Єгор Буркін підтвердив хабарі СБУ, поліції та прокуратурі й запропонував НАБУ угоду
Чому людина, яку Україна з 2019 року шукає через Інтерпол, сама виходить в ефір і підтверджує записи, де її голос обговорює, облити журналіста кислотою чи забити молотками? Фігуранти гучних справ зазвичай мовчать або називають плівки монтажем. Єгор Буркін, якого НАБУ вважає власником мережі кол-центрів і магазинів U420, зробив навпаки. В інтерв'ю на YouTube-каналі Василя Тимошенка він заявив, що все почуте на плівках правда і що це максимум 5% того, що зараз відбувається в Україні. Свою роль він описав однією фразою: весь правоохоронний блок купив, а в оборонку залізти не встиг.
Відповідь на це питання міститься в самому інтерв'ю. Буркін прийшов торгуватися. Він охоче і з цифрами підтверджує кожен хабар, бо хабар насамперед викриває того, хто його взяв. Кожен епізод, де винним виявився б він сам, Буркін заперечує або перекладає на інших людей. Наркотиків, за його словами, не було, погроз не було, пальці різали "дурники" з оточення, людей били Осипов і його команда, до фальшивих євро він стосунку не має. Покупців своїх свідчень він називає прямо: НАБУ, САП і Сполучені Штати.
Що ж він продає і чого це варте для слідства?
Операція "Карфаген" почалася 4 вересня 2026 року з Офісу генпрокурора. Тоді НАБУ і САП затримали заступника начальника департаменту міжнародно-правового співробітництва ОГП Сергія Кропиву. Іронія в тому, що 2021 року Кропива очолював кіберполіцію і боровся з онлайн-шахрайством. Прокурор САП заявив у суді, що Кропива організував схему за повної підтримки генпрокурора Руслана Кравченка. Кравченко це заперечував, але врешті пішов у відставку.
4 листопада бюро оприлюднило нові матеріали. За даними слідства, група координувала 52 кол-центри і платила за прикриття 7 тисяч доларів на місяць з кожного. Того ж дня детективи прийшли з обшуками до начальника департаменту захисту національної державності СБУ Сергія Дуки, до начальника Головного управління внутрішньої безпеки СБУ Антона Кравчука та до Олександра Ковальчука, першого заступника начальника одного з управлінь департаменту Дуки. Андрій Осипов на прізвисько "Кримінал", якого слідство вважає співвласником мережі, опинився в ізоляторі НАБУ.
Буркін доповнює цю картину з позиції платника. Кол-центрами, за його словами, він почав займатися у вересні-жовтні 2021 року. Після 24 лютого 2022 року все закрилося, а знову робота налагодилася лише до червня-липня 2022 року. Кол-центр платив 21 тисячу доларів на місяць за кожні 50 працівників, трьома рівними частинами: 7 тисяч у СБУ, 7 тисяч у Нацполіцію, 7 тисяч у Генпрокуратуру. Офіс на 100 людей платив удвічі більше, на 150 людей утричі. Гроші переказували на криптогаманці до п'ятого числа кожного місяця. Натомість "дах" отримував адреси, куди його людям заходити не треба. Даних працівників, запевняє Буркін, не передавали.
Криптогаманець, який фігурує на плівках НАБУ, то з 2,4 млн доларів, то з 3,7 млн, Буркін визнає своїм: за його словами, це гроші, які його люди відправляли за кол-центри або за U420. На тих самих плівках звучить фраза, яка добре пояснює, за що платили: "вам 2 млн віддали, ви маєте стояти біля цієї КЦшки і всіх відганяти". Що траплялося з тими, хто не платив, Буркін теж розповідає. На адреси приходили "маски-шоу", забирали техніку, клали людей обличчям у підлогу, іноді трохи били, і після кількох таких візитів працівники розбігалися.
З цифрою НАБУ він сперечається і каже, що бюро помилилося, назвавши 7 тисяч. Схоже, жодної помилки тут немає. Ще у вересні джерела в правоохоронних органах говорили про 7 тисяч на місяць з кол-центру саме для представників Офісу генпрокурора. Буркін називає ту саму суму як частку прокуратури і додає до неї такі самі частки СБУ та поліції. Частку прокуратури, за його словами, отримував Кропива, який залишав собі невелику частину, а решту передавав Кравченку.
