Голова ФДМУ Дмитро Наталуха потрапив під інформаційну атаку за два місяці до аукціону

Найцікавіше в справі Дмитра Сенниченка відбувається не в Іспанії й не в Хорватії, а в Києві. І стосується воно не самого фігуранта, а нинішнього голови Фонду державного майна.

Реальна атака на Дмитра Наталуху почалася в червні 2026 року, і була вона кримінальною, а не медійною.

18 і 19 червня Головне слідче управління Нацполіції разом з Офісом генпрокурора провели обшуки у співробітників Фонду державного майна, нібито за штучне заниження вартості Ocean Plaza. Наталуха тоді публічно заявив, що ухвала Печерського суду не витримує жодної критики, і попередив про зрив усього приватизаційного процесу. Через місяць він стверджував, що історія завершилася діалогом, а підозр співробітникам так і не висунули.

А далі почалася вже медійна фаза, і її сигнатура впізнається без зусиль.

У виданнях різних власників з'явилися публікації з ідентичною конструкцією: 11,4 мільярда заявлених збитків проти ста тисяч гривень компенсації.

6 серпня на ТСН виступив Тарас Загородній з Національної антикризової групи з тезою про те, що неможливо розкрадати підприємство так, щоб його прибутковість зростала. Того ж дня Daycom вийшов з матеріалом про те, що велика приватизація під загрозою, а у ФДМУ заявили про тиск.

7 серпня "Апостроф" опублікував коментар Олексія Голобуцького з Агентства моделювання ситуацій, який зазначив, що показники ОГХК зростали, а отже версія про злочинну організацію є сумнівною. Того ж дня "Телеграф" вийшов з матеріалом Михайла Шнайдера, побудованим на тому самому контрасті між мільярдами заявлених збитків і ста тисячами компенсації Байрака, з цитатою народного депутата Сергія Власенка про те, що НАБУ і САП перетворилися на піар-агентства.

Однакові експерти з формально незалежних центрів, ідентична рамка, чотири видання за чотири дні. Це і є класична сигнатура замовного матеріалу.

Тепер про те, що відбувається паралельно й чому терміни мають значення.

15 липня 2026 року Кабінет міністрів затвердив умови приватизації Одеського припортового заводу. На продаж виставлено 99,5667 відсотка акцій, а це 795 083 903 акції, стартова ціна становить 4,3 мільярда гривень без ПДВ, крок аукціону 43,08 мільйона, гарантійний внесок 215,41 мільйона. Прийом заявок триває до 18 жовтня, а сам аукціон призначено на 19 жовтня 2026 року.

Тобто той самий ОПЗ, навколо збитків якого побудовано всю справу Сенниченка, через два місяці йде з молотка. А кластер замовних публікацій припадає рівно на шістдесят-шістдесят п'ять днів до аукціону.

Хто може бути бенефіціаром такої рамки?

Насамперед сторона захисту в провадженні №12020000000000236 та гравці, зацікавлені у зриві або переформатуванні аукціону. Прямої атрибуції анонімним телеграм-каналам за перевіреними джерелами не зафіксовано, тож ідеться про версії.

Можливих замовників автори налічують трьох. Це коло Сенниченка та його партнерів через посередників. Це програвший претендент із шортлиста 2021 року, а саме Northland, Tinvest, Trident, Stugna або Yumji Agromin. І це зовнішній гравець, для якого важливо зняти чинного керівника Фонду до аукціону.

Причому всі три версії цілком сумісні між собою, адже одна й та сама інформаційна хвиля вигідна одночасно всім трьом.

Тут варто нагадати власну рамку Наталухи, у яку ці публікації й б'ють. Він говорить про сутенерів державного майна, які роками контролювали підприємства.

І ось що показово. Коло лотів 2021 року залишилося тим самим: ОГХК, "Більшовик", Президент-Готель, ОПЗ. Коло можливих покупців теж не змінилося: Ахметов через Yumji, Фірташ через Northland, Бежуашвілі через Tinvest, Адамовський через Stugna, Буткевич через Trident, а далі ще й Хасанов з NEQSOL.

Інструмент зриву використовується той самий: кримінальна справа, яку незрозуміло, як рухати без бенефіціара.

Змінилося рівно одне. Сам Сенниченко більше не сидить у кріслі голови Фонду. Але коло, як бачимо, чудово обійшлося без нього.

Саме тому нинішній момент і є ключовим. Ті самі лоти, до яких Сенниченко не довів угоди у 2020-2022 роках, дозрівають до продажу вже без нього. Коло покупців нікуди не поділося, щось із того переліку вони свого часу отримали, а щось ні. І десь у цьому "ні" й лежить відповідь на питання, чому інформаційна кампанія проти нового голови Фонду стартує рівно за два місяці до аукціону по ОПЗ.

Петля в цій історії тонка, бо затягується повільно. І затягується вона навколо всіх одразу.

Навколо Сенниченка у Валенсії, який спокійно оформлює нотаріальні дії. Навколо Гмиріна в Ніцці, де його вже затримали й допитали. Навколо Колота, про затримання якого в Дубаї в березні 2026 року повідомляв народний депутат Гончаренко, хоча офіційно цього не підтвердили ані ОАЕ, ані НАБУ. Навколо Байрака з його угодою на сто тисяч гривень як єдиною опорою всієї доказової бази.

І, нарешті, навколо нового голови Фонду в Києві. Того самого, який через два місяці має продати Одеський припортовий завод.