Дмитро Ільчук оскаржив відсторонення в "Енергоатомі" після сигналу НАБУ

Історія, що почалася як чергова антикорупційна чистка в державному атомному монополісті, обертається судовим протистоянням одного з відсторонених проти самої компанії, її наглядової ради і київської поліції, яка чомусь не поспішає реєструвати його заяву.

Усе стартувало стандартно. Наглядова рада державної атомної компанії "Енергоатом" отримала від Національного антикорупційного бюро України інформацію про можливі посадові злочини серед керівництва компанії. В офіційному повідомленні набради окремо наголошується, що ці дані підтвердилися ще й з іншого джерела, тобто сигнал НАБУ не залишився єдиним аргументом. 11 травня 2026 року наглядова рада доручила провести службове розслідування і на час перевірки відсторонила кількох ключових співробітників.

Список вийшов чималий. Серед відсторонених, згідно з оприлюдненими даними, опинився колишній заступник директора департаменту економічної безпеки та комплаєнс-політики "Енергоатома" Дмитро Ільчук. Поряд з ним посад тимчасово позбулися гендиректор "Атомпроектінжинірингу" Микола Божко, виконавчий директор з фізичного захисту та безпеки Дмитро Басов, заступник гендиректора філії "Атоменергомаш" Світлана Пінчук, директор з фінансів та бюджетування Людмила Смілянець, керівник "Централізованих закупівель" Олег Дорошенко, колишній очільник Чернігівської обласної прокуратури, а нині співробітник юридичної дирекції Станіслав Гущесов, а також виконавчий директор з персоналу Богдан Шмигельський. Прізвища промовисті: частина з них уже звучала в публічному просторі довкола енергетичних корупційних справ, тож сама по собі реорганізація персоналу нікого особливо не здивувала.

Здивувало інше. За нашою інформацією, Ільчук стверджує, що його відсторонили без вручення наказу, без пояснення причин і без ознайомлення з матеріалами НАБУ, а це, на його думку, є грубим порушенням трудового законодавства. Він наполягає: жодного службового розслідування щодо нього фактично не проводиться, а саме відсторонення є не забезпечувальним заходом, як це має бути за процедурою, а каральним. Простіше кажучи, людину, за її словами, просто усунули від роботи і заробітку, прикривши це формулюванням про перевірку.

І тут історія набуває цілком людського виміру. Ільчук заявляє, що він єдиний годувальник у родині: дружина має інвалідність через онкологічне захворювання, на утриманні троє неповнолітніх дітей. Для нього втрата роботи без наказу, без пояснень і без можливості бодай надати свої пояснення це не корпоративна процедура, а удар по сім'ї.

Реакція виявилася несподівано рішучою. Замість того щоб мовчки чекати завершення "перевірки", Ільчук подав заяву до поліції про вчинення кримінального злочину за статтею 364-1 Кримінального кодексу України (зловживання службовим становищем) щодо посадових осіб "Енергоатома" і членів наглядової ради. Логіка проста: якщо рішення про відсторонення ухвалене без правових підстав, без ознайомлення з наказом, без пояснення причин і без права відповісти, то це вже не управлінське рішення, а зловживання владою тих, хто його ухвалив.

16 червня 2026 року він подав заяву до Голосіївського управління поліції Києва про відкриття кримінального провадження за фактом бездіяльності посадових осіб "Енергоатома". І ось де починається друга, не менш промовиста частина сюжету. Закон відводить поліції 24 години на внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Цей термін минув, а реєстрації не сталося. На момент подання скарги, 19 червня 2026 року, заява за номером 39927 так і залишалася невнесеною до ЄРДР.

Що робить людина, чию заяву поліція ігнорує? Іде далі. Ільчук звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність поліції, вимагаючи зобов'язати Голосіївське управління таки внести його заяву до реєстру. Тобто на цей момент відсторонений топ-менеджер державної компанії веде відразу два фронти: проти роботодавця, який, за його твердженням, усунув його незаконно, і проти поліції, яка не реєструє його заяву у визначений законом строк.

Тим часом наглядова рада "Енергоатома" не обмежилася кадровими рішеннями. Окрім відсторонення співробітників, вона доручила провести реорганізацію структурних підрозділів, що відповідають за фізичний захист та економічну безпеку компанії, щоб посилити контроль за виконавчим органом. Формулювання чисто бюрократичне, але зміст прозорий: ті самі служби, які мали стерегти "Енергоатом" від зловживань, тепер самі стали об'єктом перебудови.

І залишається питання, на яке поки що немає відповіді. Якщо відсторонення восьми посадовців це справді захід, спрямований на захист компанії від можливих злочинів, то чому принаймні один з них стверджує, що з ним повелися без жодного наказу, без пояснень і без права на захист, а поліція ще й не реєструє його заяву вчасно? Боротьба з корупцією, яка сама ведеться з порушенням процедури, ризикує перетворитися на власну протилежність. А поки що Дмитро Ільчук іде до суду, маючи на руках лише заяву під номером 39927 і трьох неповнолітніх дітей.