Чому ж, за його оцінкою, 1500 кол-центрів по всій Україні роками працювали майже відкрито? Відповідь на це питання становить найсильнішу частину інтерв'ю, і Буркін будує її як логічну задачу. Гроші формально збирала людина, яку поставили кіберпідрозділи СБУ та поліції. Зрозуміло, чому не приходила кіберполіція. Однак департамент кіберполіції не може заборонити карному розшуку чи іншому департаменту заходити в офіс, де вчиняється злочин. Таку команду всім підрозділам одразу може дати лише керівник поліції або міністр. Якщо інші департаменти теж не приходили, отже, у долі були керівники відомств. Мерів і губернаторів у цій схемі, за словами Буркіна, не було, вони були просто не потрібні.
Далі Буркін піднімається на поверх вище. За його версією, керівники СБУ, поліції та прокуратури віддавали левову частку грошей заступнику керівника Офісу президента Олегу Татарову, якого він називає куратором усієї правоохоронної системи. Нацполіція, каже Буркін, досі підпорядковується Татарову через його "кума" Максима Цуцкірідзе. З липня 2026 року Цуцкірідзе виконує обов'язки голови Нацполіції, і журналісти-розслідувачі уже пов'язували його з Татаровим. Буркін додає ще одну деталь. 2025 року головні управління ДБР і СБУ, за його словами, негласно домовилися не працювати одне проти одного, бо обидві структури стоять під однією людиною, яку він називає "доном Корлеоне".
Наскільки це свідчення, а наскільки здогадка?
Тут треба відокремити те, що Буркін знає, від того, що він виводить. Спершу він особисто платив Дуці й Ковальчуку, дарував Ковальчуку на день народження Mercedes V-класу і через нього передавав хабарі в ДБР, щоб там не помічали кол-центри під час його війни з конкурентною структурою. Ця війна, за його словами, точилася за людей, і сторони в ній "цькували силовиків одне на одного". Потім силовики запідозрили, що Буркін може їх записувати, і поставили між собою і ним Осипова, який п'ятого числа кожного місяця збирав гроші. Це прямі свідчення людини, яка сама давала гроші.
Про те, куди гроші йшли вище, Буркін говорить зовсім іншими словами: "мені здається", "це ні для кого не секрет", "міністр не знав, Татаров не знав, отже 378 млн пиляли тупо кібери? Не повірю ніколи". Він сам визнає, що сумнівається, чи передавав Дука гроші Татарову напряму. Так само обережно він говорить про людей, до яких, за його словами, не дістався. Під словом "Арх" на плівках, пояснює Буркін, мався на увазі Давид Арахамія, але до нього він "хотів дотягнутися" і не дотягнувся, тому просить не вішати на нього тавро. До Ігоря Клименка, який тоді був міністром внутрішніх справ, він теж не дотягнувся, хоча впевнений, що міністр не міг не знати. Поліцейського з департаменту стратегічних розслідувань на прізвисько "Прайс" Буркін особисто не знав, але, судячи з матеріалів НАБУ, вважає, що той був "у темі й у долі".
Виходить, нижні поверхи вертикалі Буркін бачив на власні очі, а верхній поверх вирахував. Розрахунок логічний, але доказом його можуть зробити лише гаманці, транзакції та скриншоти, які він обіцяє передати слідству в обмін на угоду.
Наскільки широко продавалися послуги силовиків, Буркін показує на власному прикладі. 2019 року в нього стався конфлікт з одним із партнерів. Пізніше, наприкінці 2021 або на початку 2022 року, на його прохання і за 3,5 млн доларів цього партнера позбавили українського громадянства, помістили в пункт тимчасового перебування іноземців і готували до депортації. Паспорт потім повернули, бо отримано його було законно, але кілька місяців людина провела під вартою. За словами Буркіна, так само на замовлення влаштовували обшуки в конкурентів і незручних людей. Саме в цьому сенсі він і каже, що в Україні "все продається".
