Дмитро Сенниченко у міжнародному розшуку оформив нотаріальну дію в Іспанії

Ексголова Фонду державного майна Дмитро Сенниченко раптом знову замайорів в українських медіа. І саме в той момент, коли з молотка йде те, що він не зміг продати три роки тому, пише Absolution Leaks.

Нагадаємо вихідні дані. Сенниченка немає в Україні з весни 2022 року. Немає його і в публічних списках Інтерполу, і в санкційних списках РНБО.

Три роки поспіль ми маємо одну й ту саму історію: НАБУ, Одеський припортовий завод, п'ять мільярдів збитків, схема з чеською Belanto, заочний арешт у травні 2024-го, родина Гмиріна, вілла десь на Лазурному березі. Усе це правда, і все це вже прочитано. Тому розповімо про те, чого в українських публікаціях не було.

Три роки українські медіа повторюють, що Сенниченко зареєстрував компанію в житловому комплексі на околиці Валенсії. Формулювання красиве, але фактично неточне.

Компанія називається NEWFORM LAB SL, іспанський податковий номер B72877061, вид діяльності це бізнес-консалтинг. Єдиним адміністратором значиться SENNYCHENKO DMYTRO.

І ось головне. 3 грудня 2024 року, тобто через дев'ятнадцять місяців після того, як Вищий антикорупційний суд оголосив його в міжнародний розшук, у цій компанії відбулася нотаріальна дія: призначення одноосібного адміністратора та виведення двох інших осіб з органів управління. Публікацію оформлено в офіційному бюлетені BORME №238 від 11 грудня 2024 року, акт номер 537237.

Юридично це означає просту річ. Утікач не просто числиться десь у Валенсії. Він здійснює нотаріальні дії. Спокійно. Через нотаріуса, який не поставив жодних запитань.

Адреса компанії теж уточнена: Calle Enrique Navarro 34, bajo izquierda, 46020 Valencia. Це центральна вісь району Бенімаклет, історичного поселення, яке Валенсія поглинула ще в другій половині двадцятого століття, а сама вулиця названа на честь місцевого діяча Енріке Наварро.

Британського контуру, до речі, Сенниченко собі не будував. Пошук у реєстрі Companies House за його прізвищем дає рівно нуль результатів. Усе, що є у Британії, це Agrogas Management LP на його партнера Колота, але це вже інша історія.

А тепер найцікавіше, тобто те, що іспанська преса писала про нього ще у 2023 році, а українські редакції жодного разу не переказали.

1 липня 2023 року галісійська La Voz de Galicia вийшла з матеріалом під заголовком про те, що українські мільйонери ховаються в Іспанії, причому саме в множині. У тексті йдеться, що в елітній закритій урбанізації Валенсії знайшли Дмитра Сенниченка з родиною, і що цей магнат раніше вже переховувався в Монако.

З одного абзацу випливають три речі, і кожна варта уваги.

Перша: ідеться про елітну закриту урбанізацію, а не про житловий будинок на околиці. Друга: іспанці називають його магнатом. Не фігурантом справи, не обвинуваченим, не біглим чиновником, а саме магнатом. Третя, і найважливіша: послідовність тут Монако, а вже потім Валенсія, а не навпаки.

Це підтверджує й мадридська El Debate, яка 29 липня 2023 року в матеріалі про іспанський батальйон писала, що він тривалий час переховувався в Монако, але останні відомості розміщують його у Валенсії.

Тобто Монако було не епізодом, а першою станцією. Причому довгою.

У серпні 2025 року видання Nice-Matin випустило ексклюзивне розслідування про те, хто такі українські олігархи монакського батальйону. А реактивували цю тему 30 червня 2026 року, після атаки з рюкзаком-бомбою на українського бізнесмена Вадима Єрмолаєва в самому Монако.

Тим часом Сенниченко спокійно мешкає в Іспанії. І це попри те, що в березні генеральний прокурор України Руслан Кравченко провів у Мадриді переговори з генеральним прокурором Королівства Терезою Перамато та президентом Audiencia Nacional, причому офіційно повідомлялося, що Кравченко передав колегам перелік актуальних для України справ.

Питання, яке з цього випливає, звучить незручно для всіх сторін одразу.

Якщо людина перебуває в міжнародному розшуку за рішенням українського суду, але при цьому спокійно ходить до іспанського нотаріуса, переоформлює структуру управління власною компанією, а місцева преса називає її магнатом, то проблема лежить уже не в площині українського правосуддя.

Вона в тому, що між рішенням ВАКС і нотаріальною конторою у Валенсії немає жодного працюючого механізму. Дев'ятнадцять місяців розшуку в цій системі важать рівно стільки ж, скільки й нуль.