель, судячи з цих публікацій, давно ворогує.

Цікаво, як ширилися звинувачення проти Юрченка. Текст, на який посилається Будда, у липні 2026 року майже дослівно вийшов одразу на кількох сайтах. Ще у 2024 році журналісти помічали, що анонімні звинувачення проти Юрченка розходилися мережею з незначними змінами. Сама ж стаття закидає Юрченкові, що він займається чорним піаром через одноразові сайти.

Другий фігурант, Максим Нижник, народився у 1988 році в Києві. У державних реєстрах він значиться ФОПом із програмування і власником кількох торговельних компаній, серед них інтернет-торгівля та аптечна фірма.

Решта відомостей про Нижника походить з анонімного досьє на сайті, названому його іменем. Автори досьє стверджують, що Нижник із 2010 року працює на ФСБ і організовував шахрайські кол-центри за гроші російської спецслужби. Пишуть, що він проник до агентурного апарату СБУ і створив телеграм-канал "Поклад СБУ", який дискредитує Службу. Звинувачують його навіть у тому, що він готував у Києві схрони з вибухівкою для диверсій.

Документів, які б це підтверджували, досьє не містить. Свої джерела автори обіцяють передати лише "представникам СБУ за потреби". Зате значну частину тексту займають телефони, адреси й паспортні дані родичів Нижника, його колишньої дружини і навіть неповнолітнього сина. Повідомлень правоохоронців про підозру Нижнику у відкритих джерелах знайти не вдалося, його коментаря немає.

Отже, що маємо. Розшукуваний ватажок картелю, чий голос звучить на плівках НАБУ про хабарі силовикам, називає кураторами вбивства на Балі двох людей. Один із них, якщо вірити публікаціям 2024 року, колись працював на його ж картель, а потім почав писати проти нього. Проти другого ходить анонімне досьє, де замість доказів адреси родичів. Індонезійська поліція і ДБР цих прізвищ публічно не називали. Чи стоїть за словами Буркіна щось більше, ніж рахунки з ворогами, мають з'ясувати слідчі. Поки що в цій історії досьє більше, ніж доказів.