Його цифри потребують такої самої обережності, як і його висновки. 1500 кол-центрів по 21 тисячі доларів він рахує як 31,5 млн на місяць і 350-370 млн на рік, а за кілька хвилин називає 378 млн. Загальний обіг грошей, що заходили в Україну через кол-центри, він спершу оцінює у 2-3 млрд доларів на місяць, а ближче до кінця інтерв'ю у 20 млрд на рік. Перша оцінка дає 24-36 млрд на рік, друга помітно менша. Перевірити не можна жодну з них, але служать вони одній меті. Буркін порівнює 20 млрд із довоєнним бюджетом України, який він пам'ятає як 49 або 57 млрд, і питає, де тепер країні взяти ці гроші. Шахрайство, від якого, за даними НАБУ, потерпають десятки тисяч людей на рік, у його подачі перетворюється на галузь економіки, яку шкода втрачати.
Той самий прийом він застосовує до самих кол-центрів. Буркін докладно перелічує їхні напрями. Одні дзвонять від імені банків і виманюють дані в пенсіонерів і просто довірливих людей. Інші працюють з форексом, пірамідами, ворожками і продажем БАДів. Треті займаються "поверненням інвестицій": уже ошуканій людині дзвонять удруге й обіцяють повернути гроші, щоб ошукати знову. Найприбутковіший напрям, робота по банках, приносив, за його словами, офісу на 100 людей від 5 до 10 млн доларів. Такі офіси працювали і проти громадян США, і органи заплющували на це очі. Собі Буркін залишає лише ворожок і БАДи, "найбезпечніше", де "трохи перебільшували значущість".
Устрій своїх офісів він описує лише загалом. Рядові працівники розташовували клієнта, інші "закривали" продаж, над ними стояли керівники і коучі, які навчали персонал. Була власна служба безпеки на випадок силових нападів, бо бізнес сірий, і був фінансовий відділ. Відділ кадрів кол-центрів набирав людей і в магазини U420. Назвати імена й описати ієрархію докладніше Буркін відмовився, пояснивши, що не хоче створювати проблеми людям, які працювали з ним.
Чому ця система закінчилася? Її закрили, за словами Буркіна, після того як європейські та американські партнери "дали по шапці керівництву України". Він вважає, що закрилося 80-90% кол-центрів, решта "партизанить" групами по 5-10 людей у квартирах і будинках, а частина людей переїжджає до Албанії та Сербії. Після закону, який, за його словами, загрожує учасникам кол-центрів 10-12 роками ув'язнення, колишньої системи він уже не чекає. Звідси простий висновок, що випливає з його ж розповіді. 21 тисяча доларів на місяць купувала відсутність обшуків усередині країни, але проти тиску з Вашингтона не купувала нічого. Захист коштував рівно стільки, скільки тривало терпіння партнерів.
Друга половина його бізнесу, мережа U420, влаштована за тією самою схемою, лише на самій межі закону. На піку мережа мала близько 110 точок, переважно в Києві, Одесі, Львові та Харкові, з них приблизно 80 власних і 20 франшизних. Продавали трав'яні суміші, оброблені синтетичним канабіноїдом, який Буркін закуповував на заводах у Чехії та Польщі й називає легальним, а також напої з CBD від українського виробника. На упаковці писали "сувенір, не вживати", і Буркін цього не заперечує.
Мережа відкрилася влітку 2025 року. За кілька місяців в Україні заборонили напівсинтетичний канабіноїд HHC, і магазини закрилися. За місяць привезли нову продукцію, але 5 грудня 2025 року Кабмін заборонив і цю формулу. Буркін каже, що 2-3 тонни товару вартістю в кілька мільйонів доларів довелося спалити. Навесні 2026 року в магазини прийшов департамент боротьби з наркозлочинністю Нацполіції. Вилучений товар партнерам потім повернули, бо експерти не змогли визначити нову формулу. Буркін пояснює це так: постачальники з Чехії "цього разу ретельніше ховають формулу". Мабуть, це найвідвертіша фраза про бізнес U420 у всьому інтерв'ю. Легальному товару нема чого ховати склад від експертизи. Ховати його треба тому, хто знає, що наступну формулу заборонять так само, як дві попередні.
