Екснардеп Сергій Ківалов тримає приватний університет через британську фірму онука
Дев'яносто відсотків Київського університету інтелектуальної власності та права контролює компанія London Education Services Limited, зареєстрована у Великій Британії, пише "Економічна правда". За даними британського реєстру, її кінцевим бенефіціаром є Сергій Кос'яненко, онук екснардепа Сергія Ківалова.
Решта, тобто десять відсотків, належить ректору цього ж університету Василю Фелику. Схема закрита, сторонніх немає.
Саме через пов'язану з Кос'яненком структуру родина Ківалова ще у 2020 році отримала контроль над приватним закладом вищої освіти. І тут починається найцікавіше, бо цей приватний ВНЗ з'явився не на порожньому місці й не з нуля. Він виник паралельно з ліквідацією державного Інституту інтелектуальної власності та права.
Тепер про те, як саме державне стало приватним. Формальний привід був законний: закон вимагав ліквідувати або реорганізувати київські підрозділи університетів. У січні 2020 року, паралельно з цим процесом, створили приватну однойменну структуру. У 2021 році новий заклад отримав ліцензію і почав працювати. Назва та сама, профіль той самий, місце те саме, власник інший.
А тепер головне. Міністерство освіти і науки не має документів, які пояснювали б, як саме був ліквідований або реорганізований державний Київський інститут інтелектуальної власності та права, після чого на його місці з'явився приватний університет. Тобто в міністерстві немає паперів, які показували б юридичний механізм переходу від державної установи до приватної структури. Держава не може пояснити, куди подівся її власний інститут.
Бізнес при цьому вийшов не дрібний. У 2025 році КУІВП отримав 194,2 мільйона гривень доходу. А у вступну кампанію 2026 року заклад зібрав 26,8 тисячі заяв, і це найбільший показник серед усіх приватних університетів України. Вдумайтеся: приватний виш, який виріс на місці ліквідованого державного інституту, тепер лідирує за кількістю абітурієнтів серед приватних закладів країни, а власник у нього прописаний у британському реєстрі.
За понад шість років існування цього університету ні МОН, ні інші представники влади схеми обходу чинного законодавства про вищу освіту, здається, так і не помітили. Шість років. Це не тиждень і не квартал, за який документ міг загубитися в канцелярії.
Пояснень такій сліпоті може бути два. Або в міністерства справді немає важелів впливу на ситуацію, і тоді питання, навіщо воно взагалі потрібне в частині ліцензування та контролю. Або справа в самій постаті Сергія Ківалова, і тоді питання зовсім інші.
Куратором судової системи, яким його називали за часів Януковича, Ківалова вже давно назвати не можна. Але, судячи з того, як спокійно існує ця конструкція з британською компанією онука на чолі, спільну мову з великою політикою він знаходить і досі.