Найвразливішим місцем Буркін сам називає напої. У мережі вилучили 10 тонн бляшанок, і в кожній, за його словами, вміст ТГК не перевищував допустимих 0,3%. Напої були сертифіковані, оплачувалися безготівково і продавалися не лише в U420, а й у великих торговельних мережах по всій Україні. Якщо слідство порахує ТГК від усього вилученого обсягу, то, за логікою Буркіна, відповідати за статтею 307 має виробник, а не магазин-контрагент. Він заздалегідь попереджає слідчих, що за такий підрахунок їм "доведеться відповідати".
Гроші тут теж ішли нагору. До квітня-травня 2026 року щоденний обіг мережі, за словами Буркіна, сягнув 4 млн гривень, тобто близько 90 тисяч доларів. За його розрахунками, у травні мережа мала заробити мільйон доларів, а до вересня вийти на 1,5 млн доларів чистого прибутку на місяць. З цього обігу від 400 до 700 тисяч доларів на місяць ішло тим, хто обіцяв захист. Посередниками були колишній співробітник СБУ Олександр Карамушка і Сергій Булій. Вони запевняли людей Буркіна, що платять МОЗ і наркополіції, і це, як визнає сам Буркін, виявилося брехнею. Булій, за його словами, уже вийшов із СІЗО, а Карамушка вдруге уникає відповідальності, і Буркін пов'язує це з тим, що мати Карамушки працює суддею. Люди самого Буркіна при цьому залишаються під вартою.
Осипов, за словами Буркіна, окремо платив Антону Кравчуку за те, щоб той не заважав і не просував законопроєкти, що забороняють цей бізнес. Дмитра Торгалу з департаменту боротьби з наркозлочинністю, який прийшов у магазини, Буркін, як він сам каже, хотів "прибрати" з посади за 2 млн доларів, раз уже в Україні все продається. Тепер він публічно перед ним вибачається, називає Торгалу чесним співробітником і водночас звинувачує його в тому, що той змонтував записи з погрозами родинам із фрагментів інших розмов.
Кінцева мета мережі пояснює, заради чого Буркін ішов на ці витрати. Його люди готували для Верховної Ради папку з аргументами за легалізацію марихуани. На момент легалізації Буркін розраховував мати 200-300 магазинів і стати найбільшим гравцем на ринку. Простіше кажучи, U420 був плацдармом: мережа платила за те, щоб дожити до закону, який зробив би її монополістом. Вкладених близько 2 млн доларів мережа так і не окупила. В інтерв'ю він продовжує ту саму кампанію і радить державі легалізувати марихуану і проституцію, щоб на ці гроші підвищити зарплати поліцейським.
Як Буркін пояснює погрози? Його відповідь варто запам'ятати, бо вона стосується і самого інтерв'ю. Обговорення кислоти й молотків для журналіста Дениса Бігуса, за його словами, було виставою для Осипова і силовиків. Силовики постійно піднімали побори, і йому було потрібно, щоб вони припускали, що він готовий на все. Після таких розмов побори зменшувалися. Він повторює своє улюблене прислів'я "хороший понт дорожчий за гроші" і пропонує перевірити за реєстрами МВС, чи облили в Україні когось кислотою. Претензія до Бігуса в нього, за його словами, одна: у матеріалі від 5 грудня 2025 року журналіст назвав мережу U420 наркоторговцями. Люди Буркіна тоді намагалися зв'язатися зі співведучою чи дружиною Бігуса, щоб дати коментар.
Ветеран, про якого йшлося на плівках, за словами Буркіна, отримав 15 тисяч доларів і мовчав. На питання про підпал будинку й машини блогера Стаса Домбровського в Одесі Буркін відповідає, що краще промовчить: нехай усі гадають, він це чи ні, так "в організації краща дисципліна". Домбровський, за його словами, раніше працював із ним і був обличчям акції "Здай баригу", де громадяни отримували гроші за те, що ловили наркоторговців і здавали їх поліції. Мету акції Буркін пояснює так: довести правоохоронцям, що сам він в Україні наркотиками не торгує, і змусити їх нарешті передати до суду справу 2019 року. Співпраця закінчилася, коли Домбровський, за версією Буркіна, спробував його шантажувати.
Виходить, Буркін сам описує страх як свій головний інструмент управління. Страх нічого не коштує і діє однаково на підлеглих і на силовиків. Інтерв'ю побудоване за тим самим правилом. Ближче до кінця Буркін нагадує, що якщо його спіймають, у нього вдома знайдуть ноутбук, і тоді "багато хто вийде сам на себе". Тому він радить добре подумати і домовитися з ним про угоду. Це та сама погроза, лише адресована слідству і тим, хто стоїть вище за Дуку.
Компромат він використовує так само впевнено. З народним депутатом Миколою Тищенком, за словами Буркіна, він співпрацював щодо кол-центрів ще до того, як склалася вертикаль. Тищенко обіцяв звести його із силовиками і надсилав фотографії з ними, але Буркіна, як з'ясувалося, на цих зустрічах не згадував. Потім Тищенко зажадав частку: мільйон доларів разово і ще щомісячну "константу під час каденції", а заодно почав приходити в кол-центри Буркіна під камери й удавати боротьбу з ними. Після цього Буркін оприлюднив записи розмов і розповів, що оплачував благодійні вечері Тищенка за кордоном сумами від 70 до 200 тисяч доларів. На питання, чи він злив записи, де Тищенко хоче частку з кол-центрів, Буркін відповів одним словом: "так".
Торгівлю він бачить і в медіа. Купити розміщення чи видалення, за його словами, можна майже скрізь, крім кількох видань, які дорожать репутацією. Серед таких він називає "Українську правду", Бігуса і Притулу. Він також стверджує, що співробітники СБУ, дізнавшись про його намір заговорити, обходять підконтрольних їм журналістів і погрожують статтею 111 про державну зраду тому, хто візьме в нього інтерв'ю або дасть йому майданчик.
Чого він хоче натомість?
Буркін кілька разів повторює, що готовий співпрацювати з НАБУ і САП і розраховує на умовне покарання. Приїжджати в Україну він поки не збирається, бо НАБУ, за його словами, не зможе гарантувати йому безпеку. З американцями, стверджує Буркін, він уже співпрацював і передавав їм інформацію про наркоторгівлю. Свою головну претензію він пов'язує зі справою 2019 року. Тоді "відділ К" СБУ, з якого потім виріс департамент Дуки, прийшов до нього з обшуками, і з банківських комірок, за його словами, зникло близько 10 млн доларів. Засуджені в тій справі давно відбули покарання, а провадження проти самого Буркіна за 8 років так і не дійшло до суду. Він вважає, що справу тримають відкритою як важіль тиску на нього і його людей. 2023 року проти нього запровадили санкції, і ініціатором, за його словами, був той самий департамент, якому він платив. Його пояснення того, чому він тепер заговорив, вкладається в одну фразу: "як вони до мене, так і я до них".
Окремо Буркін розповідає, як СБУ збирає гроші на заставу для Дуки. За його словами, скидатися змушують рядових співробітників на периферії із зарплатою близько 30 тисяч гривень, тобто близько 670 доларів. Він пропонує привести в ефір десяток таких співробітників, які це підтвердять.
Одна деталь інтерв'ю важливіша за решту, хоча Буркін вимовляє її мимохідь. Він вихідець із Росії і громадянин двох держав, Росії та України, а український паспорт отримав через шлюб. На плівках НАБУ є його слова про контакти з російськими спецслужбами. Буркін пояснює їх так. Співробітник СБУ Роман Рудик, з яким він був знайомий "по корупційних справах" і якого пізніше звинуватили в державній зраді, якось попросив його поговорити з російською стороною "на тему крипти". Росіяни почали його вербувати, і він, за його словами, відмовився. Перевірити відмову неможливо. Натомість інше перевіряти вже не треба. Силовий блок, який, за словами Буркіна, продавав "абсолютно все", продавав це громадянину Росії, і вихід на російські спецслужби йому забезпечив співробітник української спецслужби.
Найгучніша частина інтерв'ю належить ведучому. Тимошенко зачитав матеріали, які, за його словами, йому передали, про Євгенія Смирнова, відомого також під прізвищем Зайферт. У Новосибірську Смирнова з 2016 року розшукують за статтею про збут наркотиків в особливо великому розмірі. Український кордон він, за цими матеріалами, перетинав за російським паспортом на ім'я Євгенія Дороднова, хоча справжній Дороднов живе в Росії. У документах Смирнова фігурують одразу кілька імен: Дороднов, Зайферт, Сергій і Євгеній Дякунови, а в листопаді 2025 року в Києві йому оформили документи ще на одне ім'я, Євгеній Соболь. 2024 року він отримав в Україні статус біженця і був знятий з міжнародного розшуку, а публічно значиться співзасновником блокчейн-компанії ET Club з 2015 року і компанії Everstake з 2018 року.
Разом із Мінцифри та біржею FTX Everstake запускала криптозбір Aid for Ukraine, а в травні 2022 року випустила реп-кліп за участю Михайла Федорова, який тоді очолював Мінцифри. За матеріалами ведучого, у квітні 2022 року відкрили провадження щодо закупівлі дронів на 12,2 млн доларів у криптовалюті, яких армія так і не отримала. У січні 2025 року Головне слідче управління Нацполіції відкрило друге провадження щодо можливого привласнення близько 42 млн доларів, частина яких, понад 100 біткоїнів, пішла на гаманець, схожий на криптоміксер.
Що додав до цього Буркін? Смирнов, за його словами, до його групи стосунку не має, але знайомий з нею через Дуку і Ковальчука. Дука "працював" по Смирнову з 2018 року, обібрав його так само, як Буркіна, і після цього вони потоваришували. Проти Смирнова, за відомостями Буркіна, відкриті кримінальні справи в СБУ та в Нацполіції, зокрема в департаменті боротьби з наркозлочинністю, але розслідувати їх не дають, можливо, за участі Дуки. Головне звинувачення Буркін формулює прямо: людям, пов'язаним зі Смирновим, "за допомогою Федорова вдалося залізти в оборонний сектор", у них були спільні проєкти, зокрема закупівля дронів. Свій зв'язок з оборонкою Буркін пояснює просто: йому "пощастило менше", і він туди "не встиг", на відміну від "спритніших колег". Доказом зв'язку Смирнова з Федоровим для нього є документи, які зачитав ведучий, і куплет Федорова в репі Everstake.
Федоров з 14 січня 2026 року очолював Міністерство оборони і залишив його в липні. Питання, хто розпоряджався гаманцями, на які міністерство саме закликало переказувати гроші, залишається серйозним. Відповісти на нього мають провадження Нацполіції, а куплет у кліпі доводить лише знайомство.
Своє інтерв'ю Буркін завершує програмою реформ. Чесні органи, на його думку, залишилися там, де керівника обирає конкурсна комісія, а не Офіс президента, і де платять гідну зарплату. Він називає НАБУ і, із застереженням, Бюро економічної безпеки. Чистими він вважає і Службу зовнішньої розвідки з ГУР, але пояснює це без ілюзій: у них ніколи не було правоохоронних повноважень, вони не могли приходити з перевірками, тому таким, як він, були просто не потрібні. Поки керівники СБУ, ДБР, поліції та прокуратури залежать від одного дзвінка, міркує Буркін, корупція неминуча. Це та сама вимога конкурсного відбору, на якій свого часу створювали НАБУ. Дивно чути її від людини, яка залежністю силовиків від дзвінка користувалася, але саме тому від неї важко відмахнутися. Платник знає, за що платив.
Що з цього випливає? Нижні поверхи вертикалі, яку описав Буркін, уже підтверджені документами слідства: Кропиву затримано, Кравченко пішов у відставку, у Дуки, Ковальчука і Кравчука пройшли обшуки, Осипов сидить в ізоляторі НАБУ. Буркін передбачає "Карфаген 3" і впевнений, що решта отримувачів грошей записані в телефоні Осипова. Верхній поверх, який він називає, Офіс президента і Олег Татаров, поки залишається його висновком. Перетворити цей висновок на доказ може лише те, що Буркін тримає при собі: криптогаманці, скриншоти транзакцій і ноутбук. Їх він і виставив на торг. Наступний хід тепер за НАБУ, якому належить вирішити, чи купувати свідчення в людини, яка сама назвала блеф своєю головною валютою.
